Ухвала Конституціийного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини першої статті 133 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий, суддя-доповідач,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини першої статті 133 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Селівона М.Ф. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини першої статті 133 Конституції України, в якій визначено систему адміністративно-територіального устрою України, і відповісти на таке запитання: чи означає об'єднання кількох сіл в одну територіальну громаду відповідно до частини першої статті 140 Конституції України із обранням єдиної сільської ради і єдиного сільського голови об'єднання вказаних сіл в одну адміністративно-територіальну одиницю, чи ці села залишаються окремими адміністративно-територіальними одиницями, в яких не створюються органи управління, передбачені Конституцією України, тоді як органи управління (місцевого самоврядування) утворюються на території, яка не є адміністративно-територіальною одиницею.

У конституційному поданні зазначається, що питання про те, чи тягне за собою об'єднання чи роз'єднання територіальних громад об'єднання чи роз'єднання і відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які перебувають під юрисдикцією цих територіальних громад, у чинному законодавстві залишається неврегульованим та тлумачиться по-різному з посиланням на частину першу статті 140 і частину першу статті 133 Конституції України. Спірним є також питання про назву тієї адміністративно-територіальної одиниці первинного рівня, яка складається з декількох населених пунктів. На думку суб'єкта права на конституційне подання, це має негативні наслідки. Не введений в дію до цих пір Закон України "Про адміністративно-територіальний устрій України" затримує остаточне прийняття нової редакції Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятої Верховною Радою України у першому читанні.

2. Друга колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 9 жовтня 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

У частині першій статті 140 Конституції України дано визначення територіальної громади як жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста. На розвиток цього конституційного положення Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону рішеннями місцевих референдумів відповідних територіальних громад територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Отже, місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Система місцевого самоврядування у своїй основі визначається адміністративно-територіальним устроєм України.

У Конституції України визначено засади територіального устрою України (стаття 132), систему адміністративно-територіального устрою (стаття 133), повноваження Верховної Ради України щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою України (пункт 29 частини першої статті 85). Згідно з пунктом 13 частини першої статті 92 Конституції України територіальний устрій України визначається виключно законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 липня 2001 року N 11-рп/2001 (справа про адміністративно-територіальний устрій) висловив правову позицію, що положення пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що питання територіального устрою України, зокрема визначення змісту цього поняття, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноважень органів щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, є питаннями загальнодержавного значення і врегульовуються лише законом.

Таке питання, як об'єднання адміністративно-територіальних одиниць у разі об'єднання жителів кількох сіл у сільську громаду або об'єднання територіальних громад чинним законодавством не врегульовано.

Відсутність законодавчого врегулювання не може бути підставою для розгляду конституційного подання, оскільки врегулювання порушеного у ньому питання є прерогативою Верховної Ради України.

Крім того, поставлене народними депутатами України питання стосовно об'єднання адміністративно-територіальних одиниць у разі об'єднання жителів кількох сіл в сільську громаду або об'єднання територіальних громад не може бути вирішене шляхом тлумачення положення частини першої статті 133 Конституції України, в якій визначено лише систему адміністративно-територіального устрою України. Тобто конституційне подання не містить належного правового обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні зазначеного положення Конституції України.

Отже, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини першої статті 133 Конституції України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.