Про затвердження Методологічних положень щодо річного розрахунку валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату Методологічні положення щодо річного розрахунку валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання (далі - Методологічні положення), що додаються.

2. Департаменту макроекономічної статистики (Нікітіній І.М.) здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці Методологічних положень, затверджених пунктом 1 цього наказу.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Шишкіну К.М.

Методологічні положення підготовлені на виконання заходів Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475, та з метою подальшого впровадження міжнародного стандарту Системи національних рахунків (СНР'93) [1], Європейської системи національних та регіональних рахунків (ESA'95) [2].

Метою розроблення цих положень є:

- удосконалення методики розрахунку показників валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання (кінцевих споживчих витрат домашніх господарств, сектора загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів, чистого придбання цінностей; експорту та імпорту) у зв'язку із запровадженням нових класифікацій та зміною інформаційної бази;

- документування методичних підходів до здійснення розрахунків;

- поширення методологічних положень серед основних користувачів статистичної інформації.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) за категоріями кінцевого використання визначається як сума кінцевих споживчих витрат (інституційних секторів домашніх господарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; загального державного управління), валового нагромадження капіталу (валового нагромадження основного капіталу; зміни запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за виключенням вибуття цінностей) та сальдо експорту-імпорту товарів і послуг.

Схема розрахунку ВВП за компонентами кінцевого використання наведена у додатку 1.

Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств, органів загального державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, визначаються із застосуванням відповідних класифікацій витрат за цільовим призначенням [3], а також Класифікації інституційних секторів економіки [4].

Джерела статистичної та адміністративної інформації, яка використовується при здійсненні розрахунків, наведені у додатку 6.

2.1. Кінцеві споживчі витрати

Кінцеві споживчі витрати інституційних секторів економіки визначаються за принципом "хто фінансує витрати". Показники кінцевого споживання деталізують рахунок використання наявного доходу СНР і показують, яким чином домашні господарства, організації сектора загального державного управління і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, використовують наявний доход для придбання споживчих товарів та послуг.

2.1.1. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств

Витрати домашніх господарств становлять основну частину кінцевого споживання. Вони включають витрати на придбання споживчих товарів і послуг за рахунок власних коштів, а також споживання товарів та послуг, одержаних у натуральній формі і вироблених для власного кінцевого споживання.

Першим етапом є визначення витрат населення на придбання товарів. Воно визначається на основі даних статистики торгівлі щодо роздрібного товарообороту торгової мережі підприємств - юридичних осіб, обороту торгової мережі фізичних осіб - підприємців, обороту організованих ринків з продажу сільгосппродуктів, обороту неформальних ринків та обороту ресторанного господарства підприємств юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розрахованими згідно з Методикою визначення обсягів продажу споживчих товарів населенню за усіма каналами реалізації та обороту роздрібної торгівлі [8].

Для визначення вартості товарів, вироблених домашніми господарствами для власного кінцевого споживання, використовуються дані статистики сільського господарства.

Витрати на оплату товарів, вироблених підприємствами за індивідуальним замовленням населення, розраховуються на основі даних структурної статистики за відповідними видами економічної діяльності.

Вартість товарів, наданих роботодавцями у вигляді винагороди за виконану роботу у натуральній формі визначається за даними статистики праці та на основі "Інструментарію з розрахунку окремих статей балансу худоби, втрат та запасів у сільськогосподарському виробництві".

Не включаються до складу кінцевого споживання товари, придбані домашніми господарствами для виробничих потреб та для валового нагромадження капіталу: будинки і квартири, товари для ремонту або перебудови житлових приміщень; цінності (50% ювелірних виробів, дорогоцінне каміння, картини, антикваріат).

Другим етапом є розрахунок витрат домашніх господарств на придбання послуг, який здійснюється за джерелами придбання. Оплата послуг, наданих підприємствами, визначається на основі адміністративних даних Національного банку України щодо касових оборотів. Оплата послуг, наданих окремими громадянами, розраховується за даними обстежень умов життя домогосподарств.

Окремі види послуг визначаються на основі відповідних форм звітності та шляхом здійснення експертних розрахунків.

Витрати населення на придбання комунальних послуг розраховуються на основі даних ф. N 1-заборгованість щодо оплати населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії, включаючи зміну заборгованості з оплати цих послуг.

Витрати на оплату страхових послуг визначаються на основі ф. N 1-ст як різниця між страховими платежами та виплатою страхових сум і страховими відшкодуваннями.

Послуги зв'язку визначаються за даними ф. N 12-зв'язок.

Обсяг послуг реалізованих підприємствами за індивідуальним замовленням населення визначається на основі даних ф. N 1-підприємництво за відповідними видами діяльності.

