Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР

Цей Закон визначає загальні засади державної молодіжної політики в СРСР і визнає їх як правову основу для розвитку відповідного законодавства республік.

Законодавство про державну молодіжну політику в СРСР покликане забезпечити реалізацію державної молодіжної політики Союзу РСР і республік, зміцнити юридичні гарантії здійснення прав і свобод молодих громадян, а також прав молодіжних організацій.

1. Державна молодіжна політика є важливим напрямом діяльності Союзу РСР і республік, яка провадиться їхніми органами і має на меті створення соціально-економічних, організаційних, правових умов та гарантій для соціального становлення і розвитку молодих громадян, їх якнайповнішої самореалізації в інтересах усього суспільства.

2. Державна молодіжна політика в СРСР будується на основі таких принципів:

залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики і програм, які стосуються всього суспільства, особливо молоді;

забезпечення правової і соціальної захищеності молодих громадян, необхідної для надолуження зумовлених віком недоліків їхнього соціального статусу;

надання молодому громадянинові соціальних послуг щодо навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки, обсяг, види і якість яких забезпечують всебічний розвиток особи і підготовку до самостійного життя;

сприяння ініціативній громадській діяльності в галузі соціального, духовного і фізичного розвитку молоді.

1. До відання Союзу РСР належить:

визначення загальних соціально-економічних, організаційних, правових засад і напрямів державної молодіжної політики на всій території СРСР;

визначення основ правового статусу молодіжних організацій;

встановлення загальносоюзних норм і нормативів, які визначають розвиток молоді та гарантії її прав;

регулювання основ організації і діяльності державної служби у справах молоді;

затвердження і здійснення загальносоюзних комплексних і цільових програм у галузі державної молодіжної політики в СРСР;

розпорядження коштами, призначеними на реалізацію державної молодіжної політики СРСР із Союзного бюджету, а також розпорядження за погодженням з республіками коштами, що їх добровільно передають республіки Союзові РСР на зазначені цілі;

здійснення міжнародних контактів у питаннях державної молодіжної політики від імені Союзу РСР;

законодавче регулювання на основі повноважень, що передаються республіками, інших відносин міжреспубліканського характеру у сфері державної молодіжної політики.

2. До відання республік належать усі питання формування і здійснення державної молодіжної політики, за винятком питань, віднесених частиною 1 статті 2 цього Закону до відання Союзу РСР.

Цим Законом відповідно до Конституції СРСР та основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, які визначаються З'їздом народних депутатів СРСР, встановлюються загальні принципи і положення державної молодіжної політики в СРСР.

Дія цього Закону в частині прав та обов'язків громадян, які випливають із загальних принципів і положень державної молодіжної політики, поширюється на громадян СРСР віком до 30 років, якщо інше не передбачено законодавством республік.

Реалізація державної молодіжної політики в СРСР забезпечується законодавчими актами Союзу РСР і республік, які приймаються відповідно до Конституції СРСР і конституцій республік.

Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять цей Закон та інші акти законодавства Союзу РСР про державну молодіжну політику, то застосовуються правила міжнародного договору.

1. Молоді громадяни СРСР мають усю повноту соціально-економічних, політичних і особистих прав та свобод і несуть обов'язки, передбачені для громадян СРСР Конституцією СРСР, конституціями республік та іншими законодавчими актами.

Будь-які прямі чи непрямі обмеження прав і свобод (дискримінація) молодих громадян залежно від віку, крім передбачених законом, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законодавством Союзу РСР і республік.

Не допускається покладення на молодих громадян будь-яких додаткових обов'язків, у тому числі в галузі дотримання державного і громадського порядку, порівняно з обов'язками, встановленими для інших громадян, за винятком випадків, коли такі обов'язки спеціально передбачено законодавчими актами Союзу РСР і республік.

2. Особливим захистом держави користуються особи, які не досягли 18 років (неповнолітні). Держава, виходячи з того, що неповнолітні з огляду на свій вік не можуть повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, обмежує їхню здатність своїми діями набувати права, створювати для себе обов'язки і нести юридичну відповідальність, а також встановлює особливий порядок здійснення їхніх прав. Неповний обсяг дієздатності молодих громадян, а так само спеціальний порядок здійснення їхніх прав можуть встановлюватися тільки законом.

Передбачені законом примусові заходи виховного характеру, в тому числі ті, що не є кримінальним покаранням, застосовуються до неповнолітніх громадян тільки за вироком або відповідно за рішенням суду.

Державні органи і посадові особи, педагогічні і соціальні працівники не можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи впливу, засновані на публічному поширенні відомостей про вчинені неповнолітніми діяння, які містять ознаки злочину, і правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративного стягнення чи належать до примусових заходів виховного характеру, які застосовуються за рішенням суду.

