Щодо оплати днів участі у семінарі

Директорат норм та стандартів гідної праці Міністерства соціальної політики розглянув лист щодо деяких питань оплати праці та в межах компетенції повідомляє.

Семінар - це форма групової роботи за участю запрошених, мета якої - обмін інформацією з певної теми.

Прийняття працівником участі у семінарі може бути оформлено як відрядження, так і як підвищення кваліфікації з відривом від виробництва залежно від мети семінару, місця проведення, видачі документа про освіту тощо.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (зі змінами), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, установлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Разом з тим Інструкцією передбачено, що на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі статтею 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП.

Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Враховуючи зазначене, якщо працівника направляли у відрядження спеціально для роботи у вихідні дні, то така робота може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Разом з тим відповідно до статті 122 КЗпП за працівниками, що направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, зберігається місце роботи (посада) і їм проводяться виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. N 695 "Про гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва" передбачено збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання, оплата вартості проїзду працівника до місця навчання та назад і виплата добових за кожний день перебування в дорозі в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.

Одночасно зазначаємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер і не повинні встановлювати нових правових норм.