Щодо сплати земельного податку

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником більшості об'єктів нерухомості (далі - Об'єкти), розташованих на земельній ділянці (далі - Ділянка), яка перебуває у постійному користуванні іншого суб'єкта господарювання на підставі державного акту на право постійного користування землею, і запитує щодо наявності у нього обов'язку зі справляння Податку за Ділянку.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов'язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. N 602.

Кодекс визначає, що плата за землю справляється у двох формах: Податок із власників та постійних користувачів земельних ділянок (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а також орендної плати за надання у строкове користування земельної ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на викладене, у разі оформлення Товариством відповідного права на Ділянку під Об'єктами, у нього виникне обов'язок із справляння плати за землю.

Питання цивільно-правових відносин у разі надання в оренду окремих будівель, споруд або їх частин, у тому числі щодо компенсації (відшкодування) витрат на сплату Податку, не є об'єктом регулювання Кодексу.

При цьому забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам (п. 87.7 ст. 87 Кодексу).

Щодо зняття Товариства як платника Податку з обліку у контролюючому органі.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (далі - Заява).

Отже, Товариство має право подати до контролюючого органу за місцем адміністрування (обліку) надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення Заяву, розгляд якої здійснюється таким контролюючим органом відповідно до Кодексу та Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 р. N 60 (далі - Порядок), та відповідно за результатами розгляду такої Заяви і встановлюється правомірність такого повернення.

За бажанням Товариство до Заяви може додати копії відповідних документів, зокрема копії цивільно-правових угод, згідно з якими Товариству надано право користуватися земельними ділянками під Об'єктами.

Відповідно до п. 2 розд. III Порядку у Заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються, зокрема на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).