1. Правовідносини між молодими громадянами і навчально-виховними закладами грунтуються на рівності учасників цих відносин.

2. Права та обов'язки учнів у взаємовідносинах з адміністрацією навчально-виховних закладів встановлюються законодавчими актами Союзу РСР і республік, а також рішеннями органів самоврядування навчально-виховних закладів, в ухваленні яких беруть участь учні або їх законні представники, договорами (угодами) між учнями, їх колективами і адміністрацією навчально-виховних закладів.

3. Адміністрація і працівники навчально-виховних закладів не мають права примушувати учня до виконання обов'язків, які безпосередньо не випливають з навчального процесу, або відмовлення від використання своїх прав, а також здійснювати втручання в особисте життя і принижувати людську гідність учня. У разі вчинення адміністріацією або працівниками зазначених закладів таких протиправних дій учні, права яких порушено, або їх законні представники мають право вимагати в судовому порядку відшкодування навчально-виховними закладами заподіяної шкоди.

1. Молоді громадяни незалежно від раси, статі, віросповідання, національності і соціального становища, рівня доходів мають право на гарантоване одержання необхідного мінімуму соціальних послуг, передбачених частиною 2 статті 1 цього Закону.

Державою встановлюється система соціальних норм і нормативів, які закріплюють гарантований рівень одержання молодими громадянами зазначених соціальних послуг.

2. Права молодих громадян, передбачені цією статтею, гарантуються державою, а в разі порушення - захист їхніх прав здійснюється у встановленому законом порядку.

3. Державні, громадські органи і посадові особи не мають права приймати рішення і провадити інші дії, які спричинюються до зниження обсягу соціальних послуг, що надаються молодим громадянам, а так само погіршення їхньої якості порівняно з гарантованим рівнем.

Неправомірні дії і рішення державних та громадських органів, посадових осіб може бути оскаржено в суд відповідно до чинного законодавства. Скаргу може бути подано громадянином, права якого порушено, його представником, а також представником молодіжної організації або органу державної служби у справах молоді.

4. Держава подає необхідну фінансову та іншу матеріальну допомогу громадським та іншим об'єднанням і організаціям, які провадять діяльність щодо забезпечення молоді соціальними послугами, встановлює пільговий правовий режим їхньої діяльності, а також, використовуючи методи державного економічного регулювання, стимулює інвестиції у створення умов для соціального становлення і розвитку молоді.

1. Державою встановлюється система заходів щодо соціально-економічної, організаційної, правової підтримки підприємницької діяльності молодих громадян, молодих сімей, колективів молодих громадян, які об'єдналися для провадження зазначеної діяльності.

Названі заходи включають надання індивідуальним, сімейним і колективним підприємствам молодих громадян пільг щодо оподаткування і кредитування, забезпечення необхідними засобами виробництва і виробничими приміщеннями, страхування їхніх комерційних ризиків, видачу відповідно пророблених поручительств і гарантій, а також фінансування навчання і розроблення установчих документів, забезпечення інформацією про чинне законодавство і методичними рекомендаціями щодо його застосування.

2. Молодим громадянам і молодим сім'ям надаються пільги у виділенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, довгострокові кредити на придбання житлових будинків і квартир, сплату вступних пайових внесків у житлово-будівельні кооперативи, обзаведення домашнім господарством, придбання предметів домашнього вжитку тривалого користування, внесення плати за навчання в навчальних закладах, що діють на комерційній основі, та на інші цілі.

Такі споживчі кредити видаються банками в СРСР під знижені проценти і погашаються у пільговому порядку, який встановлюється законодавством республік.

3. Держава забезпечує учням і студентам навчальних закладів, військовослужбовцям дійсної строкової служби привілеєвий режим для користування культурно-освітніми та спортивно-оздоровчими закладами шляхом встановлення пільгових цін на їх відвідання.

Союзні, республіканські, місцеві органи державної влади та їхні виконавчо-розпорядчі органи встановлюють зазначеним категоріям молодих громадян пільги на проїзд залізничним, повітряним, водним, автомобільним і міським транспортом, передбачаючи компенсацію транспортним галузям і підприємствам з відповідних бюджетів.

Пільговий режим може також поширюватись на користування транспортними засобами при пасажирських перевезеннях у порядку молодіжного туризму, в тому числі міжнародного молодіжного туризму та міжнародних молодіжних обмінів.

1. У Союзному бюджеті, республіканських і місцевих бюджетах у відповідних розділах передбачаються асигнування, необхідні для фінансування заходів у галузі державної молодіжної політики.

