Щодо особливостей виправлення помилок в податкових накладних та податковій звітності з ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей виправлення помилок в податкових накладнихта податковій звітності з ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України(далі - ПКУ), повідомляє.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПКУвстановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладнув електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 192.1 статті 192 ПКУ передбачено, зокрема, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.

У випадку зазначення "невірного" індивідуального податкового номера (далі - ІПН) при складанні податкової накладноїна операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в ЄРПН платник податку - продавець з метою виправлення допущеної помилки має право скласти розрахунок коригуваннядо помилкової податкової накладної (з "невірним" ІПН), який підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21 (далі - Порядок N 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289.

До податкової декларації з ПДВвносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий пункту 1 розділу III Порядку N 21).

Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац перший пункту 6 розділу III Порядку N 21).

Отже, в податковій декларації з ПДВплатником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній. Тому обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в помилковій податковій накладній і розрахунку коригуваннядо неї, не підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації(крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунокдо такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Оскільки у деклараціїзазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов'язання, визначені на дату складання податкової накладноїз "невірним" ІПН. Розрахунок коригуваннята друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов'язання, тому операція, пов'язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню у податковій звітності з ПДВ не підлягає.

Виправлення неправильно вказаного ІПН покупця необхідно здійснити методом сторно в додатку 5 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.