Щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість лізингових операцій при укладенні договору про переведення боргу - лізингоотримувачем (боржником) обєкта фінансового лізингу на нового боржника (лізингоотримувача)

Державна податкова служба України Податкова консультація від 23.03.2020 №1201/6/99-00-07-03-02-06/ІПК
Остання редакція від 23.03.2020. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна податкова служба України

Тип Податкова консультація

Дата 23.03.2020

Номер 1201/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
23.03.2020 N 1201/6/99-00-07-03-02-06/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість лізингових операцій при укладенні договору про переведення боргу - лізингоотримувачем (боржником) об'єкта фінансового лізингу на нового боржника (лізингоотримувача), та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до статей 520 - 524 ЦКУ боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ. Так, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації такого правочину, якщо інше не встановлене законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг. місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважається фактична передача матеріальних актив іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Щодо відповіді на питання N 1.
По договору з переведення боргу у нового лізингоодержувача виникає заборгованість по непогашеним лізинговим платежам. У первинного лізингоодержувача при передачі транспортного засобу новому боржнику (лізингоодержувачу) виникає об'єкт оподаткування відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 ПКУ. При цьому, база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) згідно пункту 188.1 статті 188 ПКУ.
Щодо відповіді на питання N 2 та N 3.
В такому випадку постачальник (первинний лізингоодержувач) повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну. Така податкове накладна, складена на дату першої події, визначеної відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ (передача об'єкта лізингу або оплата його вартості) та зареєстрована в ЄРПН, є підставою для боржника (нового лізингоодержувача) для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
23.03.2020 N 1201/6/99-00-07-03-02-06/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість лізингових операцій при укладенні договору про переведення боргу - лізингоотримувачем (боржником) об'єкта фінансового лізингу на нового боржника (лізингоотримувача), та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до статей 520 - 524 ЦКУ боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ. Так, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації такого правочину, якщо інше не встановлене законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Новини від Дт-Кт «Дебету-Кредиту» – тепер у Viber!