Щодо практичного застосування норм законодавства

Державна фіскальна служба України Індивідуальна податкова консультація від 17.02.2020 №643/ІПК/28-10-30-02-10
Остання редакція від 17.02.2020. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна фіскальна служба України

Тип Індивідуальна податкова консультація

Дата 17.02.2020

Номер 643/ІПК/28-10-30-02-10

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
17.02.2020 N 643/ІПК/28-10-30-02-10
Щодо практичного застосування норм законодавства, та повідомляє.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон 2464).
Пунктом 1 ст. 2 Закону 2464 визначено, що його дія поширюється на відносини, які виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону.
У визначенні Закону 2464, застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону 2464).
Згідно із п. 1 частини першої ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахована кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону 2464).
Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5, до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду оплати праці, зокрема до виплат соціального характеру у грошовій і натуральній формі належать оплата квартири або найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).
Водночас частиною сьомою статті 7 Закону 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року N 1170).
Згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп."в" пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
З метою податкового обліку у частині ПДВ виплата заробітної плати у натуральній формі прирівнюється до постачання товарів.
При продажу товарів за ціною, нижчою ніж ціна їх придбання, база оподаткування ПДВ визначається виходячи із ціни придбання таких товарів, за винятком:
товарів/послуг, ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення (п. 188.1 ст. 188 Кодексу).
Виплата абонементом зараховується до фонду оплати праці. Відповідно, єдиний внесок нараховується на таку виплату в установленому порядку.
Тобто, базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є вартість придбаного підприємством абонементу, з урахуванням сплаченого ПДВ.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
17.02.2020 N 643/ІПК/28-10-30-02-10
Щодо практичного застосування норм законодавства, та повідомляє.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"(далі - Закон 2464).
Пунктом 1 ст. 2 Закону 2464 визначено, що його дія поширюється на відносини, які виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону.
У визначенні Закону 2464, застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону 2464).
Згідно із п. 1 частини першої ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.