Щодо будівництва магістральних газопроводів на території Автономної Республіки Крим

Державним комітетом України із земельних ресурсів розглянуто Ваше звернення щодо будівництва магістральних газопроводів на території Автономної Республіки Крим та повідомляється.

Згідно із визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (далі - Закон), магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Положеннями частини першої статті 9 Закону встановлено, що місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України.

Слід зазначити, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України (відповідно до частини другої статті 11 Закону) .

Згідно із пунктом "ґ" частини першої статті 146 Земельного кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо).

При вирішень питань вилучення, викупу та передачі земельних ділянок для будівництва і обслуговування магістральних трубопроводів слід враховувати вимоги статей 20 та 21 Земельного кодексу України, щодо зміни цільового призначення земель та використання земель за цільовим призначенням.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом (частина друга статті 207 Земельного кодексу України) .

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон (частина третя статті 207 Земельного кодексу України) .

Щодо планування прокладення магістральних трубопроводів через землі резервного фонду, землі сільськогосподарського призначення та земельні частки (паї) громадян повідомляється наступне.

Враховуючи підпункт "б" пункту 15 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

При вирішенні питання викупу земельної ділянки для будівництва і обслуговування лінійних об'єктів слід враховувати положення статті 146 Земельного кодексу України, окремий пункт якої згадний вище у даному листі.

Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості (частина третя статті 23 Земельного кодексу України) .

Відповідно до частини десятої статті 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України) .

Щодо планування прокладення магістральних трубопроводів через землі історико-культурного призначення повідомляється наступне.

Згідно із частиною другою статті 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (абзац третій частини першої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини") .

Також слід зазначити, що відповідно до пункту "в" частини першої статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Згідно з частиною першою статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).