Щодо формування значення об’єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб’єкти господарювання (юридичні та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, але не виключно такий вид підприємницької діяльності, як торгівельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Торговельна діяльність для цілей розділу ХІІ цього Кодексу – роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток (п.п. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 152.2 ст. 152 розд. ІІІ Кодексу платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з веденням діяльності з урахуванням від’ємного значення як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом (п. 152.3 ст. 152 розд. ІІІ Кодексу).

Показники господарської діяльності платника, яка підлягає патентуванню, відповідно до норм Кодексу, що діяли до 01.01.2015 року, декларувались в додатку ТП до рядків 08 та 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті встановлено статтею 153 Кодексу.

Згідно з п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Кодексу визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193.

Тобто, враховуючи зазначене, діяльність торговельного підприємства, що не передбачає готівкового розрахунку і отримання торгового патенту не вважається такою, що пов’язана з веденням діяльності, яка підлягає патентуванню.

Слід зазначити, що згідно ст. 36 Кодексу платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.