Щодо організації роботи з декларування доходів, одержаних фізичними особами у 2006 році

Державна податкова адміністрація України з метою організації роботи з проведення кампанії декларування у 2007 році фізичними особами доходів, одержаних ними протягом 2006 року, повідомляє.

З метою забезпечення виконання громадянами конституційного обов'язку щодо декларування доходів, отриманих у 2006 році, та відповідно до норм Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон), у 2007 році допускається подання платниками податку з доходів фізичних осіб декларацій за формою декларації про доходи згідно з додатком 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64.

За такою формою у 2007 році подають декларації фізичні особи - платники вказаного податку, які згідно з Законом зобов'язані подавати декларацію (у разі отримання доходів, нарахованих особами, які не є податковими агентами, а також окремих видів доходів (прибутків), які згідно з нормами Закону не підлягають оподаткуванню при їх виплаті), а також фізичні особи, які відповідно до норм статті 5 Закону мають право на податковий кредит. У випадках подання декларації з метою нарахування податкового кредиту платники податку надають податковому органу перелік фактично понесених витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту відповідно до вимог пункту 5.3 статті 5 Закону.

Згідно з Законом обов'язок подання декларації у платника податку з доходів фізичних осіб виникає у разі отримання ним протягом звітного року окремих видів оподатковуваних доходів (прибутків):

з яких при їх нарахуванні чи виплаті податок не утримувався (пп. 8.1.3 ст. 8 Закону);

у разі отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 ст. 8 Закону);

у разі отримання іноземних доходів (пп. 9.9.1 ст. 9 Закону).

Законом передбачено, що доходи, визначені у пп. 4.2.3, пп. 4.2.13, пп. 4.2.14, пп. 4.2.16, в абзаці другому пп. 6.5.3, абзаці другому пп. 6.5.5, пп. 9.1.4, пп. 9.5.2, п. 9.6, абзаці третьому пп. 9.7.3, частинах "а" та "е" пп. 9.7.4, абзаці першому пп. 9.7.5, пп. 9.9.1, абзаці п'ятому пп. 9.10.1, п. 15.2, п. 18.3, які отримані платником податку протягом 2006 року, повинні знайти відображення у декларації при її обов'язковому поданні.

Платники податку при поданні декларації у разі отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом, та інших доходів, з яких при їх нарахуванні податок не утримувався, зазначають суми таких доходів у п. 1.2 Розділу I декларації (додаток 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян).

У разі отримання платниками податку іноземних доходів такі доходи відображаються платниками податку у п. 1.4 Розділу I цієї декларації.

Враховуючи прикінцеві положення Закону, до складу податкового кредиту за 2006 рік платник податку може включити фактично понесені ним витрати відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.5, 5.3.6 ст. 5 Закону.

Порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку, обов'язки платника податку та відповідальність, у тому числі податкових органів, за неповне або несвоєчасне повернення платнику податку сум надміру сплаченого податку, викладено в Інструкції про податковий кредит, затвердженої наказом ДПА України від 22.09.2003 р. N 442 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.10.2003 р. за N 879/8200.

Законом встановлено обмеження права на нарахування податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нарахований виключно резиденту, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, і загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата (п. 5.4 ст. 5 Закону).

Тобто податковий кредит надається тільки в межах розміру заробітної плати (абзац третій п. 1.1 та пп. "д" п. 1.3 ст. 1 Закону), одержаної протягом звітного 2006 року. Інші суми доходів (прибутків), одержаних платником податку, в розрахунок для визначення суми податку, що підлягає поверненню у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, не приймаються.

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює у названій декларації п. 1.1 Розділу I, де зазначає загальну суму заробітної плати, нарахованої у 2006 році, та суму податку, утриманого та перерахованого до бюджету.

Згідно з Законом до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат і зазначаються платником податку у переліку витрат (додаток 1 до цього листа).

Розрахунок сум податку, що підлягає поверненню платнику податку із бюджету або сплаті до бюджету, провадиться платником податку самостійно (ст. 17 Закону) за формою розрахунку, наведеною у додатку 2 до цього листа. При цьому податкові органи, на прохання платника, повинні надати допомогу у заповненні декларацій та проведенні розрахунків.

