Щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушене у зверненні питання.

У зверненні Товариство зазначає, що основним видом його господарської діяльності є видобування та постачання власним автотранспортом гранітної продукції. Для потреб власної господарської діяльності Товариство регулярно закуповує пальне в об'ємах, що перевищують, зазначені в п. "б" абзацу 2 пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (в редакції від 01.07.2019 р.).

Підприємство запитує:

1. Чи є Товариство у визначенні Закону N 2628 платником акцизного податку?

2. Чи є акцизним складом територія на якій загальна місткість розташованих ємностей де зберігається пальне, перевищує зазначені в п. "б" абзацу 2 пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 об'єми, але використовується Товариством для подальшого споживання у своїй господарській діяльності та чи є Товариство у визначенні Закону N 2628 розпорядником акцизного складу?

3. Якщо територія, де зберігається пальне Товариства є акцизнім складом, а Товариство відповідно є платником акцизного податку та розпорядником акцизного складу, який порядок (процедура) реєстрації платника акцизного податку та такого акцизного складу?

4. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального у відповідності до вимог Закону N 481?

До питань 1 та 2.

З 01.07.2019 р. набудуть чинності норми підпунктів 14.1.6, 14.1.61, 14.1.224 та 14.1.2241пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, якщо загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального перевищує 200 кубічних метрів, та Товариство планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, та у разі якщо в нього в наявності документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією на якій встановлено ємності для зберігання пального, місце зберігання пального Товариства підпадає під визначення акцизний склад, а Товариство вважається розпорядником акцизного складу в розумінні Закону N 2628 та Кодексу.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу з 01.07.2019 р. платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в редакції з 01.07.2019 р.).

Крім того, згідно з редакцією пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, яка набуває чинності з 01.07.2019 р. об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:

- отримані з інших акцизних складів / акцизних складів пересувних (до 01.07.2019 р. - від інших платників акцизного податку), що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН);

- ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;

- вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, установлених ст. 229 Кодексу, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.

При цьому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розд. VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад, розпорядником якого є Товариство, для зберігання, а також операція з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу, розпорядником якого є Товариство, для власного споживання, з 01 липня 2019 року будуть належати до операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і Товариству потрібно реєструватися платником акцизного податку з 01.07.2019 року.

До питання 3.

Пунктом 22 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що:

платники акцизного податку зобов'язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в СЕАРП усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до пункту 232.1 статті 232 Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року N 408"Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового" (далі - Постанова) затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - Порядок).

Реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Міністерством фінансів України (абзац перший пункту 6 Порядку). Заява подається з використанням засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг (абзац четвертий пункту 6 Порядку).

На сьогодні розроблено відповідний наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового", який проходить процедуру погодження центральними органами виконавчої влади.

До питання 4.

Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального. Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону N 481 споруда та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування. Також, Законом N 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону N 481 не містять.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексуУкраїни визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону N 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зокрема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.