ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
| 01.03.2004 N 1510/6/17-3116 |
(Витяг)
ДПАУ розглянула лист щодо розуміння окремих норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон про ПДФО), зокрема, щодо оподаткування у 2004 р. подарунків та особливостей застосування штрафів за неповернення сум надміру витрачених коштів у відрядженні, і на підставі пп. 4.4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) повідомляє.
<...>
Щодо штрафів за неповернення сум надміру витрачених коштів на відрядження
Відповідно до пп. 4.3.2 ст. 4 Закону про ПДФО сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації.
Сума витрат платника податку на відрядження, що не включається до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягає оподаткуванню ПДФО, розраховується згідно з постановою КМУ від 23.04.99 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (далі - Постанова N 663), Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом МФУ від 13.03.98 р. N 59, який зареєстровано в Мін'юсті України 31.03.98 р. за N 218/2658, та іншими нормативними документами з цих питань.
Згідно з п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 р. N 72, яка зареєстрована в Мін'юсті України 15.03.2001 р. за N 237/54281, видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.
Стосовно сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не підтверджених (не оформлених) документально, тобто документами, що засвідчують вартість цих витрат (пп. 5.4.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") та не повернутих у встановлені законодавством строки, то згідно з пп. 4.2.15 ст. 4 Закону про ПДФО такі суми, розраховані з урахуванням положень п. 9.10 ст. 9 цього Закону, є об'єктом оподаткування і включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку і оподатковуються податковим агентом у порядку, визначеному пп. 9.10.1 ст. 9 Закону про ПДФО.
Згідно із Законом про ПДФО (пп. 9.10.2 ст. 9) Звіт про використання коштів, отриманих на відрядження або під звіт, надається особі, яка надала такі кошти, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за, дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. При цьому відповідно до пп. 9.10.3 та 9.10.1 ст. 9 Закону про ПДФО штраф накладається лише, по-перше, за фактом порушення граничного строку повернення надміру витрачених коштів та, по-друге, за фактом неповернення суми надміру витрачених коштів, а не за наявність факту перевищення витрат над граничними нормами. Проте базою для нарахування цього штрафу в обох випадках буде наявна сума надміру витрачених коштів.
Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями. Відповідно до ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг.
На підставі колективного договору або наказу працедавцем можуть бути встановлені норми добових витрат, які перевищують норми, встановлені КМУ (п. 11-1 Постанови N 663). Проте суми добових витрат можуть, бути віднесені до складу валових витрат підприємства лише в межах встановлених граничних норм. Якщо працівник направляється у відрядження без отримання авансу, працедавець відповідно до п. 11-1 Постанови N 663 відшкодовує працівникові фактичні витрати (за умови, що ці витрати підтверджені відповідними документами) у межах розміру добових витрат, встановлених колективним договором або наказом. При цьому різниця між нормою добових витрат, встановлених колективним договором або наказом, над граничною нормою, яка встановлена Постановою N 663, не вважається сумою перевищення (базою) для нарахування штрафу працівнику.
Таким чином, якщо платник податку своєчасно подав звіт про використання коштів, наданих на відрядження (у строк, зазначений в пп. 9.10.2 ст. 9 Закону про ПДФО), в тому числі в сумі, що перевищує норми, встановлені КМУ (але в межах сум, встановлених працедавцем), то штраф в розмірі 15% не нараховується.
Що стосується суми фактичних витрат працівника в частині, що перевищує граничну норму (суму), встановлену Постановою N 663, то вона приймається працедавцем як витрати працівника на відрядження. Проте частина витрат, що перевищує граничну норму, фінансується (покривається) за рахунок прибутку підприємства та із суми такого перевищення утримується ПДФО за ставкою п. 7.1 ст. 7 (з урахуванням п. 22.3 ст. 22) Закону про ПДФО.
| Заступник Голови | В.Москаленко |