Щодо звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ коштів спільного інвестуванн

Державна податкова служба України Податкова консультація від 02.10.2019 №547/6/99-00-07-02-02-15/ІПК
Остання редакція від 02.10.2019. Прийняття
Реквізити

Видавник: Державна податкова служба України

Тип Податкова консультація

Дата 02.10.2019

Номер 547/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Статус Діє

Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
02.10.2019 N 547/6/99-00-07-02-02-15/ІПК
Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р "Питання Державної податкової служби України" розглянула звернення щодо звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ коштів спільного інвестування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами ЦКУ, зокрема частинами першою і другою ст. 656 ЦКУ визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. При цьому предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру таких прав.
Відповідно до частин першої і третьої ст. 635 ЦКУ попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України від 12 липня 2001 року N 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон N 2658).
Статтею 3 Закону N 2658 визначено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України від 18 вересня 1991 року N 1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 1560-ХІІ).
Так, абзацом 3 ст. 4 Закону 1560-ХII визначено, що інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.
Нормативним актом, який спрямований на забезпечення процесу залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів і визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність є Закон України від 05 липня 2012 року N 5080-VI "Про інститути спільного інвестування" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 5080).
Згідно з п. 10 п. 1 ст. 1 Закону N 5080 інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - це корпоративний або пайовий фонд.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1 Закону N 5080 визначено, що активи ІСІ - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до п. 13 частини 1 ст. 1 Закону N 5080 кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.
Єдиний державний реєстр інститутів спільного інвестування - сукупність записів про інститути спільного інвестування, які містять інформацію, визначену нормативно-правовими актами Комісії (п. 6 частини 1 ст. 1 Закону N 5080).
Учасник ІСІ - особа, яка є власником цінних паперів ІСІ (ч. 1 ст.4 Закону N 5080).
Учасники цивільних відносин набувають статус учасника ІСІ з моменту набуття права власності на цінні папери ІСІ відповідно до законодавства про депозитарну систему (ч. 4 ст. 4 Закону N 5080).
Корпоративний фонд - це юридична особа, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Корпоративний фонд вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законодавством порядку (частини 1 і 4 ст. 8 Закону N 5080).
Відповідно до частини 1 ст. 14 Закону N 5080 управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.
При цьому компанія з управління активами - це господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування (частина 1 ст. 63 Закону N 5080).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Особливості звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств інститутів спільного інвестування встановлені п. 141.6 ст. 141 Кодексу.
Зокрема, відповідно до пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).
Отже, законодавством передбачено, що до складу активів ІСІ відноситься сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна.
У разі якщо майно корпоративного інвестиційного фонду (далі - КІФ), сформовано за рахунок коштів спільного інвестування, то доходи, отримані фондом від здійснення операцій з продажу такого майна, є коштами спільного інвестування в розумінні пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу.
Таким чином, якщо КІФ виступає інвестором будівництва житлових будинків та для такого будівництва на підставі інвестиційних угод або попередніх договорів купівлі-продажу залучає від фізичних чи юридичних осіб - інвесторів кошти для здійснення операцій з активами ІСІ (відчуження майна, майнових прав і вимог), такі активи та доходи КІФ від операцій з такими активами підпадають під дію пп. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу та звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь- які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).
При цьому товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).
Отже, для цілей оподаткування ПДВ операція з постачання(продажу) майнових прав на нерухоме майно для продавця є операцією з постачання об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.
У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Враховуючи викладене, у разі, якщо забудовник здійснював будівництво об'єктів житлової і нежитлової нерухомості із залучення до такого будівництва підрядника (будівельної організації), тобто виступав замовником будівництва, то для цілей оподаткування ПДВ операція підрядника з постачання послуг із спорудження житла (об'єкта житлового фонду) замовнику є першим постачанням житла (об'єкта житлового фонду) відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу та відповідно оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків, незалежно від того, матеріали замовника чи будівельної організації (надавача послуг - підрядника) використані для будівництва такого житла (об'єкта житлового фонду).
У подальшому операції з постачання покупцям - фізичним особам корпоративним інвестиційним фондом (платником ПДВ) отриманих від забудовника об'єктів житлової нерухомості після оформлення права власності на такі об'єкти, або майнових прав на об'єкти житлової нерухомості є операцією з другого постачання житла, яка підлягає звільненню від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу. Також подальші операції з постачання об'єктів житлової нерухомості або майнових прав на такі об'єкти звільняються від оподаткування ПДВ.
Разом з цим, якщо КІФ до оформлення основних договорів купівлі- продажу новозбудованого житла (об'єкта житлової нерухомості) отримував від покупців - фізичних осіб інвестиційні внески (враховуються в подальшому як оплата вартості об'єкта житлової нерухомості) відповідно до укладених з ними інвестиційних договорів, то операції з перерахунку таких платежів покупцями - фізичними особами на рахунок КІФ не змінюють базу оподаткування ПДВ та не призводять до виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у КІФ.
В той же час, зважаючи на те, що як вказано у зверненні, КІФ не є зареєстрованим платником ПДВ, необхідно враховувати, що відповідно до п. 181.1 ст. 181 розділу V Кодексу під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ). При цьому до загального обсягу оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ.
Таким чином, при досягненні обсягу операцій, необхідного для обов'язкової реєстрації в якості платника ПДВ, КІФ зобов'язаний зареєструватись платником ПДВ у терміни, визначені Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
02.10.2019 N 547/6/99-00-07-02-02-15/ІПК
Державна податкова служба України з урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р "Питання Державної податкової служби України" розглянула звернення щодо звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ коштів спільного інвестування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами ЦКУ, зокрема частинами першою і другою ст. 656 ЦКУ визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. При цьому предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру таких прав.
Відповідно до частин першої і третьої ст. 635 ЦКУ попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.