Оплата послуг лотерей розраховується, як різниця між витратами на придбання лотерейних квитків та виграшами.

Вартість послуг органів державного управління розраховується за даними звітів про виконання Державного та місцевих бюджетів. До них відносяться, зокрема, плата за оформлення паспорту, державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, збори (крім штрафів).

Оплата оренди житла у приватних осіб визначається на підставі експертної оцінки їх виробництва.

До витрат домашніх господарств включають умовно обчислену вартість послуг, вироблених домашніми господарствами для власного споживання. До них відносяться: умовна оплата вартості послуг по проживанню у власному житлі та послуги домашньої прислуги (кухарів гувернанток, покоївок, слуг, садівників, водіїв тощо).

З придбаних населенням послуг виключаються витрати, здійснені з виробничою метою: оплата проїзду та готелів, здійснена за рахунок витрат на відрядження; оплата послуг по обробленню землі, ветеринарні послуги для робочої і продуктивної худоби, послуги транспорту, послуги з ремонту та будівельні роботи, юридичні послуги.

Загальний обсяг витрат домашніх господарств включає придбання товарів і послуг домашніми господарствами-резидентами на території держави, а також за кордоном. Не входить до нього купівля товарів і послуг нерезидентами.

Схема розрахунку наведена у додатку 2, таблицях 2.1,2.1.1, 2.1.2.

2.1.2. Витрати на кінцеве споживання сектору загального державного управління

Сектор загального державного управління включає організації, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування. Кінцеві споживчі витрати цього сектора включають поточні витрати (оплату праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплату нематеріальних послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу за виключенням доходу від реалізації продукції.

Кінцеві споживчі витрати сектора загального державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні.

Індивідуальні кінцеві споживчі витрати складаються з витрат центральних та місцевих органів державного управління, фондів соціального страхування, що пов'язані з наданням продукції домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами незалежно від того, чи здійснюється придбання товарів та послуг на ринку, чи виробляються вони як неринкова продукція органами державного управління. Таким чином, вони включають:

- витрати на придбання товарів та послуг для надання домашнім господарствам безоплатно або за пільговими цінами;

- вартість виробництва індивідуальних послуг бюджетних установ у галузі освіти, охорони здоров'я, культури та соціального забезпечення.

Колективні кінцеві споживчі витрати складаються з витрат центральних та місцевих органів державного управління на виробництво неринкових товарів та послуг, які надаються суспільству в цілому або значним групам населення. До колективних послуг відноситься діяльність по забезпеченню громадського порядку та безпеки, національної оборони, законодавча та нормативно-регуляторна діяльність, забезпечення охорони навколишнього середовища, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо.

До складу кінцевих споживчих витрат сектора загального державного управління включається споживання основного капіталу, яке характеризує зменшення вартості основного капіталу, використаного у виробництві внаслідок фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень.

Цей показник розраховується згідно з Методикою розрахунку споживання та валового нагромадження основного капіталу [6].

Кінцеві споживчі витрати сектора загального державного управління визначаються за функціями згідно з міжнародною класифікацією функцій органів державного управління [3].

Схема розрахунку наведена у додатку 3, таблицях 3.1; 3.1.1; 3.1.2; 3.1.3.

2.1.3. Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій що обслуговують домашні господарства

Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства включає партії, профспілки, молодіжні, жіночі, релігійні та доброчинні організації, які надають послуги соціально-культурного характеру. Кінцеві споживчі витрати цього сектора складаються з поточних витрат на виробництво неринкових товарів та послуг (оплата праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплата послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу.

Витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, розраховуються за даними статистичної форми N 1-громадська організація "Звіт про діяльність громадської організації", а також на основі експертних оцінок за даними соціальної статистики.

Обсяг витрат на кінцеве споживання розраховується на основі поточних витрат цих установ та організацій, включаючи споживання основного капіталу.

По політичним партіям, профспілковим і професійним організаціям включається частина членських внесків, а також поточні витрати на утримання цих організацій за даними ф. N 1-громадська організація та споживання основного капіталу.

Витрати на релігійну діяльність визначаються на основі чисельності служителів релігійних культів та середньої заробітної плати.

Споживання основного капіталу розраховується згідно з Методологічними положеннями складання рахунку утворення доходу за інституційними секторами економіки [6].

Розрахунок кінцевих споживчих витрат некомерційних організацій проводиться відповідно до міжнародної класифікації цілей некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства [3].

Схема розрахунку наведена у додатку 4.

