Про затвердження Формулярного довідника з використання місцевих форм лікарських засобів в оториноларингології

На виконання Державної програми забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 року N 1162, з метою створення державної системи неупередженої, об'єктивної та доказової інформації про лікарські засоби, розробки, запровадження та подальшого супроводу комплексу заходів щодо найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини і відповідних стандартів лікування, забезпечення оптимального використання наявних ресурсів для досягнення високої якості медичної допомоги та на виконання наказу МОЗ України від 18.04.2008 р. N 216 "Про створення Центрального формулярного комітету"

1. Затвердити Формулярний довідник з використання місцевих форм лікарських засобів в оториноларингології (додається).

2. Директору Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" МОЗ України (Чумаку В.Т.) забезпечити публікацію формулярного довідника, зазначеного в п.1 цього наказу, в складі Формулярного керівництва з використання лікарських засобів.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Бідного В.Г.

1. Засоби, що застосовуються при захворюваннях вуха

1.1. Засоби для видалення сірчаної пробки

1.2. Засоби для лікування зовнішнього отиту

1.2.1. Препарати з в'яжучою, протизапальною, знеболюючою та припікаючою дією

1.2.2. Комбінації глюкокортикоїдів з антибактеріальними або протигрибковими засобами

1.2.3. Антибактеріальні засоби та антисептичні засоби

1.2.4. Протигрибкові засоби

1.2.5. Комбінації протигрибкових, антибактеріальних засобів, місцевих анестетиків та глюкокортикоїдів

1.3. Засоби для лікування середнього отиту

1.4. Засоби для лікування кохлеовестибулярних розладів

2. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях носа та навколоносових синусів (ННС)

2.1. Засоби для лікування ринітів та синуситів

2.1.1. Препарати для місцевого застосування

2.1.1.1. Антибактеріальні препарати

2.1.1.2. Комбінації антибактеріальних засобів з глюкокортикоїдами та адреноміметиками

2.1.1.3. Симпатоміметики

2.1.1.3.1. Прості препарати

2.1.1.3.2. Симпатоміметики у комбінації з іншими препаратами

2.1.1.4. Антигістамінні засоби для місцевого застосування

2.1.1.5. Глюкокортикоїди для місцевого застосування

2.1.1.6. Стабілізатори мембран опасистих клітин

2.1.1.7. Засоби елімінаційної терапії при захворюваннях носа

2.1.1.8. Інші засоби для місцевого застосування при захворюваннях носа та ННС

2.1.2. Препарати для системного застосування

2.1.2.2. Антигістамінні засоби

2.1.2.3. Глюкокортикоїди для системного застосування

2.1.2.4. Протизапальні засоби

2.1.2.5. Муколітики, мукорегулятори

2.1.2.6. Імуномодулятори

2.2. Засоби для лікування поліпозного риносинуситу

2.3. Засоби, що застосовуються при носовій кровотечі

2.4. Засоби для лікування атрофічного риніту

2.5. Гомеопатичні засоби для лікування захворювань порожнини носа та навколоносових синусів

