Про скасування першого абзацу п. 23.7Інструкції N 68 від 27.06.2006

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді О. В. Головань, суддів - О. О. Власенкова, А. С. Мазур розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про скасування першого абзацу п. 23.7 Інструкції N 68 від 27.06.2006.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про скасування абз. 1 п. 23.7 Інструкції з діловодства у місцевому суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. N 68, а саме слова: "Копії вироків, рішень, ухвал, постанов у справах повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою. У разі, якщо судове рішення не набрало законної сили, про це зазначається на копії, що видається".

Судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явилися позивач/представник позивача, представник відповідача, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд,

Наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. N 68 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді відповідно до Закону України "Про судоустрій України", Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03.03.2003 р. N 182 (із змінами), та у зв'язку з набранням чинності Цивільним процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 23.7 Інструкції копії вироків, рішень, ухвал, постанов у справах повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою. У разі, якщо судове рішення не набрало законної сили, про це зазначається на копії, що видається.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказане положення Інструкції незаконним з таких підстав.

18.03.2013 р. Черкаський районний суд Черкаської області прийняв рішення у справі N 707/398/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 3-я особа Комунальне підприємство "Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради" про визнання дій неправомірними, яким відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалами Апеляційного суду Черкаської області від 14.05.2013 р. в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено; доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 повернуто апелянту.

З метою оскарження вказаних ухвал позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційними скаргами від 29.05.2013 р. та 30.05.2013 р.

Ухвалою від 06.06.2013 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без руху касаційні скарги, оскільки заявником в порушення вимог ч. 5 ст. 326 ЦПК України до касаційної скарги не додано належним чином завірені копії оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій, які повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою суду згідно п. 23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. N 68.

Ухвалою від 10.07.2013 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ повернув касаційні скарги ОСОБА_1 у зв'язку з неусуненням виявлених недоліків.

Позивач вважає, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не мав права відмовляти у прийнятті касаційних скарг з посиланням на п. 23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, оскільки вказане положення суперечить законодавству, а саме.

Згідно ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 5 ст. 326 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанції.

При подачі касаційних скарг позивач керувався саме ст. 326 ЦПК України, а не Інструкцією з діловодства.

Згідно п. 1.1 Інструкції вона встановлює загальні правила ведення судового діловодства в районних, районних у містах, міських, міськрайонних судах і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до відправлення або передавання в архів, звернення до виконання судових рішень.

Позивач вважає, що Інструкція є внутрішнім документом для використання працівників суду, а застосування Інструкції судом касаційної інстанції для вирішення питання про відмову позивачу у прийнятті копій оскаржуваних рішень суперечить ст. 326 ЦПК України, яка не ставить перед особою, яка подає касаційну скаргу, обов'язку подавати належним чином завірені копії оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій, які повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою суду згідно п. 23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

Відповідач - Державна судова адміністрація України - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді прийнята на виконання вимог законодавства та йому не суперечить.

Зокрема, п. 23.7 Інструкції не суперечить ст. 326 ЦПК України, а встановлює загальні правила ведення судового діловодства.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

ОСОБА_1 є стороною у цивільній справі Черкаського районного суду Черкаської області N 707/398/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 3-я особа Комунальне підприємство "Центр адміністрування та моніторингу Черкаської міської ради" про визнання дій неправомірними; звертався з касаційними скаргами на судові рішення по вказаній справі, тому є учасником правовідносин, у яких застосовано Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді, затверджену наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. N 68.

Згідно змісту позовної заяви та доданих документів необхідність в оскарженні п. 23.7 Інструкції виникла у позивача у липні 2013 р., після отримання ухвали від 10.07.2013 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про повернення касаційних скарг у зв'язку з невиконанням вимог п. 23.7 Інструкції, тому строк на звернення до суду згідно ч. 2 ст. 99 КАС України обраховується з липня 2013 р. і не пропущений.

Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.

Ч. 5 ст. 326 ЦПК України, згідно якої до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанції, визначає загальні вимоги до подачі касаційної скарги у цивільному процесі і не містить вимог щодо оформлення документів, що додаються до касаційної скарги, в тому числі, щодо форми завірення доданих документів, тому відповідні вимоги можуть визначатися підзаконними нормативно-правовими актами, яким є Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 р. N 68.

Згідно змісту позовних вимог позивач фактично не згоден з підставами винесення ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.06.2013 р. та 10.07.2013 р. та вважає безпідставним посилання на п. 23.7 Інструкції.

Розглядаючи адміністративний спір про відповідність актам вищої юридичної сили положень нормативно-правового акту, адміністративний суд надає оцінку виключно відповідності законодавству оскаржуваного положення нормативно-правового акту незалежно від практики його застосування в конкретному випадку.

Тим більше, адміністративний суд в межах своїх повноважень згідно ст. 17 КАС України не надає оцінку обґрунтованості застосування іншими судами тих чи інших положень законодавства під час здійснення правосуддя.

Інших підстав для висновку про незаконність п. 23.7 Інструкції, крім посилання на ст. 326 ЦПК України, позивач не зазначив.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України суд

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.