2.2. Валове нагромадження

Валове нагромадження - це сукупний показник, який характеризує чисте придбання (за виключенням вибуття) резидентами товарів і послуг, вироблених і наданих у поточному періоді, але не спожитих у ньому. Він включає такі елементи: валове нагромадження основного капіталу; зміну запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за виключенням вибуття цінностей.

2.2.1. Валове нагромадження основного капіталу

Валове нагромадження основного капіталу (ВНОК) - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. До його складу включається приріст виробленого основного капіталу, поліпшення існуючого основного капіталу і невироблених активів, витрати по передачі права власності. Величина валового нагромадження основного капіталу оцінюється виходячи із загальної вартості основних засобів, придбаних інституційними одиницями (за винятком реалізованих) у звітному періоді, а також збільшення невироблених активів, що відбулося в результаті продуктивної діяльності інституційних одиниць [6].

Валове нагромадження основного капіталу включає наступні основні типи:

- придбання за відрахуванням вибуття нових або існуючих матеріальних основних засобів (житлових будівель, інших будівель та споруд, машин та обладнання), культивованих активів (поголів'я дорослої та продуктивної худоби, садів, виноградників та інших багаторічних насаджень), а також інші матеріальні активні засоби (бібліотечні фонди);

- придбання за відрахуванням вибуття нових або існуючих нематеріальних основних засобів (витрати на розвідування корисних копалин, засоби програмного забезпечення, розважальні програми, оригінали літературно-художніх творів, інші нематеріальні активи, які відносяться до основних засобів);

- витрати на покращення невироблених матеріальних активів, до яких відносяться капітальні витрати на поліпшення земель та підготовку їх до використання;

- витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи, які включають матеріальні (природні активи, некультивовані біологічні ресурси, водні ресурси під землею) та нематеріальні активи (авторські права, патенти, ліцензії тощо).

Оцінка складових елементів валового нагромадження основного капіталу визначається на основі ринкових цін, якщо вони куплені, або основних цін, якщо вони вироблені власними силами або їх будівництво здійснено господарським способом.

Купівля існуючого основного капіталу оцінюється за цінами придбання з включенням всіх витрат покупця на передачу прав власності, в той час як продаж існуючого основного капіталу оцінюється після відрахування будь-яких витрат продавця при передачі права власності.

Придбання нових будівель і споруд враховується у поточних цінах або цінах покупців з урахуванням відповідних витрат одиниць-покупців у зв'язку з передачею прав власності. Вибуття існуючих будівель і споруд враховується за цінами, сплаченими покупцями їхнім колишнім власникам, мінус відповідні витрати останніх.

Валове нагромадження основного капіталу у формі поліпшення існуючих основних засобів класифікується як придбання нових активів того ж виду.

Устаткування з тривалим циклом виробництва (кораблі, літаки тощо) включається у валове нагромадження основного капіталу на момент доставки замовнику. Якщо об'єкт будується за контрактом і передається замовнику поетапно, то до валового нагромадження основного капіталу включається вартість обсягів тих робіт, які вже сплачені замовником. Будівництво, яке здійснюється будівельною організацією без укладання контракту, враховується до випуску як незавершене виробництво чи виробництво готової продукції в складі матеріальних оборотних коштів цієї будівельної організації. Валове нагромадження основного капіталу включає тільки ту частину капітального ремонту, яка призводить до якісного покращення основного капіталу. Вартість устаткування, яке потребує монтажу і знаходиться на складі, включається у валове нагромадження основного капіталу з моменту переходу його у власність господарської одиниці, яка збирається використовувати його у виробництві як основний капітал.

Розрахунок елементів валового нагромадження основного капіталу здійснюється за інституційними секторами економіки (додаток 5, таблиця 5.1).

2.2.2. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів визначається як сума приросту (зменшення) таких елементів:

- виробничі запаси - всі товари, які інституційні одиниці економіки тримають у запасі для повного використання у виробництві (проміжні витрати). До цієї категорії відносяться: сировина, матеріали, паливо, комплектуючі вироби, малоцінні та швидкозношувані предмети, насіння, корма тощо;

- незавершене виробництво, яке складається з продукції, виробленої підприємством, але не завершеної, тобто недостатньо переробленої, щоб бути поставленою іншим інституційним одиницям. Незавершене будівництво і незакінчений капітальний ремонт також відносяться до незавершеного виробництва, якщо за них не надійшов платіж. Крім того, незавершене виробництво складається з продукції лісонасаджень - лісу, вирощеного для вирубу на деревину, а також сільськогосподарської продукції в підприємствах, що здійснюють сільськогосподарську діяльність та господарствах населення, яка, в свою чергу, включає запаси молодняку та худоби на відгодівлі, які вирощуються для одноразового використання, та продукцію незавершеного виробництва в рослинництві;

- готова продукція, яка складається з запасів товарів у виробників, що зберігаються у підприємств до поставки іншим інституційним одиницям і не призначені для подальшої їх переробки на даному підприємстві, а також державних матеріальних резервів;

- товари для перепродажу - товари, придбані підприємствами з метою перепродажу. При цьому не здійснюється їх переробка за винятком надання їм привабливого і зручного для продажу вигляду (наприклад, миття, сортування, упаковка).

