Таким чином, більшість бюджетних коштів, передбачених на соціальний захист та соціальне забезпечення, неможливо спрямувати для надання соціальних послуг неурядовими організаціями чи іншими недержавними суб'єктами, що надають соціальні послуги, оскільки не існує механізму розрахунку собівартості соціальних послуг, який, згідно з чинним бюджетним законодавством, можливо було б використати для розрахунку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Гроші спрямовуються безпосередньо на фінансування бюджетних установ та територіальних центрів соціального обслуговування.
Додаток N 3
до Стратегії
Аналіз потенціалу центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Діяльність центрів соціальних служб для молоді розпочалась у 1992 році згідно з основними напрямами державної молодіжної політики та на реалізацію головних завдань, визначених Декларацією від 15.12.92 р. N 2859 "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" та Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".
За 1992-2004 роки система центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді пройшла процес становлення та формування і завершилася у 2005 році створенням урядового органу державного управління (Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді), що діє в складі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, та потужної мережі центрів соціальних служб і спеціальних закладів.
На 1 вересня 2008 року в Україні діє 1368 центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а саме: 27 обласних, 481 районний, 168 міських, 40 районних у містах, 545 сільських, 77 селищних, 400 філій районних центрів ( Рис. 3).
Сучасною відзнакою розвитку інтегрованої соціальної роботи є надання комплексу соціальних послуг в закладах соціального обслуговування. Станом на 01.10.2008 року в Україні створено 73 заклади соціального обслуговування, які на безоплатній основі надають соціальні послуги та забезпечують соціальну підтримку сімей, дітей та молоді, які опинилися у складних життєвих обставина, в тому числі:
- 23 центри соціально-психологічної допомоги - цілодобові стаціонари (одночасно можуть перебувати 390 осіб) в Автономній Республіці Крим, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Чернігівській областях, мм. Києві та Севастополі;
- 19 соціальних гуртожитків (одночасно можуть перебувати 540 осіб) в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Одеській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській областях;
- 15 соціальних центрів матері та дитини (одночасно можуть перебувати 180 осіб) в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Закарпатській, Луганській, Київській, Львівській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій Чернігівській областях та м. Севастополь;
- 9 центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями у Автономній Республіці Крим, Вінницькій та Одеській областях (на 135 місць);
- 7 центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Луганській, Одеській, Харківській областях та м. Києві (на 140 місць).
Незважаючи на розгалужену розвинуту мережу центрів та установ, які надають соціальні послуги, як показує СВОТ аналіз, перелік напрямків роботи мережі центрів охоплює майже всі категорії дітей, молоді та сімей, що унеможливлює ефективну роботу через брак людських та фінансових ресурсів, зокрема низьку оплату праці та брак кваліфікованого персоналу, велику плинність кадрів тощо. Основними категоріями отримувачів послуг мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є:
- батьки вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки та прийомні діти;
- сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- матері, які мають намір відмовитися від новонародженої дитини;
- діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування, особами з їх числа (у тому числі випускники інтернатних закладів);
- діти та молодь з функціональними обмеженнями;
- ВІЛ-інфіковані діти та молодь;
- споживачі ін'єкційних наркотиків;
- неповнолітні та молодь, які повернулися з місць позбавлення волі, відбувають альтернативні види покарань.
Таким чином, важливим є розв'язання низки наступних завдань:
1. Визначення пріоритетів діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, окреслення категорії отримувачів соціальних послуг й критерії доступу до послуг.
2. Розмежування функцій на всіх рівнях державного управління у сфері надання соціальних послуг: державному, регіональному, районному, міському та районному у містах, з метою уникнення дублювання функцій та здійснення роботи за одними напрямами роботи.
3. Удосконалення управління процесом надання соціальних послуг.
4. Кадрового забезпечення центрів. Так лише 9% центрів на міському/районному рівні мають чисельність посад, згідно із затвердженим штатним розписом, три та менше осіб; 100% укомплектування штатами відповідно до нормативів мають лише 46 районних (10%), 43 міських (26%) та 32 районних у містах (80%) центрів. У центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді працюють 4533 спеціалісти. Більшість із них, 32% - педагоги, 15% - психологи, 6% - юристи і лише 4% - соціальні педагоги та 3% - спеціалісти з соціальної роботи.
5. Формування державного замовлення на підготовку фахових спеціалістів за спеціальністю реабілітолог, практичний психолог та соціальний працівник.
Додаток N 4
до Стратегії
СВОТ АНАЛІЗ
Додаток N 5
до Стратегії
Удосконалення нормативно-правової бази діяльності центрів
Необхідною умовою досягнення стратегічних цілей є паральний процес удосконалення нормативно-правової бази. Найважливішими завданнями удосконалення законодавства для забезпечення подальшого розвитку системи соціальних послуг є удосконалення системи фінансування соціальних послуг та введення механізму соціального замовлення.
У частині удосконалення системи фінансування необхідно внести зміни до фінансового законодавства щодо:
- розмежування видатків на виконання делегованих державою і власних повноважень органів місцевого самоврядування;
- конкретизації видаткових повноважень місцевих бюджетів у галузях бюджетної сфери;
- перерозподілу видатків між державним і місцевими бюджетами та видатками, що враховуються чи не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Необхідно розробити проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2001 N 1195" щодо удосконалення методики:
- обчислення доходів та видатків місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
- визначення коефіцієнта вирівнювання, який застосовується при розрахунку обсягу коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного.
Іншим напрямом удосконалення законодавства має бути внесення змін до діючих нормативно-правових актів, зокрема:
- до чинного Закону України "Про соціальні послуги", шляхом доповнення його новим розділом "Соціальне замовлення соціальних послуг" та Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".
- внесення змін до нормативно-правових актів, які регламентують діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та закладів соціального обслуговування щодо соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, зокрема:
- постанов Кабінету Міністрів України:
- від 27.08.2004 N 1125 "Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді" (останні зміни від 15.11.2006 N 1620) ;
- від 27.08.2004 N 1126 "Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю" (із змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1620 від 15.11.2006);
- від 12.05.2004 N 608 "Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги";
- від 08.09.2005 N 877 "Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями";
- від 08.09.2005 N 879 "Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини";
- наказ Мінмолодьспорту від 06.09.2005 N 1886 "Про затвердження Типових структури і штатів республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.09.2005 за N 1103/11383, N 1104/11384, N 1105/11385), тощо.
Додаток N 6
до Стратегії
Моніторинг та оцінка досягнення стратегічних цілей
ЦІЛЬ 1. Забезпечити якість надання соціальних послуг сім'ям, дітям та молоді.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 2. Активізувати діяльність громади щодо вирішення проблем дітей, сімей та молоді.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 3. Забезпечити професійну компетентність соціальних працівників.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 4. Сприяти створенню та функціонуванню сімейних форм виховання шляхом розвитку соціальних послуг у громаді.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 5. Забезпечити підтримку сімей з дітьми, які потрапили у складні життєві обставини, соціальними послугами.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 6. Надати підтримку молоді, яка опинилася у складних життєвих обставинах, шляхом забезпечення доступу до соціальних послуг у громаді.
Деталізація показників за роками
ЦІЛЬ 7. Впровадити інноваційні технології соціальної роботи, спрямованої на підтримку сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Деталізація показників за роками
| Директор Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді | Н.Л.Лук'янов |