ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 05.06.2009 N 7116/12-12 |
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) розглянула звернення від 13.05.2009 р. стосовно договору поруки та повідомляє.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи правового статусу Держфінпослуг визначені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим Указом Президента України від 04.04.2003 р. N 292. Зазначеними нормативно-правовими актами Держфінпослуг не наділена повноваженнями надавати роз'яснення чинного законодавства.
Разом з тим повідомляємо, що пунктом 5 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до статті 4 Закону фінансовими послугами вважається, зокрема, надання гарантій та поручительств.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами страхової діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Тобто діяльність з надання поручительств, за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, не потребує ліцензування.
Пунктом 1 розпорядження Держфінпослуг від 31.03.2006 р. N 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" передбачено, що юридичні особи - це суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, юридична особа має право надавати таку фінансову послугу, як поручительство за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу фінансової установи.
Стосовно відповідності чинному законодавству договору поруки, який передбачає зростання зобов'язань боржника перед поручителем у зв'язку із зміною курсу національної валюти України по відношенню до долара США, встановленого Національним банком України, повідомляємо.
Відповідно до статті 558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
| Заступник Голови | В.Левченко |