2. У складі державних програм соціального й економічного розвитку передбачається цілеспрямоване проведення заходів щодо здійснення державної молодіжної політики.

3. При організації законодавчої, виконавчої, судової влади і місцевого самоврядування визначаються структура і порядок діяльності їхніх органів, які забезпечують урахування інтересів молодих громадян та особливостей захисту їхніх прав.

4. З метою реалізації державної молодіжної політики і забезпечення належної соціальної захищеності молодих громадян на всій території Союзу РСР створюється державна служба у справах молоді.

1. Діяльність державної служби у справах молоді на союзному, республіканському і місцевому рівнях провадиться під безпосереднім керівництвом виконавчо-розпорядчих органів влади.

Порядок утворення державної служби у справах молоді на союзному рівні визначається Кабінетом Міністрів СРСР. У республіках державна служба у справах молоді утворюється в порядку, що визначається законодавством республік.

До складу державної служби у справах молоді крім її органів входять інспекції з охорони прав неповнолітніх та молоді, а також соціальні служби різного профілю.

2. Державна служба у справах молоді:

розробляє проекти комплексних і цільових програм, соціальні норми і нормативи в галузі здійснення державної молодіжної політики, готує інші рішення в цій галузі, координує і контролює їх виконання;

бере участь у розробленні проектів програм економічного і соціального розвитку, проектів відповідних бюджетів;

укладає з представниками роботодавців (власників або уповноважених ними органів) та відповідними територіальними і галузевими об'єднаннями профспілок генеральні угоди, які передбачають заходи щодо соціально-економічного захисту, охорони праці і працевикористання молодих працівників;

забезпечує подання безпосередньої соціальної допомоги та інших послуг неповнолітнім, іншим молодим громадянам, які потребують спеціальної соціальної підтримки;

забезпечує охорону прав і законних інтересів неповнолітніх та інших молодих громадян, здійснює контроль за організацією опіки і піклування;

надає дотації і субсидії молодіжним і дитячим організаціям;

здійснює фінансування програм (проектів) молодіжних, інших громадських та інших організацій щодо подання соціальної допомоги молодим громадянам і здійснення суспільно корисних ініціатив молоді;

здійснює інші покладені на неї функції.

1. Соціальні служби для молоді виконують такі функції:

інформування молодих громадян про їхні права та можливості в усіх сферах життя;

консультування неповнолітніх, інших молодих громадян та їхніх батьків, психологічна, педагогічна, наркологічна і юридична допомога;

соціальна допомога молодій сім'ї;

допомога молодим громадянам, які опинилися в особливо несприятливих умовах через недоліки їхнього здоров'я, інвалідам, а також особам, які перебувають і закінчили перебування в державних дитячих закладах, та бездоглядним неповнолітнім громадянам;

соціальна робота у спеціальних навчально-виховних закладах для неповнолітніх правопорушників;

допомога в адаптації молодим громадянам, звільненим з місць позбавлення волі і тим, що повернулися із спеціальних навчально-виховних закладів;

інші функції щодо подання допомоги та створення умов для розвитку молоді, передбачені законодавством Союзу РСР і республік.

2. До діяльності у сфері соціальних служб для молоді на посаді соціальних працівників допускаються особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку або пройшли атестацію в установленому порядку.

Залучення недержавних організацій та окремих громадян до діяльності щодо подання соціальної допомоги молоді здійснюється на договірній основі. В договорі, який укладається між зазначеними організаціями або особами, з одного боку, та органами державної служби у справах молоді відповідного рівня - з другого, визначаються види і зміст послуг, що надаються цими організаціями або особами, умови їх фінансової чи іншої матеріальної підтримки державною службою, вимоги до якості послуг, що надаються.

Для надолуження кредитним установам неодержаного прибутку у зв'язку з наданням пільгових споживчих кредитів молодим громадянам, молодим сім'ям, а так само пільгових кредитів індивідуальним і колективним підприємствам молодих громадян, а також для забезпечення страхування фінансових ризиків і видачі гарантій (поручительств) молодим підприємцям та фінансування інших витрат створюються спеціалізовані компенсаційні фонди.

Розпорядження коштами зазначених фондів належить до компетенції керівництва фондів або органів державної служби у справах молоді.

Порядок створення, діяльності та джерела утворення зазначених фондів визначаються законодавством республік, а також рішеннями місцевих.

Рад народних депутатів.

На основі угод між спеціалізованими молодіжними фондами можуть утворюватися регіональні та міжреспубліканські фонди.

