Розяснення щодо визнання доходів/витрат за кредитними/вкладними (депозитними) операціями банків

Звертаємо Вашу увагу на неухильне виконання статті 41 Закону України "Про Національний банк України", згідно з якою Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності (далі - МСФЗ).

Відповідно до вимог МСФЗ банки визнають процентні доходи/витрати за кредитними/вкладними (депозитними) операціями із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Ефективна ставка відсотка застосовується до амортизованої собівартості кредиту/депозиту.

Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат та порядок застосування банками основних принципів бухгалтерського обліку під час визнання доходів і витрат визначають Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 255 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.07.2003 за N 583/7904 (зі змінами) (далі - Правила N 255), які ґрунтуються на основних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

З прийняттям Податкового кодексу України (далі - ПКУ) відбулися певні зміни у тлумаченні окремих термінів, визначенні складу доходів/витрат та періоду їх визнання для обчислення бази оподаткування. Зокрема:

визначення таких термінів, як витрати, доходи, депозит (стаття 14 ПКУ) , приведені до норм бухгалтерського обліку;

склад доходів/витрат за кредитно-депозитними операціями (п. 135.4.2 статті 135 та п. 138.1.1 статті 138 ПКУ) відповідає класифікації доходів/витрат у бухгалтерському обліку ( Правила N 255) ;

порядок визнання доходів/витрат за однією з перших подій за окремими операціями змінено на порядок визнання доходів/витрат за методом нарахувань. Відповідно датою визнання доходів/витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є дата нарахування доходів/витрат, незалежно від дати фактичного надходження/сплати коштів (п. 137.4 статті 137 та 152.3 статті 152 ПКУ) .

Зокрема, для кредитно-депозитних операцій датою отримання доходів/збільшення витрат є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку (п. 137.8 ст. 137 та п. 138.5.2 статті 138 ПКУ) .

Згідно з пп. 44.1 та 44.2 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто, для обрахунку бази оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ.

Для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ПКУ використовуються методологічні засади, максимально наближені до бухгалтерського обліку, які передбачають, що визнання та класифікація доходів і витрат здійснюється за принципом "нарахування та відповідності доходів і витрат" (п. 152.3 статті 152 ПКУ) . Цей принцип є одним з основоположних принципів в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Відповідно до нього нарахування доходів і витрат здійснюється з моменту їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Враховуючи зазначене, на сьогодні базою оподаткування кредитно-депозитних операцій є доходи/витрати, відображені в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

З метою виконання норм Податкового кодексу необхідно чітко дотримуватись вимог щодо застосування первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, порядку нарахування доходів/витрат з використанням ефективної ставки відсотка та складання фінансової звітності у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України.