Про проведення аудиторської перевірки фінансової звітності банків України за 2009 рік

Національний банк України в межах своєї компетенції постійно здійснює заходи, пов'язані з розвитком зовнішнього аудиту банків в Україні.

З метою продовження плідної співпраці з Аудиторською палатою України, для досягнення спільної мети - надання аудиторами України високоякісних професійних послуг - звертаємося до Вас з таких питань.

Кризові явища у світовій економіці вплинули на стан банківської системи України, оскільки вона є найбільш чутливою до подій, що відбуваються на міжнародних фінансових ринках. Тому нагальним є питання виявлення, оцінки, управління та моніторингу ризиків, на які наражаються банки в процесі своєї діяльності.

На сьогодні в рамках антикризових заходів є актуальним використання додаткових механізмів контролю за всіма видами ризиків. Вважаємо, що одним з додаткових резервів у процесі регулювання діяльності банків є незалежний позавідомчий контроль або зовнішній аудит, який може бути ефективним доповненням до процедур банківського нагляду.

Результати проведення аудиторськими фірмами діагностичного обстеження банків за методикою, затвердженою Національним банком України, та результати перевірок аудиторами річної фінансової звітності банків сприяли прийняттю Національним банком України адекватних рішень щодо подальшої діяльності банків. Також були виявлені деякі проблеми щодо професійної компетентності, об'єктивності та ретельності зовнішніх аудиторів банків.

Насамперед це стосується обов'язкового дотримання аудиторськими фірмами (далі - аудитори банків) вимог Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, що прийняті як Національні стандарти аудиту згідно з рішенням Аудиторської палати України від 18.04.2003 N 122 (далі - МСА), у частині дотримання МСА 250 "Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів" та МСА 701 "Модифікація висновку незалежного аудитора" (далі - МСА 701).

Слід зазначити, що відповідно до вимог Положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів за результатами щорічної перевірки фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.09.2003 N 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2003 за N 871/8192 та погодженого з Аудиторською палатою України (далі - Положення N 389), від аудиторів банків вимагається надання в річному аудиторському звіті інформації (оцінки) щодо якості управління активами та пасивами банку, достатності резервів та капіталу, яка повинна визначатися на підставі аналізу якості активів банку, адекватності системи управління ризиками банку, адекватності бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку, але не всі аудитори надавали таку інформацію в повному обсязі.

Крім того, зазначаємо, що деякі аудитори банків під час висловлення в аудиторському висновку умовно-позитивної думки щодо відповідності річної фінансової звітності банку його реальному фінансовому стану не надавали інформації щодо суттєвих причин (підстав) надання цього висновку та кількісного опису їх можливого впливу на фінансову звітність, як це вимагається МСА 701.

Методику аналізу та розкриття інформації про ризики в банківській діяльності розробляє Базельський комітет з банківського нагляду та Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності. Вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності визначені в Міжнародному стандарті фінансової звітності 7 "Фінансові інструменти: розкриття" (далі - МСФЗ 7), який набрав чинності з 1 січня 2007 року.

Цей стандарт вимагає розкриття якісної і кількісної інформації про ризики, що виникають, в результаті використання фінансових інструментів, уключаючи:

кредитний ризик;

ризик ліквідності;

ринковий ризик (у тому числі аналіз чутливості до ринкового ризику).

Розкриття якісної інформації включає опис цілей, політики керівництва та процесів управління такими ризиками. Розкриття кількісної інформації забезпечує інформацією про рівень ризику. Наявність вищезазначеної інформації у фінансовій звітності дає користувачам загальне уявлення про використання суб'єктом господарювання фінансових інструментів та ризики потенційних збитків, які виникають у наслідок цього.

Змінами до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансових звітів" (далі - МСБО 1), що набрали чинності з 1 січня 2007 року, впроваджено вимоги щодо розкриття інформації про капітал установи та про те, яким чином установа управляє капіталом.

