Про затвердження Рекомендацій щодо гасіння пожеж у висотних будівлях

Примітка. Під час подавання вогнегасних речовин за схемою N 13 необхідно враховувати характеристики переносних мотопомп та об'єм проміжних ємкостей; напір у всмоктувальну порожнину насоса повинен становити не більше 10 - 40 м.в.ст.

Робочі напори на насосах пожежних автомобілів приймаються відповідно до таблиці 4.1.

За схемами 1 - 3 можливе подавання води для пожежогасіння до 15-го поверху включно по рукавах діаметром 66 - 77 мм.

За схемами 7 - 8 подавання води можна забезпечити на висоту до 25-го поверху включно залежно від діаметра прогумованих рукавів.

Магістральні рукавні лінії прокладаються з установкою двох розгалужень: одного - на початку магістральної лінії, другого - за 1 - 2 поверхи до місця пожежі закріплюється за конструкцію будинку рукавною затримкою. При цьому необхідно вжити заходи щодо захисту ліній від падаючого скла, елементів конструкцій та інших предметів.

При встановленні першого розгалуження на відстані понад 20 метрів від головного пожежного автомобіля необхідно враховувати втрати напору в рукавах.

Для подавання води на верхні поверхи (вище 25) використовуются проміжні ємкості обсягом 2 - 5 куб.м (схема 13). Як насос використовують переносні мотопомпи. Першу проміжну ємкість і мотопомпу встановлюють на 10 - 15 поверхах, другу - на 20 - 25 поверхах будинку.

У першу чергу для гасіння пожежі використовують стволи від внутрішнього протипожежного водопроводу та одночасно розгортають пересувні засоби. У зв'язку з різнотипністю рукавних голівок на внутрішньому протипожежному водопроводі та рукавах доцільно в оперативних розрахунках мати запас перехідних голівок.

Для скорочення часу оперативного розгортання та подавання води пожежними автомобілями на поверхи висотного будинку необхідно здійснювати під'єднання рукавної лінії від автомобіля, встановленого на вододжерело, до зовнішнього патрубка - сухотрубу із внутрішнім діаметром не менше 66 м (якщо він є) з наступним відбором води через внутрішні пожежні крани на поверхах будинку.

Для запобігання поширенню вогню фасадом будинку доцільно використати стаціонарні лафетні стволи, у першу чергу встановлені на автоцистернах.

Найбільш раціональними способами прокладання магістральних рукавних ліній діаметром 66 - 77 мм є:

прокладання ззовні будинку шляхом підйому рукавів по маршових сходах (ліфтах) на відповідні поверхи та спускання рукавів через віконні прорізи, з балконів і лоджій;

прокладання ззовні будинку через віконні прорізи, балкони, лоджії за допомогою рятувальних мотузок, звичайних або довжиною 50 - 60 м;

прокладання між маршами сходових клітин.

Прокладання магістральних рукавних ліній по маршах сходових клітин на поверхи вище 15-го робити нераціонально, тому що цей спосіб трудомісткий і для нього потрібна велика кількість пожежних рукавів.

У житлових будинках, де передбачений перехід з поверху на поверх через повітряну зону (лоджію або балкон) прокладання магістральних рукавних ліній по сходовій клітці недоцільна.

Під час гасіння пожежі у багатосекційних будинках, що мають переходи по балконах або лоджіям із секції в секцію, магістральні рукавні лінії доцільно прокладати поруч із палаючою секцією.

При прокладанні магістральної рукавної лінії доцільно від головного пожежного автомобіля прокладати спеціально випробувані та підготовлені рукави, що витримують необхідний робочий тиск. Кожний рукав, прокладений по вертикалі, повинен бути надійно закріплений рукавною затримкою за напівгайку.

Для контролю за роботою ліній необхідно виставляти пости з резервними рукавами з розрахунку один пост на один рукав лінії, прокладений вертикально.

Для випуску води з магістральної лінії використовується встановлене на початку лінії рукавне розгалуження, один штуцер якого повинен бути вільним. У цього розгалуження повинен постійно перебувати рятувальник із числа оперативного розрахунку підрозділів.

Таблиця 5.1 - Час подолання 1 м відстані (вдень, улітку, вік до 30 років) без засобів захисту, хв.

Час руху води приймати 5 с на кожен рукав однієї магістральної й однієї робочої лінії.

Таблиця 5.2 - Параметри роботи пожежників під час гасіння пожеж у тунельних спорудах

Таблиця 5.3 - Маса пожежно-технічного оснащення (далі ПТО), кг

Таблиця 5.4 - Час відкріплення та зняття пожежно-технічного оснащення, с

Таблиця 5.5 - Час виконання операцій з пожежно-технічним оснащенням, с

Таблиця 5.6 - Час перебування людей у зоні теплового впливу при гасінні пожежі, хв.

Метод розрахунку є універсальним та не орієнтованим на конкретний тип пристрою. Вибір засобу рятування здійснюється з міркувань забезпечення максимальної безпеки та визначає способи застосування засобів рятування з висоти як пожежно-рятувальними службами, так і приватними особами в індивідуальному порядку.

Оптимальне оснащення засобами рятування залежить від можливих схем розвитку надзвичайної ситуації (НС) на конкретному об'єкті.

