Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України "Про внесення доповнення до Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 3 лютого 2004 року

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України "Про внесення доповнення до Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 3 лютого 2004 року N 1403-IV (Голос України, 2003 р., 27 грудня; 2004 р., 5 лютого).

Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - порушує питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року (далі - Постанова від 24 грудня 2003 року) зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України "Про внесення доповнення до Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 3 лютого 2004 року (далі - Постанова від З лютого 2004 року), в цілому та в частині попереднього схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України і направлення законопроекту до Конституційного Суду України.

Неконституційність Постанови від 24 грудня 2003 року і Постанови від 3 лютого 2004 року автори клопотання вбачають у тому, що було порушено встановлену статтями 154, 155, 156, 157, 158, 159 Конституції України процедуру розгляду законопроекту "Про внесення змін до Конституції України" (реєстр. N 4105) (далі - Законопроект N 4105) та ухвалення рішення щодо нього на пленарних засіданнях Верховної Ради України 24 грудня 2003 року та 3 лютого 2004 року.

2. У конституційному поданні зазначається, що рішення про попереднє схвалення Законопроекту N 4105 приймалося Верховною Радою України на засіданнях 24 грудня 2003 року та 3 лютого 2004 року за фізичної відсутності самого законопроекту як цілісного документа, голосування 24 грудня 2003 року на пленарному засіданні відбувалося на підставі "Порівняльної таблиці", яка не може вважатися законопроектом у розумінні статей 154, 155, 156, 157, 158, 159 Конституції України. Крім того, на засіданні Верховної Ради України 3 лютого 2004 року попередньо схвалювався не конкретний текст Законопроекту N 4105, а складний алгоритм формування його тексту з різних фрагментів, поданих до Верховної Ради України у різний час, у різній формі, різними суб'єктами законодавчої ініціативи.

На думку народних депутатів України, законопроект, попередньо схвалений Постановою від 24 грудня 2003 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою від 3 лютого 2004 року, був поданий до Верховної Ради України з порушенням вимог статті 154 Конституції України. Тобто Законопроект N 4105, який 4 вересня 2003 року подали до Верховної Ради України 233 народних депутати України, був доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України, утвореною згідно з Постановою Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України" від 26 грудня 2002 року N 381-IV (з наступними змінами), його змінений текст не був аутентичним Законопроекту N 4105, що є порушенням процедури внесення змін до Конституції України, встановленої статтями 154, 155, 156, 157, 158, 159 Конституції України.

Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що доопрацьований Законопроект N 4105, схвалений Постановою від 24 грудня 2003 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою від З лютого 2004 року, розглядався Верховною Радою України без наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України, тобто з порушенням вимог статті 159 Конституції України.

Постанова від 3 лютого 2004 року, на їх думку, в цілому не відповідає вимогам статті 83 Конституції України, оскільки вона була прийнята Верховною Радою України за межами чергових сесій парламенту.

3. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 13 травня 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, З статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

4. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

4.1. Конституційний Суд України за аналогічними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови від 24 грудня 2003 року прийняв рішення про відмову у відкритті конституційних проваджень з підстав необгрунтованості цих подань (ухвали Конституційного Суду України від 25 лютого 2004 року N 17-у/2004, від 25 лютого 2004 року N 18-у/2004.

Частина народних депутатів України як автори попередніх конституційних подань є і авторами клопотання, що розглядається. При цьому в оспорюваному конституційному поданні наведено ті ж самі мотиви неконституційності Постанови від 24 грудня 2003 року.

4.2. 16 березня 2004 року Конституційний Суд України надав Висновок щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України Законопроекту N 4105 з внесеними до нього поправками, попередньо схваленими Постановою від 3 лютого 2004 року.

Порядок внесення Верховною Радою України Законопроекту N 4105 на розгляд Конституційного Суду України не визнано таким, що суперечить визначеній Конституцією України процедурі внесення до неї змін (Висновок Конституційного Суду України від 16 березня 2004 року N 1-в/2004.

4.3. Народні депутати України також стверджують, що Постанова від 3 лютого 2004 року не відповідає вимогам статті 83 Конституції України, згідно з якою позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Постанова від 3 лютого 2004 року була прийнята на ранковому засіданні, яке, на думку авторів конституційного подання, не може вважатися легітимною позачерговою сесією Верховної Ради України, оскільки у жодній формі не було визначено порядок денний цієї "позачергової сесії", не було оприлюднено документів, інших доказів, що підтверджують наявність підстави для скликання позачергової сесії Верховної Ради України. Голосування відбулося об 11 годині 08 хвилин за межами чергових сесій Верховної Ради України, а саме після закінчення IV сесії, закритої 15 січня 2004 року, і до відкриття V сесії, яка почала свою роботу 3 лютого 2004 року о 16 годині (Постанова Верховної Ради України від З лютого 2004 року N 1404-IV.

З цього приводу Конституційний Суд України зазначає, що згідно з Ухвалою Конституційного Суду України від 25 лютого 2004 року N 18-у/2004 "правовий акт визнається неконституційним повністю чи в окремій частині, якщо була порушена встановлена Конституцією Українизокрема процедура його ухвалення. Такими конституційними положеннями є: рішення парламенту приймаються виключно на його пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народним депутатом України особисто; визначена кількість голосів народних депутатів України від конституційного складу парламенту, яка необхідна для прийняття того чи іншого рішення. Інші питання процедури голосування вирішуються законом про регламент Верховної Ради України. Конституційний Суд України не має повноважень розглядати можливі порушення Регламенту Верховної Ради України".

З огляду на це Конституційний Суд України вважає, що конституційне подання не може бути предметом розгляду Конституційного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України "Про внесення доповнення до Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 3 лютого 2004 року, на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.