Угода про капітал Базельського комітету з банківського нагляду "Міжнародна конвергенція вимірювання капіталу та стандартів капіталу: нові підходи" (Базель II) та вимоги МСФЗ 7, МСБО 1 мають деякі спільні вимоги та положення щодо аналізу чутливості до ризиків та опису політики і процедур управління капіталом, спрямовані на те, щоб зробити системи управління ризиками банків прозорими та порівнюваними для користувачів фінансової звітності.

Водночас слід зазначити, що банки мають складати фінансову звітність згідно з вимогами Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 N 480, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2008 за N 32/14723 (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до основних вимог МСБО та МСФЗ, зокрема, МСБО 1, МСФЗ 7.

Вимоги Інструкції зобов'язують банки розкривати в річній фінансовій звітності інформацію про цілі, політику та процеси щодо управління ризиками, методи, що використовуються для їх оцінки.

Разом з тим за результатами розгляду аудиторських звітів банків за 2008 рік інформація деяких аудиторів банків про перевірку окремих питань діяльності банків не містила конкретних висновків (оцінок).

Так, наприклад:

під час розкриття інформації щодо відповідності (достовірності відображення) обсягу активів і зобов'язань за строками погашення не надавалася оцінка стосовно рівня збалансованості активів і зобов'язань банку за строками погашення як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах;

під час розкриття інформації щодо достатності резервів та капіталу банку не визначалася достатність сформованих резервів за всіма активними операціями (визначалася достатність резервів тільки за кредитними операціями, не було оцінки достатності сформованих резервів за дебіторською заборгованістю, цінними паперами та нарахованими доходами) або надавалася інформація лише про відповідність загальних резервів та резервних фондів банку;

під час розкриття інформації щодо адекватності бухгалтерського обліку не зазначено про його відповідність (невідповідність) вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, а також вимогам облікової політики банку;

під час загальної оцінки аудиторами банку діяльності банку виявлені факти надання в аудиторському звіті суперечливої інформації. Зокрема, за наявності даних про значний рівень кредитного ризику у зв'язку з великою концентрацією кредитного портфеля та недоліками в системі ідентифікації кредитних ризиків аудитор банків оцінює ризики, притаманні кредитним операціям, як помірні. Або аудитор банків зазначає, що в результаті ефективного управління банком активно-пасивними операціями суттєво покращилася структура балансу банку і забезпечено високі показники його діяльності, у банку добре поставлена робота з управління активами і пасивами, водночас він надає інформацію про незбалансованість активів та зобов'язань за термінами погашення, що призвела до скрутного фінансового стану банку.

Вищевикладені факти свідчать про недостатнє розуміння деякими аудиторами банків характеру банківських ризиків та системи управління ними, а також подальших наслідків, пов'язаних із втратою банком контролю над ними.

З огляду на це, на нашу думку Аудиторській палаті України потрібно довести до відома аудиторів банків, які здійснюють перевірку річної фінансової звітності банків, нашу стурбованість якістю надання банкам аудиторських послуг та про необхідність приділити більше уваги аналізу ризиків у банках і достовірності розкриття у фінансовій звітності інформації про ризики та системи управління ними.

Особливої уваги потребує аналіз кредитного ризику та ризику ліквідності. Ризик ліквідності має велике значення для підтримки життєздатності будь-якого банку. Банк має оцінювати достатність капіталу з урахуванням власної ліквідності та ліквідності ринків, на яких він працює.

Звертаємо також увагу на те, що під час перевірки річної фінансової звітності банків за 2009 рік аудитори мають неухильно дотримуватися вимог МСА та Положення N 389 у частині обов'язкового включення до аудиторського звіту об'єктивної інформації щодо:

неадекватного чи неналежного розкриття банками інформації у фінансових звітах та примітках до них;

достатності резервів та капіталу банку;

аналізу якості активів банку та оцінки банківських ризиків;

адекватності бухгалтерського обліку та процедур внутрішнього контролю;

спроможності банку продовжувати безперервно свою діяльність тощо.

Сподіваємося на подальшу співпрацю та взаємодію.