ГУ ДФС у Тернопільській області
Лист
11.08.2016 №1281/10/19-00-12-01/12/7511 |
Головне управління ДФС у Тернопільській області розглянуло письмовий запит та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Запитання:
Як оподатковується податком на додану вартість у експедитора (резидента України) послуга перевезення вантажу, замовлена в перевізника нерезидента, при умові, що перевезення міжнародне (здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом "Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR") і маршрутом слідування вантажу з України за кордон?
Як буде оподатковуватись аналогічна операція, при умові, що маршрут перевезення не пролягає територією України?
Відповідь:
Відповідно до пп. "ж" п.186.3 ст. 186 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), місцем постачання транспортно-експедиційних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Таким чином, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги).
Якщо послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Слід також зазначити, що п. 186.4 ст. 186 Кодексу визначено, що місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення вантажів) є місце реєстрації постачальника.
Таким чином, якщо послуги з перевезення надаються перевізником (резидентом), то такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику - нерезиденту надаються такі послуги).
Якщо послуги перевезення надаються перевізником (нерезидентом), що не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику -нерезиденту надаються такі послуги).
Звертаємо Вашу увагу, що питання оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності висвітлено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 №610, якою Ви можете керуватись у своїй діяльності.
Запитання:
Ми отримуємо податковий кредит від операцій (телефон, Інтернет, оренда, послуги залізниці) для постачання наших послуг покупцям резидентам і нерезидентам України.
Чи можемо ми включити до податкового кредиту і зменшити податкове зобов'язання з ПДВ на суму податкового кредиту отриманого за такими придбаннями?
Відповідь:
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:
- в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
- в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 року, які призначаються для використання та/або починають використовуватися у зазначених вище операціях, податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ нараховуються тільки у випадку, якщо суми податку, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту.
Враховуючи викладене вище, починаючи з 01.07.2015 року (для товарів/послуг, придбаних до 01.07.2015 року, якщо під час придбання товарів/послуг, призначених для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ або в операціях, що не є господарською діяльністю, суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, та усіх придбаних товарів/послуг після 01.07.2015 року), платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось таке придбання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів/послуг, скласти і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну та включити її до податкової декларації з ПДВ.
Додатково повідомляємо, що податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).