Про надання розяснень

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув звернення Народного депутата України Марченко Олександра Володимировича від 02.03.2006 N 3-53 щодо звернення Всеукраїнської молодіжної організації "Молодь проти корупції" від 06.02.2006 N 20к-06/02 та зазначає.

Згідно статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Згідно статті 28 зазначеного Закону України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

В Україні створені умови щодо усунення надмірного та неефективного регулювання господарської діяльності і діяльності у сфері малого та середнього бізнесу зокрема.

Прийнято Закон України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) та відповідні підзаконні акти у сфері державної регуляторної політики, які створюють систему прийняття регуляторних актів від планування, розробки, погодження проектів регуляторних актів до оскарження рішень спеціально уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики та відстеження результативності регуляторних актів.

Згідно статті 1 Закону регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Тому рішення, які прийняті органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади щодо тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються приватними підприємствами, є регуляторними актами у частині встановлення тарифів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до Закону прийняття регуляторного акта відбувається за встановленою ним процедурою.

Здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування регламентовано статтями 31 - 38 Розділу VI Закону.

Розділом IV зазначеного Закону зафіксовано здійснення державної регуляторної політики Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади.

Зокрема, загальні принципи оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій закріплені в статті 9 Закону. Так, частинами 7 та 8 цієї статті передбачено, що усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту; оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Особливості оприлюднення проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з метою одержання зауважень і пропозицій, затверджені в статті 35 Закону. Особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування визначені статтею 36 Закону.

Відповідно до статті 11 Закону перегляд регуляторного акта здійснюється: на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта; за ініціативою регуляторного органу, який прийняв відповідний регуляторний акт; в інших випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами України.

Одним із найголовніших принципів державної регуляторної політики відповідно до Закону є принцип прозорості та врахування громадської думки, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями. Стаття 6 Закону передбачає права громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики, де зафіксовано, що зазначені суб'єкти мають право подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.