Про надання розяснення

Відповідно до ст. 51 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Порядок ліквідації банків визначається Законами України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" та від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Фонд визначає суму заборгованості кожного кредитора та відносить вимоги до певної черги погашення. Після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку. Кредитори мають можливість отримати довідки щодо акцептування їх кредиторських вимог. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

У разі остаточної ліквідації банку та його виключення з Державного реєстру банків рахунки клієнтів цього банку можуть вважатися закритими з часу прийняття рішення про його виключення з Державного реєстру банків. Контролюючі органи визнають закритими рахунки, відкриті у ліквідованих банках, у разі ненадходження повідомлення про їх зміну (відкриття) у новоствореній філії чи установі банку.

Аналогічна позиція викладена в листі Державної Фіскальної служби України від 28.10.2015 № 22777/6/99-95-42-02-16-01.

Відповідно до п.134.1.1 п.134. ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п.139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до п.п. 139.2.2 п.139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Поняття "безнадійна заборгованість" визначено п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі – П(С)БО № 16).

Згідно з п. 20 П(С)БО № 16 до інших операційних витрат, зокрема, включається сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018 (далі – П(С)БО № 10).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 10, терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення, зокрема:

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО № 10, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Пунктом 10 П(С)БО № 10 передбачено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Пунктом 11 П(С)БО № 10 передбачено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - П(С)БО № 21).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 21, терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення, зокрема:

Валюта звітності - грошова одиниця України.

Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 П(С)БО № 21, монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО № 21, курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових відносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення.

Натомість, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до п. 52.1. ст. 52 Податкового Кодексу України контролюючі органи надають консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Акцентуємо Вашу увагу, що дана податкова консультація надана з урахуванням листа Державної фіскальної служби України від 28.10.2015 № 22777/6/99-95-42-02-16-01, який є чинним станом на 14.01.2016.

Крім того, зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового Кодексу України дана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно.