Щодо відповідності умовам перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій субєкта господарювання, що надає медичні послуги та має статус неприбуткової організації, у разі встановлення у колективному договорі премій, надбавок, доплат працівникам в залежності від доходу, принесеного працівником такому підприємству

Державна податкова служба України розглянула звернення комунального некомерційного підприємства щодо відповідності умовам перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій суб'єкта господарювання, що надає медичні послуги та має статус неприбуткової організації, у разі встановлення у колективному договорі премій, надбавок, доплат працівникам в залежності від доходу, принесеного працівником такому підприємству, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Перелік неприбуткових організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, встановлено пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Отже, обов'язковими умовами для неприбуткових організацій є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно на фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених їх установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу), а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів таких організацій, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб (пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України від 19 жовтня 2017 року N 2168-VIII "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 2168).

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров'я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом (частина перша ст. 8 Закону N 2168).

Оплата надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, як передбачено частиною 8 ст. 10 Закону N 2163, здійснюється на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до електронної системи охорони здоров'я.

Надавач медичних послуг складає звіт в електронній системі охорони здоров'я, в якому зазначається обсяг наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів.

Порядок отримання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій встановлено ст. 9 Закону N 2168.

Так, відповідно до частини другої ст. 9 Закону N 2168 пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці"зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 108/95).

Відповідно до ст. 2 Закону N 108/95 до складових структури заробітної плати відноситься, зокрема, додаткова заробітна плата, яка визначається як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зі ст. 15 Закону N 108/95 форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Таким чином, встановлення відповідно до положень законодавства про оплату праці суб'єктом господарювання, що надає медичні послуги та має статус неприбуткової організації, у колективному договорі премій, надбавок, доплат працівникам в залежності від доходу, принесеного працівником такому суб'єкту господарювання в рамках реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (за умови віднесення таких виплат до складових оплати праці), не призведе до порушення вимог пп. 133.4.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу щодо заборони розподілу отриманих доходів та відповідно перебування неприбуткової організації у Реєстрі.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановленних п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.