Розрахунок зміни запасів матеріальних оборотних коштів здійснюється за даними фінансової звітності (балансів) підприємств фінансових установ, Державного казначейства, фондів соціального страхування, а також статистики сільського господарства та навколишнього середовища.

2.2.3. Чисте придбання цінностей

Цінності являють собою активи, які не використовуються у споживанні або виробництві та якісні характеристики яких при звичних умовах збереження не погіршуються з плином часу.

Придбання за виключенням вибуття цінностей дорівнює різниці між їхнім придбанням (покупка, безоплатні надходження) і вибуттям (продажі, безоплатні передачі).

Ця категорія активів обліковується для інституційних секторів фінансових корпорацій та домашніх господарств (додаток 5, таблиця 5.3).

2.3. Експорт та імпорт

Показники експорту та імпорту товарів і послуг у складі ВВП за компонентами кінцевого використання визначаються за даними платіжного балансу (показники "експорт товарів та послуг" і "імпорт товарів та послуг") і включаються до розрахунків СНР у зовнішньоторговельних цінах, переоцінених у гривни за обмінним курсом на момент здійснення операції. Розрахунок цих показників та переоцінку здійснює Національний банк України. Чистий експорт визначається як різниця між експортом та імпортом. Експорт відображає надходження товарів та послуг за кордон. Імпорт відображає надходження товарів та послуг від інших країн світу.

1. Система национальных счетов. Комиссия Европейских сообществ МВФ, ОЭСР, ООН, Всемирный банк, 1993. - Брюссель/Люксембург, Вашингтон, О.К., Нью-Йорк, Париж. - 1998.

2. European System of Accounts (ESA 1995). Eurostat.

3. Классификация расходов по целям: Классификация функций органов государственного управления (КФОГУ); Классификация индивидуального потребления по целям (КИПЦ); Классификация целей некоммерческих организаций, обслуживающих домашние хозяйства (КЦНО); Классификация расходов производителей по целям (КРПЦ). ООН Нью-Йорк. - 2001.

4. Класифікація інституційних секторів економіки України. Державний комітет статистики України, Київ. - 2005.

5. Методичні рекомендації щодо складання рахунків сектора загального державного управління за підсекторами. Державний комітет статистики України, Київ. - 2005.

6. Методологічні положення складання рахунку утворення доходу за інституційними секторами економіки. Державний комітет статистики України, Київ. - 2006.

7. Методологічні положення обчислення обсягів економіки, яка безпосередньо не спостерігається. Державний комітет статистики України, Київ. - 2004.

8. Методика визначення обсягів продажу споживчих товарів населенню за усіма каналами реалізації та обороту роздрібної торгівлі. Державний комітет статистики України, Київ. - 2006.

(1) - обсяг виручки підприємств - юридичних осіб (ф. N 3-торг "Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства", розд. I, ряд. 101; розд. II, ряд. 131), з даних форми 3-торг виключається безготівковий оборот (35% p. 103 + р. 137), оборот комісійної торгівлі (р. 102), придбання за виключенням вибуття цінностей ряд. 314, гр. 1, витрати на придбання будівельних матеріалів для капітального ремонту 50% ряд. 334, гр. 1 та проміжне споживання (експертна оцінка);

(2) - дані департаменту статистики торгівлі - "Обстеження мережі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить фізичним особам - підприємцям";

(3) - дані департаменту статистики торгівлі - оборот неформальних ринків (централізований розрахунок за даними ф. N 12-торг) ;

(4) - дані департаменту статистики торгівлі - оборот організованих ринків з продажу сільгосппродуктів, дані департаменту статистики сільського господарства - вартість товарів вироблених фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності для особистого споживання; вартість товарів, одержаних в рахунок оплати праці в сільськогосподарських підприємствах (Інструментарій по розрахунку окремих статей балансу худоби, витрат і запасів, табл. N 4, 1, ряд 1) та дані департаменту статистики праці ф. 1-ПВ "Звіт з праці" табл. 1-к, розд. 1/3, гр. 22 - вартість товарів, призначених до виплати в рахунок оплати праці, за виключенням секції А.