Щодо визначення контрольованих операцій, звичайних цін, коригування фінансового результату до оподаткування

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо визначення контрольованих операцій, звичайних цін, коригування фінансового результату до оподаткування, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755–VI зі змінами та доповненнями, в редакції що діє з 01.01.2015 року (далі – ПКУ), для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок опубліковується протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Слід зазначити, що протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України переліків, а саме:

Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042 (діє до 14.05.2015);

Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 449-р (термін дії з 14.05.2015 по 16.09.2015);

Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р (діє з 16.09.2015).

Згідно з пп. 39.2.1.7 п.39.2.1 ст. 39 ПКУ, господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 – 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Оскільки, в листі ТОВ "" зазначено, що річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку не перевищує 50 млн. грн. та обсяг господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищує 5 млн. грн., то операції придбання товарів від нерезидента не визнаються контрольованими.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф’ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

До податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування, належать різниці, що виникають по операціях з нерезидентами з придбання (продажу) товарів, робіт, послуг.

Так, відповідно до пп. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 ПКУ, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних, зокрема, у нерезидентів (в тому числі нерезидентів – пов’язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.

Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо:

операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 ПКУ;

або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Враховуючи наведене, платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відс. вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у нерезидента із затвердженого переліку, якщо ці операції не підпадають під визначення контрольованих (річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку не перевищує 50 млн. грн. та обсяг господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищує 5 млн. грн.).

Однак, у разі, якщо платник податку підтверджує суму таких витрат за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту, то таке коригування він не здійснює.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.