Про набрання чинності окремими нормами законів України

01 жовтня 2022 року набирають чинності положення Закону України від 15 серпня 2022 року № 2510-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань виконання глави 5 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" (далі - Закон № 2510-IX).

Крім цього, 01 жовтня набирають чинності закони України:

від 30 серпня 2022 року № 2554-IX "Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами" (далі - Закон № 2554-IX);

від 30 серпня 2022 року № 2555-IX "Про приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту" (далі - Закон № 2555-IX).

З огляду на викладене та з метою забезпечення митницями правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи звертаємо увагу па таке.

Щодо Закону № 2510-IX

Законом № 2510-IX передбачено набрання ним чинності 01 жовтня 2022 року (більша частина положень) та встановлено період до 01 листопада 2022 року для прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Отже, наголошуємо на необхідності безумовного виконання особовим складом митниць вимог діючих станом на сьогодні нормативно-правових актів (порядків тощо) у частині, що не суперечить змінам, внесеним до Митного кодексу України, до моменту набрання чинності новими нормативно-правовими актами.

Водночас, у межах компетенції Департаменту організації митного контролю та оформлення інформуємо про окремі зміни в законодавстві, запроваджені Законом № 2510-IX.

Щодо припинення митного режиму транзит

Змінами до статті 102 Кодексу передбачено, що митний режим транзиту також припиняється за рішенням митного органу у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою:

митної декларації або документа, що її замінює, оформлених у країні, в якій товари поміщені під митну процедуру; або

будь-якого іншого документального доказу того, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають за межами митної території України, засвідченого митним органом іноземної держави.

Щодо надання забезпечення сплати митних платежів

Згідно з нормами частини другої статті 305 Кодексу встановлено, що надання забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим, якщо інше не передбачено Кодексом, при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України транзитом товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Випадки, коли забезпечення сплати митних платежів не застосовується, визначені частиною сьомою статті 305 Кодексу.

Водночас пунктом 9-20 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що тимчасово, у період дії воєнного стану, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування забезпечення сплати митних платежів, крім випадків, визначених частиною сьомою статті 305 цього Кодексу, не застосовується також до окремих товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини першої статті 306 Кодексу розрахунок суми забезпечення сплати митних платежів здійснюється виходячи з повних ставок митних платежів, без урахування будь-яких тарифних пільг (тарифних преференцій), податкових пільг, встановлених законодавством України для операцій з ввезення таких товарів на митну територію України.

Щодо гарантів

Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 9-17 та підпунктом 1 пункту 9-18 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу гаранти, які до набрання чинності Законом, були внесені до реєстру гарантів відповідно до Кодексу, продовжують здійснювати діяльність з видачі гарантій у порядку та на умовах, визначених угодою, укладеною між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та гарантом, у частині, що не суперечить Кодексу. Такі гаранти мають право провадити діяльність лише з видачі індивідуальних гарантій, крім забезпечення сплати митних платежів при застосуванні процедури кінцевого використання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9-18 Кодексу фінансові гаранти, внесені до реєстру фінансових гарантів відповідно до Закону України "Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної системи", вносяться до реєстру гарантів та отримують право провадити діяльність з видачі гарантій для забезпечення сплати митних платежів відповідно до законодавства з питань митної справи.

Щодо направлення вимог про сплату митних платежів

Відповідно до частини дев'ятої статті 317 Кодексу митним органом, відповідальним за здійснення контролю сплати митних платежів, є митний орган, який здійснив випуск товарів.

Такий митний орган здійснює заходи відповідно до положень статей 317 - 317-2 Кодексу.

Гарант протягом 30 днів, наступних за днем отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини першої цієї статті, зобов'язаний перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету. У разі несплати або неповної сплати гарантом суми митних платежів у встановлені строки, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом гаранта. За наявності у гаранта податкового боргу відповідно до частини четвертої статті 317-2 Кодексу, гарантії видані таким гарантом не застосовуються.

Щодо діяльності підприємств, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами

Новою редакцією статті 407 Кодексу визначено, що порядок надання, перегляду, зупинення, поновлення, внесення змін, скасування та анулювання дозволів на провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 Кодексу, встановлюється цим Кодексом.

Порядок розгляду, перелік та вимоги до документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення митного органу щодо надання дозволу на провадження видів діяльності, правила провадження зазначених видів діяльності та порядок контролю за їх провадженням, вимоги до територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які можуть використовуватися при провадженні видів діяльності затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено Кодексом.

Також звертаємо увагу, що з розділу XV глави 58 Кодексу виключено ряд статей, а саме статтю 406 та статті з 409 по 414, які регламентували строки розгляду заяв про надання та відмови у наданні дозволів, термін дії дозволів та питання зупинення дії та анулювання дозволів, їх переоформлення та питання безоплатності надання та переоформлення дозволів. Положення вказаних статей Кодексу та запроваджених новацій з питань пов'язаних з видами діяльності підприємств контроль за провадженням яких здійснюється митними органами визначено у положеннях статей 19 - 19-18.

Статтю 415 Кодексу доповнено частиною другою, яка регламентує, що за зверненням підприємства, якому надано дозвіл, митні органи видають витяг у паперовій або електронній формі протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідного звернення.

Положення статті 416 Кодексу доповнено частиною другою, якою регламентовано, що разі зупинення, скасування або анулювання дозволу на митну брокерську діяльність прийняття митних декларацій, поданих цим митним брокером, забороняється.

Частину третю статті 268 Кодексу, якою передбачено застосування до митних брокерів санкцій у зв'язку із допущенням систематичних помилок (більше двох разів протягом місяця) у митних деклараціях, виключено. У зв'язку з чим Правила провадження митної брокерської діяльності та порядку контролю за її провадженням, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.09.2021 № 517, застосовуються в частині, що не суперечить вимогам Кодексу, та, зокрема, відміняє положення в частині надання митницями на адресу Держмитслужби подань про застосування до митних брокерів санкцій у вигляді зупинення дії дозволів чи їх анулювання.

Щодо умов ввезення товарів громадянами

Змінами до частини десятої статті 374 Кодексу встановлюється, що при ввезенні в Україну громадянами (резидент, нерезидент) звільняється від оподаткування митними платежами пальне, що міститься у стандартних баках транспортного засобу особистого користування, та пальне, що міститься у переносній каністрі обсягом не більше 20 літрів, що переміщується разом із таким транспортним засобом.

Щодо Закону № 2554-IX

Частиною шостою статті 257 Кодексу з урахуванням внесених змін передбачено, що форми митних декларацій для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України підприємствами шляхом ввезення, вивезення або транзиту, а також для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами та декларуються за митною декларацією, передбаченою для підприємств, визначаються Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами та Конвенцією про процедуру спільного транзиту.

До внесення змін у постанову Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 в частині затвердження форм митних декларацій, передбачених Конвенцією про спрощення формальностей у торгівлі товарами, у вищезазначених випадках (крім випадків поміщення товарів у митний режим транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту) застосовуються форми митних декларацій, визначені зазначеною постановою.

Щодо Закону № 2555-IX

У зв'язку з набранням чинності Законом № 2555-IX наголошуємо на неухильному дотриманні таких вимог:

у випадку переміщення товарів за процедурою, передбаченою Конвенцією про спільний транзит, використовуються конвенційні норми;

в інших випадках (обрання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності умов переміщення товарів у відповідності до вимог Митного кодексу України та підзаконних актів) - застосовуються діючі на сьогодні нормативно-правові акти.

Керівникам митниць забезпечити ознайомлення особового складу митниці з цим листом, з особливостями застосування зазначених вище актів законодавства України.