ГОЛОВНА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
| N 10-214/10-3992 від 04.10.94 м.Київ |
Державним податковим інспекціям
по Республіці Крим, областях,
мм.Києву і Севастополю
Про оподаткування тимчасових та сезонних робітників і службовців
У зв'язку із чисельними запитами щодо оподаткування доходів громадян, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, Головна державна податкова інспекція України роз'яснює.
Відповідно до п."п" статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" в редакції Закону України від 1 липня 1993 р. "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.
Пільги по прибутковому податку вказаним категоріям громадян надаються по доходах, отриманих за роботу, виконану починаючи з липня 1993 р., тобто з дня опублікування Закону України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України".
При вирішенні питання пільгового оподаткування необхідно керуватися Указами Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 р. "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" і "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах", які не втратили чинність.
У відповідності з названими нормативними актами тимчасовими робітниками і службовцями, тобто тими, на яких розповсюджується дія зазначеного пункту Декрету, є робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміни тимчасово відсутніх робітників, за якими зберігається їх місце роботи (посада) - до чотирьох місяців. З працівниками, що приймаються на тимчасову роботу, заключається трудовий договір. Згідно статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором вважається угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою, з виконанням внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особи, що приймаються на роботу тимчасово, повинні бути попереджені про це при заключенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу вказується, що даний робітник приймається на тимчасову роботу і на який строк.
Трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк, коли тимчасовий робітник чи службовець пропрацював більше строку, вказаного раніше і ні одна із сторін не потребувала припинення трудових відносин, а також коли тимчасовий робітник або службовець знову прийнятий на роботу на теж підприємство, установу чи організацію після перерви, що не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви в загальній кількості відповідно перевищував два чи чотири місяці. У вказаних випадках робітники чи службовці не вважаються тимчасовими з дня початкового заключення трудового договору.
Сезонними признаються роботи, які в силу природних та кліматичних умов виконуються не повний рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. В наказі (розпорядженні) про прийом на таку роботу повинно бути вказано, що даний робітник приймається на сезонну роботу і про це він повинен бути попереджений при заключенні трудового договору.
При прийнятті на сезонну роботу з працівниками також укладається трудовий договір, який може бути заключений на строк, що не перевищує тривалості сезону. При цьому, на таких осіб розповсюджуються умови та правила, передбачені колективним договором згідно з Кодексом законів про працю України (тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, матеріального стимулювання, охорони праці тощо).
Дія Указу "Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах" не розповсюджується на робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах в лісовій промисловості і лісовому господарстві.
Крім того, при наданні пільг слід мати на увазі, що сільською місцевістю слід вважати сільські населені пункти, які перебувають у віданні сільських Рад народних депутатів (ст.65 Земельного кодексу України).
Просимо зазначене довести до підвідомчих податкових інспекцій для використання в практичний роботі.
| Перший заступник начальника | О.І.Шитря |