Розяснення до питань, повязаних з використанням векселів у господарському обороті

На чисельні запити, що надходять від банків та суб'єктів господарської діяльності стосовно питань використання векселів у господарському обороті та їх погашенню, Національний банк України роз'яснює.

Згідно з Законом України "Про підприємства в Україні" (ст.24.5) передбачено, що підприємство (юридична особа) може постачати продукцію, виконувати роботи та послуги в кредит, використовуючи для цього векселі.

Згідно з "Положенням про переказний і простий вексель", яке доведене до установ банків в Україні листом Національного банку України від 25.02.1993 р. N 22001/85, індосамент простого векселя здійснюється векселедержателем (індосантом) на зворотній стороні векселя або на додатковому аркуші паперу (аллонж до векселя), якщо не залишилося місця на векселі для передачі вексельних прав іншій юридичній особі шляхом проставлення передаточного надпису (індосаменту). При цьому індосамент, який розміщується першим на додатковому аркуші, повинен починатись на векселі і закінчуватись на додатковому аркуші, а штамп повинен розміщуватися на поєднанні векселя і додаткового аркуша. Передаточний надпис (індосамент) може мати таку редакцію:

"платіть наказу......." або " замість мене/нас сплатіть (заплатіть).....", потім дата, штамп суб'єкта господарської діяльності, власноручний підпис індосанта (підпис особи, що має право на підпис розрахунково-касових документів і є в картці зразків підписів).

Статтями 13 і 14 Положення передбачено використання бланкового індосамету, що означає просто підпис індосанта без вміщення і зазначення юридичної особи, на користь якої він зроблений. Суб'єкти господарської діяльності, здійснюючи бланковий індосамент простого векселя, повинні враховувати надійність ділових взаємовідносин. Для векселедавця, що здійснює платіж за індосованим векселем, не має значення, кому здійснити платіж, а має значення лише те, щоб простий вексель дійшов до останнього векселедержателя шляхом послідовних індосаментів (іменних, бланкових).

Векселедержатель повинен своєчасно звертатися до обслуговуючого банку для проведення операції інкасування з урахуванням нормативу обігу платіжних документів згідно Постанови Верховної Ради України "Про норматив обігу платіжних документів в Україні" від 25.05.93 р. N 3324-12.

Вексель передається векселедержателем для інкасування з написом про передоручення на ім'я обслуговуючого банку, проставлене на зворотній стороні векселя у вигляді "Сплатіть за наказом ... банку; Валюта на інкасо" і засвідчується підписом векселедержателя. Такий напис тільки уповноважує банк векселедержателя отримати платіж за векселем. Банк векселедержателя, інкасувавши документи, доручає банку платника отримати платіж за векселем, при неоплаті векселя - своєчасно його опротестувати.

Банк векселедержателя зобов'язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів векселя та своєчасність пред'явлення його до оплати з урахуванням нормативного терміну обігу платіжних документів.

Для здійснення розрахунків векселями між клієнтами різних банків, банк векселедержателя зобов'язаний прийняти від векселедержателя вексель з реєстром і інкасувати його спецзв'язком.

При виставленні векселів на інкасо використовуються позабалансові рахунки:

- 9960 - "Різні цінності і документи";

- 9961 - "Різні цінності і документи, відправлені і видані під звіт".

В доповнення до "Порядку проведення банками операцій з векселями", затвердженим Головою Правлінням Національного банку України 25.02.1993 р. (частина 1, пункт 4), векселі подаються в банк з реєстром встановленої форми (додаток 1) у трьох примірниках, якщо рахунки векселедавця та отримувача коштів ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках на кожний банк платника окремо, якщо рахунки векселедержателя і платника ведуться в різних установах банків.

Якщо векселедержатель і платник обслуговуються в одній установі банку, то перший примірник реєстру з векселем з відміткою банку про прийняття документів на інкасо оприбутковуються на позабалансовому рахунку 9960 "Різні цінності і документи".

Другий примірник з відміткою банка повертається векселедержателю, а третій примірник вручається платнику під розписку для ознайомлення на першому примірнику.

Якщо векселедержатель і векселедатель обслуговуються в різних установах банків, то:

- перший примірник разом з відміткою банку про прийняття оприбутковується на позабалансовому рахунку 9961 "Різні цінності і документи, відправлені і видані під звіт";

- другий і третій примірники реєстру та вексель банк векселедержателя надсилає до банку платника спецзв'язком у день його надходження, або на другий день, якщо документи надійшли після операційного часу, з внесенням переліку документів до реєстру ф.1, примірник якого з позначкою дати отримання документів підприємства кур'єрської пошти (спецзв'язком) залишається в банку векселедержателя;

- четвертий примірник з позначкою дати отримання і штампом банку повертається векселедержателю.

Банк платника, отримавши документи від підприємства кур'єрської пошти (спецзв'язку), на підставі примірника реєстру ф.5 з позначкою на ньому дати отримання документів на кожному примірнику реєстра і векселя проставляє дату надходження і штамп банку. Другий примірник реєстру та вексель оприбутковується на позабалансовому рахунку 9960. Третій примірник не пізніше наступного дня після отримання реєстру і векселя вручається платнику під розписку на другому примірнику.

Банк платника при врученні примірника реєстру додатково повідомляє платника про отримання векселя та його реквізити.

