Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за експортними та імпортними операціями

Державна податкова служба України розглянула лист щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за експортними та імпортними операціями та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє наступне.

Відповідно до наданої платником інформації, підприємство здійснює господарські операції з підприємством - резидентом Китайської Народної Республіки. При цьому, з вказаним контрагентом здійснюється як експорт товарів, так і їх імпорт. У зв'язку з тим, що контрагент по експортним і імпортним операціям один, виникає питання щодо можливості проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, а також питання щодо необхідності сплати податку на доходи нерезидента з джерелом його походження з України за операціями з проведення взаємозаліку.

Законом України від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який втратив чинність з 07.02.2019 р., встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами при здійсненні резидентами України експортно-імпортних операцій та визначено відповідальність за недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків.

Разом з тим, статтею 601 Цивільного кодексу України передбачена можливість припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Також, згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулювалось пунктом 1.11 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. N 136, яка втратила чинність з 07.02.2019 р. (далі - Інструкція N 136).

Так, відповідно до пункту 1.11 Інструкції N 136 експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями.

При цьому, мають дотримуватись такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними, тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим.

Крім того, строк виконання зустрічних однорідних вимог має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов'язань за однією і за іншою угодою.

Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Вимога щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами діяла до 20 червня 2019 року.

По здійснених операціях до зазначеної дати уповноважені банки не могли знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

На сьогодні відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Законом України від 21 червня 2018 року N 2473-VІІІ "Про валюту і валютні операції", який введено в дію 07.02.2019 р., іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Після 07.02.2019 р., припинення зобов'язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 р. N 7 (далі - Інструкція N 7), а саме, банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов'язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні;

строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

У разі запровадження Національним банком України заходу захисту у вигляді обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема і в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів.

Отже, чинне законодавство надає можливість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними операціями, які передбачають розрахунки у грошовій формі шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, але у разі дотримання сукупності умов, зазначених вище.

Водночас зазначаємо, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 ПКУ.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. (пп. "к" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ.

Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді компенсації вартості товарів, зокрема при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог, не підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.

Разом з тим наголошуємо, що кожен конкретний випадок розрахунків між резидентами і нерезидентами за експортно-імпортними операціями слід розглядати з урахуванням усіх документів та періодів часу в яких проведені зовнішньоекономічні операції зазначені у запиті товариства.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).