Податкова консультація

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)).

Крім того, Ваш запит не містить достатньої інформації для надання більш детальної відповіді по суті порушеного питання.

Одночасно повідомляємо, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ). Згідно зі статтею 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

Так, згідно п. 291.4 ст. 291 Кодексу, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі – Інструкція), фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору (поточні розрахункові рахунки фізичних осіб – підприємців; поточні розрахункові рахунки фізичних осіб – резидентів, які не є підприємцями).

Інструкцією встановлений окремий порядок відкриття та використання коштів за поточними рахунками фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю (далі - фізичні особи), та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пунктів 7.7 та 7.8 Інструкції поточні рахунки фізичних осіб забороняється використовувати для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець має право вільно користуватися коштами для власних потреб з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності.

Разом з цим, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів, отриманих фізичною особою, ПКУ визначено поняття податкового агента.

Так, згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р.IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та р.IV ПКУ.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

На таких податкових агентів покладено обов’язок подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (форма 1ДФ) та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене при виплаті доходу фізичною особою – підприємцем іншій фізичній особі, в межах такої підприємницької діяльності, такий приватний підприємець є податковим агентом у розумінні п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПКУ та зобов’язаний нараховувати та утримувати податок на доходи фізичних осіб та подавати форму 1ДФ.

В той же час, при отриманні доходу фізичною особою від іншої фізичної особи в межах цивільних відносин, така особа зобов'язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Звертаємо увагу, що перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено в ст. 165 ПКУ.