Про визнання неправомірним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України № 494 від 20.10.2003

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Келеберди В.І., суддів: Данилишин В.М., Шулежко В. П., при секретарі судового засідання - Віруцькій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі-Матч" до Державної податкової служби України про визнання неправомірним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України № 494 від 20.10.2003 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

2 жовтня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі-Матч" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Парі-Матч") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ДПС України), в якому просить суд: визнати наказ Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року за номером 494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 року за номером 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб", неправомірним, таким, що не підлягає застосуванню; скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року за номером 494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 року за номером 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 жовтня 2012 року визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним, таким, що не підлягає застосуванню та скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 20.10.2003 № 494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2003 за № 1016/8337 "Про затвердження порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб", відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15 жовтня 2012 року.

У подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2012 року.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи та правильного вирішення по суті, неодноразово направлялись судові запити відповідачу щодо надання необхідних матеріалів, а саме: належним чином завірену копію наказу Державної податкової адміністрації України від 20.10.2003 № 494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 за № 1016/8337 "Про затвердження порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб"; матеріалів, що слугували підставою для прийняття вказаного наказу, та доказів опублікування оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" або газеті "Голос України" про розгляд адміністративної справи № 2а-13449/12/2670 в Окружному адміністративному суді міста Києва за 7 днів до судового засідання; належним чином завірені копії реєстраційних матеріалів наказу Державної податкової адміністрації України № 494 від 20 жовтня 2003 року , зареєстрованого Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 за № 1016/8337.

У судовому засіданні 8 листопада 2012 року представник позивача адміністративний позов підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року за номером 494, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 року за номером 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб", було затверджено Порядок обліку доходів у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб, положення якого суперечать статті 32 Конституції України в частині недопущення збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Представник відповідача у судовому засіданні 8 листопада 2012 року адміністративний позов не визнав. Мотивуючи письмові заперечення, зазначив, що по-перше, станом на момент розгляду справи оскаржуваний нормативно-правовий акт є нечинним, а тому позовна вимога про визнання наказу Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року за номером 494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 року за номером 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб", неправомірним не підлягає задоволенню; по-друге, на думку відповідача, оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнятий в спосіб та в межах, передбачених Конституцією України та законами України, яким передбачений обов'язок збирання інформації про громадянство та місце реєстрації осіб, які перебувають в гральних закладах.

Враховуючи, що предметом оскарження в даному провадженні є нормативно-правовий акт широкої дії, на вимогу частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України , судом зобов'язано відповідача вчинити заходи щодо опублікування оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" або газеті "Голос України" про розгляд адміністративної справи № 2а-627113449/12/2670 в Окружному адміністративному суді міста Києва за 7 днів до судового засідання, із обов'язковим зазначенням вимог позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, час і місце судового розгляду адміністративної справи, а відповідачем в свою чергу, надано доказ опублікування, що міститься в матеріалах справи.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що спірні правовідносини щодо оскарження юридичною особою рішення (нормативно-правового акта) суб'єкта владних повноважень в частині наділення його повноваженнями щодо встановлення порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб, збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте і сімейне життя тощо, визначається Конституцією України , наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року № 494, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 р. за № 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб"; Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію", деякі втратили чинність на момент звернення до адміністративного суду. Вирішуючи адміністративну справу по суті, колегія суддів керується нормативно-правими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин та виходить з того, що оскільки предметом оскарження є саме порушення положеннями Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України , предметом доказування в даному провадженні є питання чи належить інформація про особисте і сімейне життя до конфіденційної інформації про особу та чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте і сімейне життя.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі-матч", що зареєстроване як юридична особа 11 вересня 1995 року за № 10731200000000578 Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією за адресою: 03061, місто Київ, вул. Карпатська, 25-А, до вступу Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" в дію 25 червня 2009 року було суб'єктом господарювання, який здійснював букмекерську діяльність у сфері грального бізнесу (копія довідки № 9286/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 000590 та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі-Матч" містяться в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи суть порушених прав та мотивуючи підстави звернення до суду, представник позивача зазначає, що наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року № 494 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 р. за № 1016/8337, затверджено Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб (далі по тексту - Порядок), який набирав чинності з 1 січня 2004 року.

Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб розроблено відповідно до підпункту 9.5.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Одночасно, Порядком встановлено ряд умов щодо провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино, інших гральних місцях чи домах, які на думку позивача порушують права та свободи, зобов'язуючи його порушувати порядок конфіденційності інформації про особу та втручанням в її особисте і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу, зокрема:

Відповідно до пункту 2 цього ж Порядку суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять свою діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, інших гральних місцях чи домах (далі - гральний заклад), зобов'язані забезпечити встановлений цим Порядком облік доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб.

Фізична особа - резидент чи нерезидент зобов'язана пред'явити паспорт при вході до грального закладу. Службова особа грального закладу зобов'язана занести до журналу персоніфікації фізичних осіб - відвідувачів гральних закладів (далі - журнал) відомості про серію та номер такого паспорта, ім'я та прізвище його власника, його громадянство, а у разі коли така особа є громадянином України, - зареєстроване місце його проживання (пункт 3 Порядку).

Журнал має бути пронумерований, прошнурований, скріплений печаткою органу державної податкової служби, завірений підписом керівника цього органу за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності, який утримує гральний заклад, з наданням реєстраційного номера (пункт 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку на вимогу фізичної особи - гравця службова особа грального закладу повинна надати персоніфіковані відомості про виграш та понесені таким гравцем витрати шляхом оформлення та видачі довідки про виграш в азартні ігри та понесені у зв'язку з отриманням такого виграшу витрати (далі - довідка).

