• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про розгляд листа

Державна фіскальна служба України | Лист від 27.03.2017 № 3551/10/16-31-12-02-28
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 27.03.2017
  • Номер: 3551/10/16-31-12-02-28
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна фіскальна служба України
  • Тип: Лист
  • Дата: 27.03.2017
  • Номер: 3551/10/16-31-12-02-28
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДФС у Полтавській області
Лист
27.03.2017 № 3551/10/16-31-12-02-28.
Про розгляд листа
Головне управлінням ДФС у Полтавській області розглянуло лист платника податку щодо сплати земельного податку платником єдиного податку третьої групи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), повідомляє наступне
Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768-III, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Згідно із ст. 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПКУ визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Статтею 4 Закону України від 01.07.04 № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
У відповідності до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи, яка набула право власності або користування земельною ділянкою та є власником будівель, споруд (їх частин), розташованих на такій земельній ділянці, то такий платник звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку під таким майном за умови, що надання в оренду нерухомого майна здійснюється на підставі укладеного відповідно до законодавства цивільно-правового договору.
Якщо під час здійснення юридичною особою господарської діяльності земельні ділянки використовувалися для провадження такої діяльності, і юридична особа звільнялася від сплати земельного податку за ці земельні ділянки відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, то у разі тимчасового припинення господарської діяльності на юридичну особу також розповсюджується норма п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ.
Отже єдиною умовою звільнення юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи від сплати земельного податку є не результати фінансово-господарської діяльності, а безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення цієї діяльності.
Враховуючи зазначене, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи - власники земельних ділянок не є платниками земельного податку у разі тимчасового припинення господарської діяльності, якщо під час здійснення діяльності земельні ділянки платником використовувалися.
Відповідні роз’яснення з даного питання розміщені на офіційному сайті ДФС України в Загальнодоступному інформаційно – довідковому ресурсі (ЗІР) у рубриці "Запитання – відповіді" (112 "Плата за землю").
В.о. заступника начальникаВ.В. Чорнобривець