Щодо розяснення пп.7.3.1 ст.7 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III

У зв'язку із численними зверненнями до центрального податкового органу з приводу роз'яснення пп.1 п.З ст.7 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) ДПА України просить офіційно підтвердити її точку зору на зазначену проблему.

Законодавча колізія виникає у зв'язку із стилістичною неточністю, допущеною у наведеній вище статті Закону N 2181.

Так, відповідно до чинної редакції пп.7.3.1 ст.7 Закону N 2181 не може бути використана як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків ____(?!) оплата за такі послуги.

Виходячи з цього, цілком логічним є встановлення відповідним пунктом чинного законодавчого акта заборони погашення податкового боргу такого платника податків за рахунок давальницької сировини, яка була надана підприємству на переробку. Це аргументується, по-перше, відсутністю у боржника права власності на належну іншому суб'єкту підприємницької діяльності давальницьку сировину; по-друге, специфікою давальницьких операцій, підгрунтям яких є зворотна основа; по-третє, безоплатним характером передачі сировини на переробку.

Просте пояснення і можливості використання як джерела погашення податкового боргу платника податків частки давальницької сировини у вигляді товарної продукції, що залишається у боржника, як розрахунок замовника за виконані послуги з переробки такої сировини, оскільки за вказаною операцією відбувається перехід безпосередньо до підприємства-боржника права власності на таку продукцію.

Проблемним моментом у чинній редакції пп.7.3.1 ст.7 надалі залишається використання як джерела погашення податкового боргу оплати послуг з переробки давальницької сировини, незважаючи на наявність таких передумов.

Така неточність, окрім того, що не відповідає Ідеології пп.7.3.1 ст.7, ще й суперечить концепції Закону N 2181 у цілому.

Інакше кажучи, будь-яка оплата послуг з переробки давальницької сировини, незалежно від того, в якому вигляді вона відбувається: чи то у грошовій формі, чи у так званій бартерній - не може бути винятком при стягненні податкового боргу з такого боржника, оскільки за відповідною сплатною операцією все одно відбувається перехід права власності на неї до такого боржника та, як наслідок, потенційне попадання до переліку його активів.

З метою захисту бюджетних інтересів усі активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу для можливості організації в подальшому їх продажу.

Отже, останнім кроком у погашенні податкового боргу платника податків є стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - продаж інших активів такого платника податків.

Таким чином, в обох випадках повинна застосовуватися процедура стягнення боргу, але за відсутності в чинній редакції "як" з'являється така форма грошового розрахунку, який не може відбуватися у зазначеній вище нормі Закону N 2181.

Незважаючи на передбачену чинним законодавством можливість проведення розрахунків за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції або з використанням усіх цих форм, у межах відповідної норми Закону N 2181 грошовий розрахунок не може здійснюватися.

У Законі України від 15.09.95 р. N 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" йдеться лише про частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як плата за виконану роботу.

Враховуючи викладене вище, ДПА України просить підтвердити в порядку офіційного розуміння правильність відповідної редакції законодавчої норми: "...давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків (як) оплата за такі послуги...".