Зазначена довідка оформлюється у двох примірниках, один з яких отримує гравець, другий - залишається в гральному закладі. Форма довідки наведена в додатку 2.

Оформлення довідки здійснюється в касі грального закладу на підставі заяви фізичної особи - гравця про закінчення гри при пред'явленні ним паспорта та наданні касиру всіх чеків за придбані фішки (жетони) або інші отримані документи, що засвідчують прийняття ставок для участі в азартній грі, та залишку невикористаних (виграних) фішок (жетонів) або документів, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри. На підставі наданих чеків касир підраховує витрати фізичної особи - гравця, а за наданими фішками (жетонами) або документами, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри, - його виграш. Після підрахунку витрат фізичної особи - гравця всі надані чеки гасяться штампом касира, який проводив такий підрахунок.

У разі відсутності у фізичної особи - гравця чеків, що підтверджують попереднє придбання ним фішок (жетонів), або отримання документів, що засвідчують прийняття ставок для участі в азартній грі, всі надані касиру фішки (жетони) та документи, що підтверджують виграш за підсумками проведеної азартної гри, враховуються як виграш такого гравця (пункт 8 Порядку).

Заслухавши вищезазначені доводи представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України встановлено, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

При цьому інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону № 2657 ).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).

Даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України , Конституційний Суд України в Рішенні від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також, як висновок в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України Конституційний Суд України зазначив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як зазначалось, згаданий Порядок обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб розроблено відповідно до підпункту 9.5.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".

Зазначений Закон, як відомо, втратив чинність з набранням чинності Податковим кодексом України - з 01.01.2011 року.

Відповідно з 01.01.2011 року для дії оскарженого акта відпали визначені ч. 2 ст. 32 Конституції України підстави - як то визначення випадків на збирання інформації щодо особи певним Законом.

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваний акт втратив чинність лише 05.03.2012 згідно наказу Міністерства фінансів України 05.03.2012 № 321 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України".

Відповідно, оскаржуваний акт діяв без законної підстави близько одного року і трьох місяців та породжував правові наслідки у осіб, дії яких він врегламентовував.

Частина 2 статті 32 Конституції України надає вичерпний перелік підстав можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов'язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї), зокрема, згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Досліджуючи спірний наказ, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені умови провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, у казино, інших гральних місцях чи домах в імперативному порядку встановлюють обов'язок щодо обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб; занесення до журналу персоніфікації фізичних осіб - відвідувачів гральних закладів (далі - журнал) відомості про серію та номер такого паспорта, ім'я та прізвище його власника, його громадянство, а у разі коли така особа є громадянином України, - зареєстроване місце його проживання (пункт 3 Порядку ); надання персоніфікованих відомостей про виграш та понесені таким гравцем витрати шляхом оформлення та видачі довідки про виграш в азартних іграх та понесені у зв'язку з отриманням такого виграшу витрати, що є неправомірним з огляду на віднесення такої інформації рішенням Конституційного Суду України до числа конфіденційної інформації про особу та надання можливості використання або вимагання лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини, яка може бути поширена лише за згодою людини

Слід зазначити, що Конституція України як основний Закон окреслила коло питань, які визначаються виключно законами України, при цьому встановила, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто людина має право звернутися в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені, безпосередньо на основі Конституції, не посилаючись на інші закони.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України ).

Відповідно до частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Частиною 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

За таких обставин, незважаючи на те, що положення Конституції України , прийнятої Верховною Радою України, не можуть бути предметом перевірки Конституційним Судом, оскільки Основний закон держави є тим зразком, з яким орган конституційної юрисдикції порівнює інші акти, вирішуючи питання про їх конституційність, тобто відповідність, враховуючи, що пункти 2, 3, 4, 6 та 8 Порядку та Додатків 1, 2 до Порядку покладають на фізичну особу обов'язок щодо надання конфіденційної інформації при відвідуванні місць з проведення азартних ігор (казино, інших гральних місцях чи домах) та зобов'язують суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять свою діяльність з організації та проведення азартних ігор, збирати та використовувати персоніфіковані дані про фізичних осіб - відвідувачів зазначених закладів, чим порушують положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України , суд, керуючись принципом верховенства права та недопущення порушення будь-якими нормативно-правовими актами приписів Конституції України як Закону, що має найвищу юридичну силу, вважає такі пункти неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, в решті вимог щодо скасування пунктів 1, 5, 7, 9, 10 Порядку суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку що наказ Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року № 494 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 р. за № 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікації таких осіб", за винятком пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 Порядку та Додатків 1, 2, які колегія суддів вважає незаконними в силу їх невідповідності Конституції України , прийнятий в межах та порядку наданих відповідачу повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 "Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України", приписи якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

ДПА України забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування.

Як вже зазначалось, на вимогу суду надано належним чином завірені копії реєстраційних матеріалів наказу Державної податкової адміністрації України № 494 від 20 жовтня 2003 року зареєстрованого Міністерстві юстиції України 06 листопада 2003 за № 1016/8337, дослідивши які, колегією суддів не встановлено порушення порядку прийняття спірного наказу, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пунктів 1, 5, 7, 9, 10 Порядку не підлягають задоволенню.

Одночасно суд погоджується із доводами відповідача щодо безпідставності позовної вимоги про скасування спірного наказу в силу положень ч. 8 ст. 171 КАС України .

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог та аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі-Матч" таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі-Матч" задовольнити частково.

2. Визнати незаконними пункти 2, 3, 4, 6 та 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2003 року за номером 494, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2003 року за номером 1016/8337 "Про затвердження Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб", та Додатки 1, 2 до Порядку обліку доходів фізичних осіб у гральних закладах та персоніфікацію таких осіб .

3. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний тест постанови виготовлено 19.11.2012.