Тип і кількість рятувальних пристроїв, необхідних для рятування людей з будинку у разі виникнення НС, визначаються наступними факторами:

контингентом людей, що перебувають у будинку (об'єктовому пункті пожежогасіння або посту безпеки) з урахуванням їх віку та фізичного стану;

кількістю людей, які з різних причин не мають можливості залишити будинок за розрахунковий час евакуації;

часом руху людини від найбільш віддаленого приміщення до рятувального пристрою;

часом підготовки рятувального пристрою до роботи;

часом спускання першої людини на (у) рятувальному пристрої, хв.;

пропускною спроможністю рятувального пристрою;

гранично допустимим часом проведення рятування.

Максимальні значення пропускної спроможності рятувальних пристроїв, наведених у технічній документації, під час розрахунків рекомендується зменшувати "погіршувати" у 1,2 - 1,5 раза. При попередньому виборі рятувального пристрою (групи пристроїв) рекомендується використовувати рисунок 6.1. По вісі абсцис зазначена середня продуктивність пристроїв, по вісі ординат середня висота спуску, що допускається для кожного конкретного типу рятувального пристрою.

Рисунок 6.1 Сфера застосування пристроїв рятування з висоти різних типів (за винятком стрибкових рятувальних пристроїв, літальних апаратів та нетрадиційних засобів рятування)

Під час вибору засобу рятування з висоти необхідно враховувати та суворо дотримуватись наступних вимог:

1. Час рятування визначається розрахунковим шляхом, він не повинен перевищувати значення, коли небезпечні фактори НС досягнуть критичних значень у зоні, де знаходяться ті, кого рятують.

2. Під час розміщення засобів рятування з висоти на об'єктових пунктах пожежогасіння або постах безпеки повинні бути передбачені протипожежні двері, що самі зачиняються та не можуть замикатися, з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.

3. Місця розміщення рятувальних пристроїв повинні визначатись з умови забезпечення мінімального часу рятування.

4. Місця розміщення рятувальних пристроїв повинні мати показники та аварійне освітлення.

5. На планах евакуації мають бути зазначені місця розміщення рятувальних пристроїв та шляхи проходу до них.

6. У місцях розміщення кожного рятувального пристрою повинна бути табличка (інформаційне табло) із зазначенням послідовності дій людей, яких рятують, під час підготовки пристрою до роботи та спусканні на (у) ньому.

7. Рятувальні пристрої повинні бути працездатними у складних метеорологічних умовах (підвищена або понижена температура, дощ, сніг, підвищене вітрове навантаження).

8. Рятувальні пристрої повинні бути постійно готові до застосування за призначенням.

9. Рятувальні пристрої повинні бути автономними (незалежними від джерел енергії, розташованих у цьому ж будинку).

10. Необхідно передбачати можливість застосування рятувальних пристроїв непідготовленими людьми.

11. Кріплення рятувального пристрою до будівлі повинно витримувати навантаження 8,83 kH х N (N - максимально допустима кількість людей, що одночасно спускається за допомогою пристрою).

13. Конструктивне виконання та розміщення рятувальних пристроїв не повинно заважати роботі аварійно-рятувальних підрозділів.

14. Рятувальні пристрої не повинні створювати загрози для здоров'я та життя людей після їх застосування.

15. Обґрунтованість вибору типу та кількості засобів рятування повинна бути підтверджена розрахунком.

16. До експлуатації засоби рятування приймаються у встановленому порядку з обов'язковим проведенням навчальних спусків.

17. Управління рятувальними пристроями, за можливості, повинне здійснюватись зверху особами, які рятуються, знизу рятувальниками.

Приклад розрахунку кількості рятувальних пристроїв.

Вихідні дані.

Висотний 25-поверховий будинок з підвальним поверхом, у якому передбачено дві не задимлювальні сходові клітини, встановлені на висоту будинку.

За результатами обстеження було виявлено, що об'ємно-планувальні рішення будинку не забезпечують безпечних умов евакуації людей у разі виникнення пожежі у підвальному та першому поверхах. При цьому як основна причина незадовільної оцінки, зазначена висока розрахункова щільність потоків людей у сходових клітинах будинку. Окрім того, можливе блокування 46 співробітників на 16 поверсі.

Прийнято рішення як один з компенсаційних заходів організувати на 16-му поверсі будинку (висота від поверхні землі - 56,3 м) об'єктовий пункт пожежогасіння. Під час обстеження визначено, що найбільш зручним місцем є місце тупикового коридору поверху. За попереднім вибором рятувального пристрою, відповідно до рисунку 6.1, визначено, що на заданій висоті можуть функціонувати три типи пристроїв:

пристрої агрегатно-комбіновані;

пристрої рятувальні рукавні;

пристрої канатно-спускові.

До оснащення пункту пожежогасіння, як найбільш оптимальні, прийняті пристрої рятувальні рукавні. Пристрій рятувальний рукавний контейнерного типу з поворотним майданчиком. Виріб у режимі очікування повністю розміщується в середині будинку, не порушуючи її зовнішнього вигляду та займає не більше 0,5 кв.м корисної площі.

Припускаємо, що N = 46 осіб.