ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
Л И С Т
| 04.09.2008 N 4405/10/17-107 |
Щодо повернення (використання) виданої під звіт готівки
<...>
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статус органів державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509 із змінами та доповненнями, далі - Закон N 509).
Згідно із Законом N 509 завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також надання роз'яснень платникам податків з питань оподаткування.
Статтею 3 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) зазначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі ст. 11 КЗпП на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір.
Відповідно до ст. 13 КЗпП у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (зі змінами та доповненнями, далі - Інструкція), відповідно до якої службовим відрядженням вважається поїздка працівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Направлення працівника підприємства у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку і мети відрядження.
Згідно зі ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями.
Відрядженому працівникові перед його від'їздом видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення, і добові.
Пунктом 1 розділу II Інструкції передбачено порядок відрядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності.
У разі якщо працівник отримав аванс на відрядження за кордон і не виїхав, то він повинен протягом трьох робочих днів із дня прийняття рішення про скасування поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти в тих грошових одиницях, в яких було видано аванс (пп. 1.14 п. 1 р. II Інструкції).
Така норма Інструкції передбачена тільки при відрядженні працівників за кордон.
Разом із тим, відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 (далі - Положення), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Таким чином, у разі скасування відрядження готівка, видана авансом на відрядження та вирішення господарських питань у відрядженні, повинна бути повернута в касу не пізніше наступного робочого дня за днем отримання та не може використовуватись на інші господарські потреби без попереднього повернення в касу.
Указом Президента України від 07.09.2001 р. N 802/2001 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
| Заступник Голови | В.Сичевський |