Для повного та своєчасного проведення розрахунків сум, що підлягають поверненню з бюджету, у тому числі внаслідок застосування платниками податку права на податковий кредит, а також надання податковими органами послуг платникам податку із заповнення ними декларацій у встановленому порядку, доцільно рекомендувати платникам податку додавати до декларації копії документів, що підтверджують витрати, які включаються до податкового кредиту, заяву щодо заліку сум податку, що підлягає поверненню за наслідками нарахування податкового кредиту у рахунок погашення податкових зобов'язань за п. 1.2 та 1.4 Розділу I декларації, а також інших передбачених Законом документів.

Зокрема, при реалізації права на податковий кредит на проценти по іпотеці слід надати податковому органу копії кредитного договору та нотаріально завіреного договору іпотеки.

Крім того, в обов'язковому порядку мають бути надані копії квитанцій (інших платіжних документів), в яких чітко зазначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім'я та по батькові саме платника податку як платника цих процентів.

Оригінали зазначених документів не надаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Податкові органи на місцях забезпечують платників податку безоплатно бланками декларації, формами переліку сум витрат та розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб.

Порядок надання платникам податку з доходів фізичних осіб податкового кредиту по процентах за іпотечним кредитом встановлено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та ст. 10 Закону від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.06.2003 р. N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон N 898) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.

Згідно з положеннями абзацу п'ятого статті 5 та статті 16 Закону N 898 предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва з переданням в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій він розташований, або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Одночасно відповідно до положень пункту 1.5 статті 1 Закону N 889 іпотечним житловим кредитом є фінансовий кредит, що надається фізичній особі (позичальнику) строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки) у власність з відповідним прийняттям кредитором такого житла у заставу.

Враховуючи положення Закону та норми Закону "Про іпотеку", скористатися податковим кредитом на сплачені за іпотечним кредитом проценти мають право платники податку, в яких договори на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла відповідають одночасно таким умовам:

- у кредитному договорі має бути зазначено, що його видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу;

- до кредитного договору в обов'язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід'ємним доповненням до такого кредитного договору;

- договір про іпотечний кредит та договір іпотеки (застави) мають бути укладеними після 1 січня 2004 року (після набрання чинності Законом "Про іпотеку" та Законом "Про податок з доходів фізичних осіб";

- договір іпотеки (застави) обов'язково має бути нотаріально посвідченим;

- кредит має бути отриманий від банку;

- договір про іпотечний кредит укладено на термін не менший, ніж 5 років.

Поряд з цим статтею 10 Закону N 889 встановлено, що у платника податку право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання, та не частіше, ніж один раз на 10 років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається або починає будуватися, навіть у разі дострокового повного погашення основної суми та процентів попереднього кредиту.

Таким чином, якщо платник податку отримує декілька іпотечних житлових кредитів, право на податковий кредит виникає у нього лише за одним таким кредитом, забезпеченим одним предметом іпотеки, який платник визначає як основне місце проживання. Такий платник податку на підставі прав, наданих пунктами 10.1, 10.5 та 10.6 статті 10 Закону N 889, може включити щороку до складу податкового кредиту частину суми процентів, фактично сплачених за одним іпотечним житловим кредитом, починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/10-138.

Водночас слід зазначити, що платник податку позбавляється права на включення частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом до складу податкового кредиту у разі втрати ним резидентського статусу, а також при виїзді такого платника податку за межі України на постійне місце проживання (із втратою резидентського статусу або без такої).

Також правом на податковий кредит не можуть скористатися самозайняті особи - платники податку, які є суб'єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Крім того, податковий кредит не можуть одержати військовослужбовці та інші особи, які згідно з умовами оплати праці одержують доходи, відмінні від заробітної плати.

Частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

де:

К - коефіцієнт;

МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим від одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону право платника на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Таке визначення здійснюється платником податку самостійно, зокрема, шляхом реєстрації (внесення відомостей до паспортного документа такого платника податку) об'єкта житлової іпотеки його місцем проживання відповідно до норм Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/10-138.