Про надання розяснень

Консультативною групою, створеною відповідно до наказу Держмитслужби України від 22.12.2003 N 894, розглядаються та аналізуються питання, викладені у запитах митниць щодо шляхів вирішення проблем, які можуть виникати при застосуванні положень Митного кодексу України від 11.07.2002 N 92-IV (далі - МКУ N 92-IV.

З питань, що належать до компетенції Державної митної служби України, надаємо роз'яснення.

1. Щодо можливості застосування Переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 N 1652, при вивезенні особистих речей громадянами за загальним правилом: якщо ті чи інші правовідносини не врегульовано актами законодавства, то вони регулюються нормами тих актів законодавства, які регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону);

у разі неможливості використання аналогії закону правовідносини регулюються відповідно до загальних засад законодавства (аналогія права).

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що "особисті речі" входять до поняття "предмети" згідно з пунктом 33 статті 1 МКУ N 92-IV, але визначення терміна "особисті речі" на цей час наведено тільки в Законі України від 13.09.2001 N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (далі - ЗУ N 2681-III):

- термін "особисті речі" у контексті МКУ N 92-IV повинен вживатися в тому самому значенні, що й у ЗУ N 2681-III;

- Перелік предметів, віднесених до особистих речей, наведений у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 N 1652, може застосовуватися при митному оформленні особистих речей громадян як при ввезенні, так і при вивезенні;

- декларування та оподаткування особистих речей, що вивозяться громадянами за межі митної території України, здійснюються в тому самому порядку, що визначено в статті 3 ЗУ N 2681-III, а саме:

особисті речі, що безпосередньо вивозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту за межі митної території України або пересилаються в несупроводжуваному багажі, усно чи письмово декларуються за бажанням власника таких речей або на вимогу посадової особи митного органу та не оподатковуються.

Оскільки частиною другою постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 748 "Про перелік відомостей, що оголошуються громадянами за встановленою формою у разі переміщення ними через митний кордон України товарів та інших предметів" передбачено, що громадяни, які в'їжджають в Україну (виїжджають з України), здійснюють декларування предметів, що переміщуються ними через митний кордон України, в усній формі, крім випадків переміщення предметів, які декларуються в обов'язковому порядку, або предметів в обсягах, що підлягають оподаткуванню, то при переміщенні громадянами через митний кордон України особистих речей може застосовуватися спрощений митний контроль, передбачений статтею 68 МКУ N 92-IV.

Такий порядок відповідає вимогам Міжнародної конвенції щодо спрощення та гармонізації митних процедур, процедуру приєднання до якої вже розпочала Україна.

2. Щодо строків зберігання під митним контролем на складі митного органу предметів, прийнятих до набрання чинності МКУ N 92-IV

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що норми МКУ N 92-IV не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності.

Таким чином, предмети, передані митним органам для зберігання під митним контролем до 01.01.2004, повинні зберігатися на складах митних органів протягом строків, передбачених статтею 89 Митного кодексу України від 12.12.91 N 1970-XII, яка діяла на момент їх прийняття на зберігання.

Разом з тим, з метою уникнення конфліктних ситуацій необхідно забезпечити неухильне виконання митним органом вимог частини першої статті 172 МКУ N 92-IV в частині завчасного (не пізніш як за два тижні) повідомлення власника про закінчення строку зберігання зазначених предметів та про подальше розпорядження ними.

3. Щодо місця оформлення несупроводжуваного багажу громадян

Частина десята статті 71 МКУ N 92-IV передбачає, що митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України громадянами в несупроводжуваному багажі (далі - НСБ), здійснюється митним органом за місцем проживання або тимчасового перебування цих громадян.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, регулюються Законом України від 11.12.2003 N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Згідно зі статтями 3, 6 і 8 цього Закону: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування;

місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Таким чином, митне оформлення товарів, що ввозяться громадянами в НСБ, може здійснюватися в пункті пропуску, зоною діяльності якого є територія тієї самої адміністративно-територіальної одиниці, у якій зареєстровано місце проживання або тимчасового перебування цих громадян, з урахуванням того, що:

1) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у пункті пропуску (Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 N 1074).

Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон включає в себе проставлення в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства відмітки "В'їзд" ("Виїзд") та заповнення імміграційної картки.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду проводиться на час дії візи, але не більш як на 6 місяців; іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший строк не визначено в міжнародних угодах.

Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України.

Іноземці та особи без громадянства, які мають намір та підстави перебувати на території країни понад строки тимчасового перебування, зазначені вище, безпосередньо звертаються для реєстрації до відповідного вповноваженого органу (Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 35);

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі зміни місця проживання зобов'язані подати документи для реєстрації в 10-денний строк після прибуття на нове місце проживання (Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 N 35);

3) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають у готелях, кемпінгах, санаторіях, будинках відпочинку, мотелях, лікувально-профілактичних та лікувальних закладах, обліковуються в установленому порядку адміністрацією цих закладів без зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання.

