Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзаців другого, шостого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Джуня В'ячеслава Васильовича - доповідача,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзаців другого, шостого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 4 серпня 2006 року N 88-V (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 37, ст. 323).

Заслухавши суддю-доповідача Джуня В.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 70 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), абзаци другий, шостий пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 4 серпня 2006 року N 88-V (далі - Постанова).

Народні депутати України вважають, що Постанова в частині призначення Азарова М.Я. на посаду Першого віце-прем'єр-міністра України, Міністра фінансів України (абзац другий пункту 1) та Рибака В.В. на посаду Віце-прем'єр-міністра України, Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (абзац шостий пункту 1) прийнята у порушення положень Конституції України.

Автори клопотання зазначають, що кожна з названих осіб обіймає дві посади, тобто поряд з однією діяльністю на постійній основі виконує іншу роботу також на постійній основі, що суперечить частині першій статті 120 Конституції України, згідно з якою члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої).

У конституційному поданні наголошено, що таким чином порушуються положення пункту 12 частини першої статті 85, частини першої статті 113, частини першої статті 114 Конституції України, зі змісту яких випливає, що посади Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра та міністра є окремими посадами, кожну з яких повинна обіймати окрема особа.

Зазначено також, що призначення однієї особи на дві посади в Кабінеті Міністрів України призводить до того, що одна особа здійснює владні повноваження двох посадових осіб Кабінету Міністрів України, що має ознаки узурпації державної влади і суперечить статті 5 Конституції України.

Оскільки для кожної посади в Кабінеті Міністрів України встановлено конкретні повноваження, означені чітким переліком функцій та завдань, суміщаючи їх, посадова особа Кабінету Міністрів України, на думку народних депутатів України, виходить за межі повноважень, визначених для однієї посади, в яких згідно зі статтями 6, 19 Конституції України зобов'язана діяти.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що призначення однієї особи на дві посади в Кабінеті Міністрів України порушує закріплений статтями 24, 38 Конституції України принцип рівності прав громадян, ставить таку особу у привілейоване становище щодо інших членів Кабінету Міністрів України.

На підтвердження своєї позиції народні депутати України посилаються на частину шосту статті 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", за якою на кожну посаду пропонується одна кандидатура, та на частину другу статті 6 цього ж Закону, відповідно до якої чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 22 жовтня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України, Конституційний Суд України виходить зі змісту повноважень Конституційного Суду України, визначених у статтях 147, 150, 151, 152 Конституції України, статтях 13, 14, 15 Закону України "Про Конституційний Суд України", та керується практикою конституційного судочинства.

4. Під час підготовки матеріалів справи до розгляду Конституційним Судом України набрали чинності постанови Верховної Ради України "Про призначення Рибака В.В. на посаду Віце-прем'єр-міністра України" від 21 березня 2007 року N 791-V (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 17, ст. 260) та "Про звільнення Рибака В.В. з посади Віце-прем'єр-міністра України, Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України" від 21 березня 2007 року N 790-V (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 17, ст. 259).

Ці постанови не містять приписів щодо скасування абзацу шостого пункту 1 Постанови. Однак відповідно до правової позиції Конституційного Суду України з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп) .

За змістом статей 150, 152 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань щодо конституційності лише чинних актів, визначених у пункті 1 частини першої статті 150. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001, юрисдикція Конституційного Суду України поширюється на чинні нормативно-правові акти. У зв'язку з цим розгляд питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу шостого пункту 1 Постанови непідвідомчий Конституційному Суду України. Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження в цій частині конституційного подання згідно з пунктом 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

5. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні має зазначатися правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або окремих його положень (пункт 4 частини другої статті 39) , предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина перша статті 71) .

Народні депутати України не навели достатньо обгрунтованих аргументів стосовно того, що призначення однієї особи на посади Першого віце-прем'єр-міністра (віце-прем'єр-міністра) та міністра є порушенням норм Конституції України. Основним мотивом їхнього конституційного подання є твердження про невідповідність абзаців другого, шостого пункту 1 Постанови приписам частини другої статті 6, частини шостої статті 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України". Проте згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Крім того, Постанова належить до категорії ненормативних правових актів. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 23 червня 1997 року N 2-зп, "за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію". Оскільки Постанова вичерпала свою дію, вона не може розглядатись на відповідність Конституції України, тобто це питання непідвідомче Конституційному Суду України (Ухвала Конституційного Суду України від 1 жовтня 2002 року N 50-у/2002) . На підставі наведеного та відповідно до пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України вважає, що підстав для відкриття конституційного провадження у справі в частині відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого пункту 1 Постанови немає.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 14, 15, 38, 39 45, 50, 71 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзаців другого, шостого пункту 1 Постанови Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 4 серпня 2006 року N 88-V на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.