Щодо оподаткування нерухомого майна при передачі права власності на житло в рахунок аліментів

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування нерухомого майна при передачі права власності на житло в рахунок аліментів і в межах компетенції повідомляє таке.

Платник податків, який після розірвання шлюбу має намір укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею дитині права власності на належну платнику податків частину квартири, просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування зазначеного доходу, які інші податкові зобов'язання виникають у заявника, щодо подання декларації про майновий стан і доходи фізичної особи, та терміну права власності.

Відповідно до частини першої ст. 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Якщо дитина досягла 14 років, вона бере участь в укладенні цього договору.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Кодексом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Оподаткування операцій з продажу нерухомого майна регламентується ст. 172 Кодексу, відповідно до п. 172.8 якої для цілей ст. 172 Кодексу під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Згідно із п. 172.1 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Згідно з пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Водночас, відповідно до п. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), зазначених у п. 172.1 ст. 172 Кодексу, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 ст. 172 Кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об'єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до п. 172.3 ст. 172 Кодексу, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу (п. 172.4 ст. 172 Кодексу).

Згідно з пп. "а" п. 172.5 ст. 172 Кодексу сума податку визначається та самостійно сплачує через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Отже, на підставі п. 172.8 ст. 172 Кодексу операція за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно вважається продажем, і таку операцію з метою оподаткування слід розглядати з урахуванням вимог ст. 172 Кодексу. У разі якщо нерухоме майно перебувало у власності особи менше трьох років, то дохід за такою операцією оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків та військовим збором - 1,5 відсотка.

При цьому відповідно до розділу IV Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу (п. 179.2 ст. 179 Кодексу).

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, питання визначення термінів виникнення права власності на нерухоме майно належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.