3. Лікарські засоби, що застосовуються при захворюваннях глотки

3.1. Антисептичні засоби

3.1.1. Прості антисептичні засоби

3.1.2. Комбіновані антисептичні засоби

3.2. Рослинні та гомеопатичні препарати

3.3. Муколітичні засоби

3.4. Інші

4. Засоби, що застосовуються при захворюваннях гортані

4.1. Засоби для лікування ларингіту

4.2. Засоби для лікування набряку гортані

AV-блокада - атріовентрикулярна блокада

pH - водневий показник

t - температура

а/б - антибіотики

АБЗ - антибактеріальні засоби

АГ - артеріальна гіпертензія

АЛТ - аланінамінотрансфераза

амп. - ампула

АР - алергічні реакції

АСТ - аспартатамінотрансфераза

АТФ - аденозинтрифосфат

БА - бронхіальна астма

в/в - внутрішньовенно

ВДШ - верхні дихальні шляхи

в/м - внутрішньом'язово

ВТ - внутрішньоочний тиск

г. - гострий

ГК - глюкокортикоїди

ГРВІ - гостра респіраторно-вірусна інфекція

год. - година

ДНК - дезоксирибонуклеїнова кислота

крап. - краплі

ЛЗ - лікарський засіб

м/о - мікроорганізми

НПЗЗ - нестероїдні протизапальні засоби

оч. - очні

р/добу - разів на добу

РНК - рибонуклеїнова кислота

р-н - розчин

СІТ - специфічна імунотерапія

СНП - сенсоневральна приглухуватість

СС - серцево-судинний

ст. л. - столова ложка

фл. - флакон

хв. - хвилина

хр. - хронічний

ч. л. - чайна ложка

ЦД - цукровий діабет

ЦНС - центральна нервова система

ШКТ - шлунково-кишковий тракт.

1.1. Засоби для видалення сірчаної пробки

Вушна сірка - нормальний продукт життєдіяльності сірчаних залоз, що містяться в зовнішньому слуховому ході. Зазвичай вушна сірка евакуюється з вуха самостійно. При порушенні самостійного видалення сірки утворюються сірчані пробки. Коли сірчана пробка призводить до порушення слуху, її або видаляють за допомогою вимивання, або з допомогою інструментів. Для вимивання використовують шприц Жане, воду, підігріту до t тіла або р-н 0,02% фурациліну, 0,1% р-н калію перманганату. У хворих з перфорацією барабанної перетинки та у пацієнтів, які перенесли операції на вусі, сірчані пробки видаляють лише інструментально. За необхідності пробку розм'якшують перед промиванням за допомогою вушних крапель: 5% р-ну гідрокарбонату натрію, 3% р-ну перекису водню. Для розм'якшення щільних пробок краплі можна застосовувати протягом кількох днів.

1.2. Засоби для лікування зовнішнього отиту

Після збирання анамнезу проводять огляд вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки. За необхідності виконують туалет зовнішнього слухового проходу з видаленням патологічних виділень та беруть мазок для мікробіологічного дослідження.

ЛЗ вводять у зовнішній слуховий прохід шляхом вливання крап. з наступним їх нагнітанням у глибокі відділи за рахунок натиснення на козелець (хворий при цьому нахиляє голову в бік, протилежний хворому вуху, або ж крап. вводять в положенні лежачи на боці), інсуфляції - вдування порошку, змазування шкіри мазями за допомогою зонду з ватою. Подовження дії ЛЗ можна досягнути за рахунок введення у зовнішній слуховий прохід марлевої турунди, просоченої р-ном препарату або маззю.

Для лікування зовнішнього отиту бактеріального походження застосовують місцеві АБЗ, частіше їх комбінують із системними АБЗ. Якщо має місце перфорація барабанної перетинки, ототоксичні антибіотики протипоказані. Щоб запобігти розвитку грибкової флори, курс лікування АБЗ для місцевого застосування не повинен перевищувати 7-10 діб. При вираженому запаленні шкіри слухового проходу й особливо екзематозних змінах доцільне застосування місцево комбінації АБЗ та ГК.

Препарати 3-5% р-ни срібла протеїнату або срібла нітрату застосовують для зменшення запалення шкіри. Грануляції та поліпи припікають згаданими препаратами, але у вищих їх концентраціях. Призначають також ваготіл.

З метою знеболення додатково призначають неопіоїдні анальгетики, наприклад парацетамол.

При інфекції, викликаній резистентними стафілококами, препаратами вибору є мупіроцин, оксацилін та стафілококовий бактеріофаг. У хворих з імунодефіцитом та ЦД збудником часто є P. aeruginosa, тому їм показані ципрофлоксацин, цифран, таривід, інцесті-бактеріофаг; місцево - хлоргексидин.

При опіках вушної раковини і зовнішнього слухового проходу призначають дерматол 1,0 г з ланоліном та вазеліном по 5,0 г; ацетат алюмінію з дистильованою водою 2:100; для пришвидшення загоєння при некрозі м'яких тканин - нітрат срібла 0,1 г, бальзам 0,1 г та вазелінове масло 10 мл.

