ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
| 26.11.2003 N 6836 |
Депутату Харківської
міської ради
61002, Харків, вул. Сумська,
буд. 64, 4-й поверх
Про надання інформації з питань ліцензування
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Вашого листа від 23.10.2003 року за N Д/3484 та повідомляє про наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З моменту набрання чинності Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (надалі за текстом - закон про ліцензування), а саме з 22 жовтня 2000 року, регулювання сфери ліцензування і зокрема, вимоги до провадження суб'єктами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, та перелік цих видів діяльності визначаються нормами Закону про ліцензування.
Закон про ліцензування зокрема визначає єдиний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування та відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону про ліцензування "Ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування каналів мовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах".
"Види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню".
Прикінцевими положеннями Закону про ліцензування визначено, що до приведення законодавства у відповідність із Законом про ліцензування, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На сьогодні, відповідно до чинної редакції статті 9 Закону про ліцензування підлягають ліцензуванню 62 види господарської діяльності (згідно із переліком, наведеним у цій статті).
Статтею 8 Закону про ліцензування визначаються вимоги до Ліцензійних умов.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону про ліцензування суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до встановлених для цього виду ліцензійних умов.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону про ліцензування, ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (яким відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 2000 року N 721/2000, є саме Держпідприємництво) та органу ліцензування, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавчо визначено тільки один вид нормативно-правового акта, положення якого встановлюють певні вимоги до провадження виду господарської діяльності, що ліцензується, - саме Ліцензійні умови, а також встановлено обов'язкові вимоги щодо порядку їх затвердження.
Враховуючи вищевказані законодавчі вимоги до нормативно-правового інституту ліцензійних умов, на теперішній час немає чинних ліцензійних умов для наступних із визначених статтею 9 Закону про ліцензування видів господарської діяльності:
- постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;
- зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами;
- транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;
- оптова торгівля насінням;
- надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;
- посередницька діяльності митного брокера та митного перевізника;
- виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;
- надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;
- організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів.
Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 1 Закону про ліцензування - органом ліцензування є орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Також, відповідно до статті 4 Закону про ліцензування, реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених норм Закону про ліцензування, постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" було затверджено Перелік органів ліцензування.
В Переліку органів ліцензування визначаються всі органи ліцензування видів господарської діяльності, ліцензування яких передбачено чинною на даний час редакцією статті 9 Закону про ліцензування.
| Заступник Голови | С.І.Третьяков |