Банки векселедержателя та платника повинні слідкувати за строками погашення векселів, які враховані на позабалансових рахунках 9961 і 9960. Після закінчення терміну (20 календарних днів) з моменту настання строку платежу за векселем і неотриманням платежу за цей період банк векселедержателя здійснює запит до банку платника про причини несплати за векселем. Банк платника, отримавши запит не пізніше наступного робочого дня надсилає відповідь про причини неоплати, банк векселедержателя списує з позабалансового рахунку 9961 заборгованість за векселем як нереальну суму для отримання платежу.

У реєстрі має бути відображена така інформація про вексель:

- номер рахунку платника, його ідентифікаційний код Державного реєстру України;

- найменування банку платника та його номер МФО;

- найменування векселедержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код Державного реєстру України;

- найменування банку векселедержателя та його номер МФО;

- сума векселя;

- строк платежу за векселем;

- номер векселя.

Оплата векселя здійснюється платіжним дорученням. На векселі ставиться штамп банку "Погашено", він списується з позабалансового рахунку 9960 і віддається платнику.

Банк кредитора, отримавши платіж за векселем, зараховує суму на розрахунковий рахунок векселедержателя і закриває рахунок 9961.

На всіх примірниках реєстру банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення "операційного часу", на них, крім того, має стояти штамп "Вечірня".

Виконуючи доручення векселедержателя, банки беруть на себе відповідальність щодо своєчасного пред'явлення векселів до банків платників і отримання платежу. Контроль за строками погашення (оплати) векселів є однією з важливих функцій банку, оскільки упущення терміну погашення і пропуск встановленого строку подання векселів до протесту спричиняє втрату "юридичної сили" векселя.

Тому банк платника повинен ретельно слідкувати за строками оплати векселів. В день настання строку платежу він ще раз попереджає платника про оплату векселя.

Банки можуть за дорученням векселедавця (трасата) здійснювати платежі за векселем у встановлений строк, тобто здійснювати операцію доміциляції. Банк оплачує вексель лише в тому випадку, якщо векселедавець (трасат) вніс необхідну суму раніше, у цьому разі банк депонує ці кошти на балансовому рахунку 722 "Розрахункові чекові книжки" на окремому субрахунку.

При неодержанні платежу за векселем, згідно з "Порядком проведення банками операцій з векселями" (частина 2, пункти 23, 24, 25, 26), банк платника зобов'язаний подати вексель для опротестування від імені довірителя - банку векселедержателя (якщо останній не дав розпорядження повернути йому неоплачений вексель), а також повідомити його про виконання доручення.

У разі ненадходження платежу, вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 14.06.94 N 18/5 гл.13 (п.175) векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються:

а) докладне найменування і адреси векселедавців, векселі, які опротестовуються;

б) строк платежу цих векселів;

в) суми платежів;

г) докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси;

д) причини опротестування, тобто неплатежу за векселем;

е) назва банку, від імені якого має бути здійснене опротестування.

Векселі здаються нотаріусу (судовому виконавцю), який видає банку квитанцію встановленої форми.

У день прийняття векселя до опротестування Державна нотаріальна контора пред'являє платнику або доміциліанту вимогу про платіж векселя. Якщо платник оплатить вексель, Державна нотаріальна контора, не вчиняючи опротестування, повертає вексель особі, яка оплатила вексель, з написом на самому векселі про отримання платежу та інших сум, які їм належать за встановленою формою. У разі відмови платника оплатити вексель чи неявки його в Державну нотаріальну контору державний нотаріус складає акт протесту в неплатежі і робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест у неплатежі на самому векселі.

Акт протесту вміщує:

- копію з векселя і усіх надписів і відміток;

- зазначення особи для якої, а також особи проти якої протест здійснюється;

- пояснення, що особі проти якої здійснюється протест, нотаріусом була пред'явлена вимога або, що ця вимога не була пред'явлена цій особі і з яких причин;

- зміст даної на пред'явлення вимоги відповіді;

- вказівка, в якому місці і в який час (року, місяця, числа) вимога була пред'явлена або з'ясувалось, що вона не могла бути пред'явлена;

- вказівка часу (року, місяця, числа) здійснення протесту векселя;

- підпис нотаріуса з додатком печатки.

Опротестований вексель з надписом про протест і актом протесту повертається від нотаріуса векселедержателю.

Коли місце знаходження платника невідомо, опротестування векселя здійснюється без пред'явлення вимоги в платежі або в акцепті векселя, з відповідною поміткою в акті протесту і в реєстрі.

При поданні векселів до опротестування стягуються встановлені збори, в тому числі: нотаріальний збір, за оповіщення повідомленням зобов'язаних за векселем госпорганів і осіб.

Опротестований вексель банк платника направляє спецзв'язком до банку векселедержателя, списавши суму з позабалансового рахунку 9960. Банк кредитора, отримавши опротестований вексель, списує суму заборгованості за векселем з позабалансового рахунку 9961 і повертає опротестований вексель векселедержателю під розписку на першому примірнику реєстра.

Банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне одержання їх у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені нотаріусом при опротестуванні, та за втрату векселя у разі незалежних від банку обставин.

Національний банк України не має повноважень в вирішенні питання щодо зміни та подовження строку пред'явлення векселів до протесту.