При екземі шкіри вушної раковини та зовнішнього слухового проходу призначають ГК-креми та мазі (див. розділ "Дерматовенерологія. Лікарські засоби"), при цьому віддається перевага дермозолону, проте не слід допускати довготривалого його застосування. Для примочок та змазування ділянок шкіри, що мокнуть, на турундах застосовують 0,25% р-н нітрату срібла.

При відмороженні вушної раковини місцево застосовують наступні склади: іхтіол з ланоліном 1:1, рідина Бурова, алюмінію ацетату 8% р-н (1 ч. л. на 50 мл води).

При підозрі на грибкове ураження шкіри зовнішнього слухового проходу беруть матеріал для мікологічного дослідження. При ураженні плісеневими грибами (наприклад, Aspergillus) основу місцевої терапії складають нафтифін, фукорцин. Якщо висіваються гриби Candida, ефективними є клотримазол, біфоназол, нізорал, мікозолон; при поєднаному грибковому та бактеріальному ураженні застосовують ізоконазол, циклопірокс, нафтифін, кандибіотик. За недостатньої ефективності місцевого протигрибкового лікування призначають системну терапію.

1.2.1. Препарати з в'яжучою, протизапальною, знеболюючою та припікаючою дією

- Холіну саліцилат (Choline salicylate)**

Фармакотерапевтична група: S02DA03 - засоби, що застосовуються в отології. Анальгетики та анестетики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: місцева протизапальна та болезаспокійлива дія.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: похідне саліцилової кислоти; пригнічує активність циклооксигенази - ферменту, який відповідає за синтез простагландинів; також пригнічує синтез тромбоксану та простацикліну; гліцерин, який є у препараті, пом'якшує вушну сірку, що полегшує її видалення; при місцевому застосуванні не спричинює системної дії; дані щодо фармакокінетики відсутні.

Показання для застосування ЛЗ: г. та загострення хр. зовнішнього отиту, г. середній отит, тимпаніт; у разі затвердіння застосовується перед промиванням зовнішнього слухового проходу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим: при г. отиті, тимпаніті та зовнішньому отиті - по 3-4 крап. у вухо 3-4 р/добу, курс лікування залежить від перебігу захворювання; для пом'якшення вушної сірки перед її видаленням з вуха: по 3-4 крап. у вухо 2 р/добу протягом 4 діб; дітям до 1 року цей препарат може використовуватися тільки під контролем лікаря; дітям і пацієнтам літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АлР - свербіж, почервоніння шкіри вуха; при тривалому застосуванні препарату, а також при наявності перфорації барабанної перетинки можливе ушкодження слуху.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; перфорація барабанної перетинки; вагітність і лактація.

Форми випуску ЛЗ: крап. вушні 20% р-н по 10 г у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 25 град.C; термін придатності - 4 роки.

Торгова назва.

II. Отинум, "ICN Polfa Rzeszow" S.A., Польща Бротинум, ЗАТ "Бринцалов-А", м. Москва, Російська Федерація

- Феназон + лідокаїн (Phenazole + lidocaine)**

II. Отипакс(R), крап. вушні по 16 г у фл., 10 мл крапель містять: феназону - 0,4 г, лідокаїну гідрохлориду - 0,1 г, "Laboratories Biocodex", Франція

- Антипірин/бензокаїн/фенілефрин (Antipyrine + benzocaine + phenilephrine)**

II. Отизол, крап. вушні по 15 мл, 1 мл містить антипірину 50 мг, бензокаїну 50 мг, фенілефрину гідрохлориду 1,25 мг, "Sagmel Inc.", США.

1.2.2. Комбінації глюкокортикоїдів з антибактеріальними або протигрибковими засобами (також див. розділ "Офтальмологія. Лікарські засоби")

- Бекламетазон + гентаміцин (Beclametasone + gentamicine)**

II. Гаразон(R), крап. очні/вушні, 1 мл р-ну містить бетаметазону - 1 мг, гентаміцину - 3 мг, "Schering-Plough Labo N.V." власна філія "Schering-Plough Corporation" для "Schering-Plough Central East AG", Швейцарія.