1. Молодіжними організаціями визнаються громадські організації, які об'єднують молодих громадян і обов'язковою статутною вимогою яких є припинення членства в них у зв'язку з досягненням певного віку. При цьому молодіжні організації мають право встановлювати винятки із зазначеної вимоги для своїх членів, які були обрані до складу виборних органів цих організацій або працюють у них.

До молодіжних організацій належать також громадські організації, які об'єднують переважно молодих громадян, якщо їхня статутна діяльність спрямована на забезпечення соціального становлення і розвитку молоді. Молодіжними організаціями є також різні об'єднання молодіжних організацій.

2. В СРСР можуть діяти масові молодіжні рухи, не засновані на фіксованому (оформленому) членстві їх учасників. Представницькі органи масових рухів (комітети, ради, правління) мають права, передбачені законодавством для відповідних органів молодіжних організацій.

3. Об'єднання молодих громадян, створені громадськими організаціями, які провадять свою діяльність у рамках статутних завдань цих громадських організацій і на основі рішень їхніх керівних органів, є молодіжними (юнацькими) секціями цих громадських організацій і не визнаються молодіжними організаціями.

4. Правовий статус молодіжних організацій визначається законодавством про громадські об'єднання, а також цим Законом та законодавчими актами Союзу РСР і республік, що видаються відповідно до нього.

1. Загальносоюзні та республіканські органи молодіжних організацій, якщо інше не передбачено законодавством республік для цих республіканських органів, мають право законодавчої ініціативи у найвищих органах державної влади Союзу РСР і республік.

2. З питань здійснення прав молоді, охоплюваних статутними завданнями молодіжних організацій, органи державного управління приймають рішення тільки після проведення попередніх консультацій з керівними органами відповідної молодіжної організації.

Рішення з питань діяльності молодіжної організації приймаються органами державного управління при обов'язковій участі представників керівного органу цієї молодіжної організації.

1. Державні органи подають молодіжним організаціям фінансову допомогу, насамперед у вигляді звільнення від оподаткування прибутку (доходу), одержаного молодіжними організаціями від інвестиційної діяльності, в частині, що направляється на реалізацію програм щодо соціального захисту молоді.

2. Молодіжним організаціям для забезпечення їхньої діяльності можуть надаватися субсидії з коштів відповідного бюджету, якщо цій молодіжній організації безоплатно не передавалися кошти іншими громадськими об'єднаннями, а також підприємствами, організаціями й установами.

3. Державні органи мають право безоплатно передавати молодіжним організаціям будинки, споруди та інше необхідне для здійснення їхніх статутних завдань майно.

1. Права молодих громадян та молодіжних організацій, закріплені цим Законом, здійснюються ними безпосередньо і в повному обсязі, за винятком випадків обмеження дієздатності молодих громадян з підстав і в порядку, передбаченому законодавчими актами Союзу РСР і республік.

2. Якщо використання цих прав вимагає визначення порядку і процедури їх здійснення, органи державної влади і управління зобов'язані прийняти необхідні нормативні та інші правові акти, які регулювали б ці питання.

При цьому до прийняття зазначених актів молоді громадяни та молодіжні організації мають право здійснювати свої права у порядку, який обирається ними самостійно і який не суперечить чинному законодавству. Будь-яке перешкоджання реалізації прав у таких випадках є незаконним.

Якщо здійснення і захист прав зумовлені вчиненням дій державних організацій та їх посадових осіб, то за відсутності закріпленого законодавством порядку (процедури) вчинення таких дій (підвідомчості розгляду спорів) він визначається цими організаціями самостійно у межах їхньої компетенції, а при захисті прав - на підставі аналогії з чинним законодавством. Відсутність заздалегідь встановленого порядку (процедури) не може бути підставою для відмови у здійсненні та захисті прав.

Державні органи несуть відповідальність за додержання положень цього Закону при прийнятті нормативних та інших правових актів, які стосуються практичної реалізації Закону.

При цьому будь-які підзаконні акти, які обмежують обсяг наданих цим Законом молодим громадянам і молодіжним організаціям прав, є недійсними повністю або у відповідній частині з моменту їх прийняття.

Якщо суди та органи, які вирішують господарські спори, у ході розгляду справ та вирішення спорів виявляють невідповідність підзаконних актів положенням цього Закону, вони керуються цим Законом.

Збитки, заподіяні молодим громадянам та молодіжним організаціям у результаті реалізації підзаконного акта, який суперечить цьому Законові, підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні державного органу, який прийняв цей підзаконний акт.

1. Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням цього Закону покладається на Генерального прокурора СРСР та прокурорів республік.

2. Контроль за реалізацією цього Закону здійснюється Радами народних депутатів і відповідними державними органами.