Висновок N 1/94 про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта

Виявлення порушень та обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта (підпункт "г" та абзац сьомий пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731).

ВИСНОВОК:

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 внесено зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за N 935/12809, якими, зокрема, доповнено главу 3 "Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю" пунктом 3.9.

Цим пунктом на відміну від нормативного припису частини третьої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким встановлено обов'язок приватних осіб та організацій не розголошувати отриману безпосередньо чи опосередковано при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку конфіденційну інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, фактично надано розширене тлумачення цієї частини статті 61 зазначеного Закону. Зокрема встановлено право банку надавати інформацію, що фактично містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються основної діяльності банку, яку він здійснює на підставі отриманих банківської ліцензії та письмових дозволів.

Зазначене не корелюється з правовою нормою частини третьої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, зазначений нормативний припис фактично змінює режим доступу до такої інформації та порядок її розкриття, що суперечить частині другій статті 32 Конституції України, якою встановлено заборону щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею (стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), збереження якої гарантується статтею 61 цього Закону та спеціальним порядком її розкриття, визначеним статтею 62 цього Закону.

Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (стаття 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Враховуючи викладене та у зв'язку з необхідністю запобігання порушенням конституційних прав громадян в частині охорони інформації про особу, а також з метою уникнення неоднозначного тлумачення і застосування законодавства з цих питань та відповідно до підпункту "г" та абзацу сьомого пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, підпунктів 4.5 і 4.6 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року N 32/5, зареєстрованого 31 липня 2000 року за N 458/4679, та керуючись пунктом 6 і абзацом третім пункту 7 цього Порядку, рішення про державну реєстрацію пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 9 листопада 2006 року N 428 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" рекомендуємо скасувати.

Виключено з державного реєстру нормативно-правових актів 13.03.2009.