4. Щодо застосування пункту 4 частини другої статті 250 МКУ N 92-IV про тимчасове вивезення товарів громадянами, у тому числі нерезидентами

Згідно зі статтею 204 МКУ N 92-IV тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого товари можуть вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Статтею 211 МКУ N 92-IV встановлено, що в разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України, митне оформлення цих товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови гарантування відповідно до закону додержання режиму тимчасового ввезення (вивезення).

На сьогодні жодним законом України не визначено умови гарантування додержання громадянами режиму тимчасового вивезення товарів за межі митної території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 N 1855 затверджено Порядок прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення), а наказом Державної митної служби України від 28.03.2000 N 173, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2000 за N 250/4471, затверджено Порядок застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення). Проте при розгляді питання щодо допущення товарів громадян до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового вивезення зазначені порядки не можуть бути застосовані, оскільки їх дія не поширюється на товари громадян, які перетинають митний кордон України не з метою провадження підприємницької діяльності.

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 4 статті 250 МКУ N 92-IV, письмове зобов'язання громадянина - резидента України про зворотне ввезення товарів, що тимчасово вивозяться ним за межі митної території України, є достатньою гарантією дотримання цим громадянином митного режиму тимчасового вивезення товарів.

Разом з тим, з метою реалізації Держмитслужбою положень статті 187 МКУ N 92-IV встановлюється такий порядок контролю за виконанням громадянином зобов'язання про зворотне ввезення товарів (далі - зобов'язання):

1. Зобов'язання, форма якого додається, подається громадянином у 2 (двох) примірниках та засвідчується його особистим підписом.

2. Оформлення зобов'язання посадовою особою митного органу засвідчується проставленням на обох примірниках підпису цієї посадової особи та відбитка штампа "Під митним контролем".

3. Після оформлення зобов'язання посадовою особою митного органу один примірник цього зобов'язання передається громадянину, а другий - залишається в митному органі для контролю.

4. Після виконання громадянином зобов'язання про зворотне ввезення товарів посадова особа митного органу робить на примірнику зобов'язання, переданого громадянинові, запис "Зобов'язання виконано" та засвідчує його відбитком особистої номерної печатки. Зобов'язання залишається в митному органі.

5. Якщо зворотне ввезення товарів здійснюється через інший митний орган, ніж митний орган, якому було надане зобов'язання, то запис про виконання громадянином зобов'язання засвідчується в тому самому порядку. Інформація про виконання зобов'язання передається оперативному черговому митного органу, якому було надане зобов'язання, засобами факсимільного зв'язку з подальшим направленням цього зобов'язання поштою.

6. На підставі двох примірників зобов'язання з відповідними відмітками митний контроль за дотриманням митного режиму тимчасового вивезення припиняється.

7. У разі невиконання громадянином зобов'язання складається протокол про порушення митних правил за фактом порушення зобов'язання.

8. Зобов'язання обліковуються в Журналі обліку таких зобов'язань, форма якого встановлюється митним органом.

9. Форма зобов'язання роздруковується митним органом на папері формату А4 та видається громадянину безкоштовно.

Зобов'язання може оформлюватися громадянином під копіювальний папір (крім підпису).

При цьому нагадуємо про необхідність дотримання вимог частини другої статті 207 МКУ N 92-IV, якою передбачено, що митні органи не допускають товари до переміщення в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

У зв'язку з цим вважаємо, що надання нерезидентами (навіть якщо вони зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку) зобов'язання про зворотне ввезення товарів, які тимчасово вивозяться ними за межі митної території України, не може розглядатись як достатня гарантія повернення зазначених товарів через неможливість достовірного визначення наміру нерезидента повернутися в Україну.

5. Щодо порядку вивезення громадянами за межі митної території України культурних цінностей, вартість яких перевищує суму, еквівалентну 200 євро

Це питання врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 N 700 "Про порядок вивезення за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження".

6. Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.97 N 1331 "Про обсяги товарів та інших предметів, які можуть вивозитися (пересилатися) громадянами за митний кордон України без сплати мита і митних зборів"

Згідно з пунктом 2 розділу XXI "Прикінцеві положення" МКУ N 92-IV "до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу".

Виходячи з викладеного постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.97 N 1331 "Про обсяги товарів та інших предметів, які можуть вивозитися (пересилатися) громадянами за митний кордон України без сплати мита і митних зборів", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 N 1336, яка суперечить положенням МКУ N 92-IV щодо вивезення товарів громадянами, застосуванню не підлягає.

7. Щодо застосування статті 90 МКУ N 92-IV

Вирішення порушеного питання випливає з аналізу статей МКУ N 92-IV, якими передбачено:

1) стаття 81 - "декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення";

2) стаття 86 - "митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи...

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення...

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту";

3) стаття 88 - "декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою";

4) стаття 90 - "з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана.

Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.

Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.

Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів".

З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що заявлення в митній декларації точних відомостей про товари й транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України тощо входить до обов'язків декларанта, за виконання яких він несе в повному обсязі відповідальність, передбачену МКУ N 92-IV, внесення до митної декларації змін чи доповнень може бути здійснено лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.

При цьому наголошуємо на неухильному виконанні вимог пункту 2 розділу XXI "Прикінцеві положення" МКУ N 92-IV, яким встановлено:

"до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу".