Про скасування розпорядження

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кочана В.М., суддів Вовка П.В., Степанюка А.Г., секретаря судового засідання Стріхи В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний комітет України у справах національностей та релігій, про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України та поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року N 238-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій" та поновити його на роботі, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що позивача було призначено на посаду першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та міграції Указом Президента України від 11.06.2003 року N 518/2003. У зв'язку із створенням на базі Державного комітету України у справах національностей та міграції Державного комітету України у справах національностей та релігій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року N 1575 позивача призначено на посаду першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року N 394.

6 лютого 2008 року Кабінетом Міністрів України було видане розпорядження N 238-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій" (далі - Розпорядження). Згідно вказаного Розпорядження позивача без будь-яких пояснень чи обґрунтувань звільнено з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. Про видання Розпорядження позивач дізнався з офіційної веб-сторінки відповідача в мережі Інтернет.

Таке розпорядження, на думку позивача, є незаконним, оскільки для звільнення позивача не було жодних підстав, визначених нормами Кодексу законів про працю, чи Закону України "Про державну службу".

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження прийнято уповноваженим на те органом при наявності подання Прем'єр-міністра України.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, яка підтримала позицію відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивача було призначено на посаду першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та міграції Указом Президента України від 11.06.2003 року N 518/2003. У зв'язку із створенням на базі Державного комітету України у справах національностей та міграції Державного комітету України у справах національностей та релігій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року N 1575 позивача призначено на посаду першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року N 394.

6 лютого 2008 року Кабінетом Міністрів України було видане розпорядження N 238-р"Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій" (далі - Розпорядження).

Зі змісту вказаного Розпорядження слідує, що позивача звільнено з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій без будь-яких обгрунтувань.

Питання діяльності Державного комітету України у справах національностей та релігій врегульовані Положенням про Державний комітет України у справах національностей та релігій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року N 201 (далі - Положення).

Згідно п. 1 Положення Державний комітет України у справах національностей та релігій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України.

Відповідно до п. 8 Положення Держкомнацрелігій очолює Голова, якого призначає посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра Україні.

Голова має заступників, які призначаються на посади і звільняються з посад в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 3 ч. 7 ст. 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій членів Кабінету Міністрів України, до сфери спрямування і координації яких належать центральні органи виконавчої влади, - перших заступників та заступників керівників цих органів.

Отже, відповідач є органом, уповноваженим призначати та звільняти першого заступника Голови Держкомнацрелігій.

Відносини, пов'язані з прийняттям та звільненням з роботи, врегульовані законодавством України про працю та Законом України "Про державну службу".

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну службу" посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Викладене означає, що посада першого заступника Держкомнацрелігій є державною службою, а позивач, займаючи її, відповідно є державним службовцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про державну службу" посада першого заступника Голови Держкомнацрелігій віднесена до другої категорії державних службовців.

Згідно преамбули Закону України "Про державну службу" цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок розгляду відповідачем питань щодо призначення та звільнення з посад державних службовців, призначення та звільнення яких віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, врегульований Порядком розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об'єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2007 року N 880 (далі - Порядок).

Згідно пп. 1 п. 1 Порядку він застосовується під час розгляду питань щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників.

Це означає, що при вирішенні питання про звільнення позивача відповідач обов'язково мав керуватися Порядком.

Згідно п. 6 Порядку питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, розглядається після надходження подання разом з документами, зазначеними у пункті 12 цього Порядку, за результатами співбесід і спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

Відповідно до п. 14 Порядку у разі внесення пропозиції щодо звільнення з посади у поданні обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються проект рішення про звільнення з посади, завізований керівником відповідного органу, заява особи про звільнення за власним бажанням або пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Суду не представлено доказів подання про звільнення позивача з посади першого заступника Голови Держкомнацрелігій, проведення з ним співбесіди, відібрання у нього будь-яких пояснень, проведення службового розслідування щодо будь-яких порушень у його діяльності.

Відповідно до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Як слідує з розпорядження та подання Прем'єр-міністра України, відповідач не посилається на будь-які обставини, які б могли бути законною підставою для звільнення, передбаченою ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону) ;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону) ;

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону) ;

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону) ;

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Жодної з вказаних обставин, яка б могла бути додатковою підставою для припинення позивачем державної служби позивача у якості першого заступника Голови Держкомнацрелігій також не встановлена.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про державну службу" зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

Таким чином, видаючи оскаржуване розпорядження, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно та нерозсудливо, а тому розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року N 238-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій" слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до п. 22 Порядку, на підставі рішення про призначення на посаду чи звільнення з посади або листа погодження призначення на посаду та звільнення з посади, за місцем роботи особи видається наказ (розпорядження), в якому фіксується дата початку роботи на відповідній посаді або дата припинення роботи.

Оскільки такого наказу третьою особою не видавалось, суд вважає, що фактичного звільнення позивача з роботи не відбулось. Про це також свідчить та обставина, що розрахунок з відповідачем не проведено, трудову книжку йому не видано.

Звідси, вимога про поновлення позивача на роботі та допущення постанови в цій частині до негайного виконання задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року N 238-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій".

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.