Щодо податкової застави і давальницьких операцій

У зв'язку із чисельними запитами платників податків та органів державної податкової служби ДПАУ звернулась до Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності за роз'ясненням деяких питань застосування пп.7.3.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Комітет листом від 18.02.2003 р. N 77/2/24-1110 підтвердив позицію центрального податкового органу із наведеної вище проблеми, яка полягає ось у чому.

Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) є спеціальним законодавчим актом з питань оподаткування, який у тому числі визначає процедури погашення податкового боргу платників податків перед бюджетами всіх рівнів.

Статтею 7 Закону N 2181 визначено перелік джерел погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, а також встановлені деякі обмеження в частині застосування окремих таких джерел.

Так, зазначена вище норма Закону N 2181 встановлює заборону на погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення за рахунок давальницької сировини, наданої бюджетному боржнику на переробку.

Це аргументується відсутністю у боржника права власності на таку давальницьку сировину та специфікою давальницької операції, підгрунтям якої є зворотна основа.

Водночас будь-яка оплата послуг з переробки давальницької сировини, незалежно від того, в якому вигляді вона відбувається: чи то у грошовій формі, чи у так званій бартерній - не може бути винятком при стягненні податкового боргу з такого боржника, оскільки за відповідною оплатною операцією відбувається передача вищевказаної оплати послуг у власність такого боржника та, як наслідок, потенційне включення її до переліку його активів.

При цьому відповідно до ст.8 Закону N 2181 з метою захисту бюджетних інтересів усі активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу для можливості організації їх подальшого продажу.

Таким чином, оплата послуг з переробки давальницької сировини, незалежно від того, в якому вигляді вона відбувається, в обох зазначених вище випадках належить підприємству-боржнику на правах власності, а тому може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене вище, абзац "б" пп.7.3.1 ст.7 Закону N 2181 слід розуміти як "...давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків в якості оплати за такі послуги...".

Ще раз звертаємо увагу на те, що оплата послуг з переробки давальницької сировини у будь-якому випадку вважається власністю платника податків, що має податковий борг, отже, в межах чинного законодавства України розглядається як джерело погашення такого боргу на загальних підставах.