Висновок N 2/95 про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта

Наказ від 01.04.97 N 44 "Про затвердження Типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома".

Одержання висновку Міністерства юстиції України про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (підпункт "в-1" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731) .

ВИСНОВОК:

Наказ Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 N 44 "Про затвердження Типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома" (далі - Наказ) визначає основні завдання і функції територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (далі - територіальний центр) та відділення соціальної допомоги вдома (далі - відділення), умови прийняття до центрів на обслуговування і порядок надання соціальних послуг, визначає право на першочергове влаштування до територіального центру, перелік протипоказань для прийняття на обслуговування до територіального центру та відділення, визначає види послуг, які надаються, а також підстави для припинення обслуговування.

Так, пунктом 13 Типового положення (взірцевого) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян передбачено, що територіальний центр приймає в підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів I і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездатних громадян та інших соціально незахищених громадян (далі - непрацездатні громадяни), які потребують соціально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

Проте, у чинному законодавстві відсутнє визначення поняття "одинокий непрацездатний громадянин".

Крім того, Законом України "Про соціальні послуги" (далі - Закон) визначено, що основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Також, статтею 6 Закону передбачено, що право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. У свою чергу, Закон визначає, що складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо).

Враховуючи викладене, Закон визначає значно ширше коло суб'єктів, які мають право на отримання соціальних послуг, ніж Наказ.

Отже, Наказ не відповідає зазначеному Закону.

Окрім того, Наказом запроваджена вимога надання акта обстеження матеріально-побутових умов проживання для прийняття до територіального центру.

Проте, статтею 9 Закону передбачено, що для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, у Законі відсутня вимога щодо надання акта обстеження матеріально-побутових умов проживання, що має наслідком протиріччя Наказу із зазначеним Законом.

У зв'язку з викладеним положення Наказу порушують вимоги принципу юридичної визначенності і можуть призвести до порушення законних прав осіб, Наказ не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, Наказ регулює питання, які захищаються статтею 8 Конвенції, яка проголошує, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, під дію статті 8 Конвенції підпадають, зокрема, питання здоров'я людини; порушення фізичної і моральної (психічної) цілісності людини; збирання медичних даних; персональні дані про людину; використання інформації про особу; контроль за умовами утримання, виховання, навчання; встановлення та підтримання стосунків з іншими людьми; житло (приміщення або місце для проживання); збирання відомостей майнового характеру; здійснення таємного чи відкритого нагляду; сімейне життя; опіка та піклування; право на спілкування з родичами та близькими; дієздатність та правоздатність особи.

У своїй практиці Європейський суд нагадує, що охорона даних особистого характеру, особливо медичних даних, має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя. Дотримання конфіденційності відомостей про здоров'я становить основний принцип правової системи всіх держав - учасниць Конвенції. Він є важливим не лише для захисту приватного життя хворих, а й для збереження їхньої довіри до працівників медичних закладів і системи охорони здоров'я взагалі. Національне законодавство має забезпечувати відповідні гарантії, щоб унеможливити будь-яке повідомлення чи розголошення даних особистого характеру стосовно здоров'я, якщо це не відповідає гарантіям, передбаченим статтею 8 Конвенції.

Крім того, Європейський суд підкреслює, що розголошення інформації може мати руйнівні наслідки для приватного і сімейного життя відповідної особи та для її соціального і професійного становища, виставляючи її на безчестя і наражаючи на небезпеку ізоляції.

Статтями 8, 9 та 12 Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" передбачена конфіденційність відомостей про результати медичного огляду.

Крім того, Наказом передбачено протипоказання для прийняття на обслуговування до територіального центру та до відділення.

Так, пунктом 18 Типового положення (взірцевого) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян передбачено протипоказаннями для прийняття на обслуговування територіальним центром наявність у громадянина інфекційних, онкологічних захворювань IV клінічної групи, СНІДу, захворювань на наркоманію, алкоголізм, психічних захворювань за виключенням неврозів, неврозоподібних станів при соматичних захворюваннях, легкої ступені дебільності, інтелектуально-мнестичних розладів та судорожних синдромів різної етиології без слабоумства і виражених змін особистості.

Отже, матиме місце порушення права особи на приватне життя, яке гарантоване Конвенцією.

Враховуючи викладене та відповідно до підпункту "в-1" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, підпункту 4.4 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 N 32/5, зареєстрованого 31.07.2000 за N 458/4679, рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства соціального захисту населення України від 01.04.97 N 44 "Про затвердження Типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома" рекомендуємо скасувати.

Виключено з державного реєстру нормативно-правових актів 31.07.2009.