- Дексаметазон + неоміцин (Dexametasone + neomicine)**

I. Декса-Авант, ТОВ "Авант" для ТОВ "Седа-Фарм Аптека 7 х 7"

II. Дексона, крап. очні/вушні, 1 мл р-ну містить дексаметазону - 1,0 мг, неоміцину - 5,0 мг, "Cadila Healthcare Limited", Індія

Декса, крап. очні/вушні, 1 мл р-ну містить дексаметазону - 1,0 мг, неоміцину - 5,0 мг, "Swift Healthcare Pvt. Ltd" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

- Дексаметазон + фраміцетин + граміцидин (Dexametazone + framicetine + gramicidine)**

II. Софрадекс(R), крап. очні/вушні, 1 мл р-ну містить фраміцетину - 5,0 мг, граміцидину - 0,05 мг, дексаметазону - 0,5 мг, "Aventis Pharma Limited", Індія.

- Дексаметазон + хлорамфенікол (Dexametazone + chloramphenicole)**

II. Пледрекс, крап. очні/вушні, 1 мл крап. містить дексаметазону - 1,0 мг, хлорамфеніколу - 10,0 мг, "Plethico Pharmaceuticals Limited", Індія

- Дексаметазон + поліміксин B + хлорамфенікол (Dexametazone + polymyxine B + chloramphenicole)**

II. Дженодекс, крап. очні/вушні, 1 мл р-ну містить поліміксину B сульфату (8403 МО/мг) 5000 МО; хлорамфеніколу 5 мг; дексаметазону натрію фосфату 1 мг, "Genom Biotech Pvt. Ltd.", Індія

- Дексаметазон + неоміцин + поліміксин B (Dexametazone + neomicine + polymyxine B)**

II. Полідекса, крап. вушні, 1 мл крап. містить неоміцину - 10,0 мг, поліміксину B - 10000 ОД, дексаметазону - 1,0 мг, "Laboratories Bouchara-Recordati", Франція.

1.2.3. Антибактеріальні та антисептичні засоби

- Офлоксацин (Ofloxacin)* (також див. розділ "Офтальмологія. Лікарські засоби")

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи фторхінолонів; має широкий антибактеріальний спектр дії (див. розділ "Протимікробні та антигельмінтні засоби"); після введення у вухо разової дози крап. 0,3% р-ну концентрація препарату у сироватці була у 1000 разів нижча, ніж після перорального введення; концентрація препарату в отореї була високою і наближалася до концентрації введеного препарату (3 г/л).

Показання для застосування ЛЗ: зовнішні отити, г. отити середнього вуха, загострення хр. гнійних отитів середнього вуха (з проведенням перфорації барабанної перетинки) та профілактично при оперуванні вух у дорослих; у дітей - зовнішні отити, г. отити середнього вуха з проведенням тимпанотомії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: 0,3% р-н показаний дорослим, підліткам та дітям віком старше 3-х років; після закапування р-ну у вухо пацієнт повинен перебувати у положенні хворим вухом догори принаймні протягом 5-ти хв. після введення препарату; рекомендується підігріти р-н перед закапуванням у вухо; для кращого проникнення р-ну до середнього вуха рекомендовано відтягнути козелок вушної раковини назовні; дорослим при зовнішніх отитах вводять 10 крап. 2 р/добу протягом 10 днів; при загостренні хр. гнійних отитів середнього вуха (з проведенням перфорації барабанної перетинки) рекомендовано 10 крап. 2 р/добу протягом 14 днів; дітям віком 3 роки і старше - при зовнішніх отитах, г. середніх отитах з проведенням тимпанотомії по 5 крап. 2 р/добу протягом 10 днів.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: свербіння вуха та гіркий присмак у роті; екзема, парестезія, запаморочення, шум та біль у вусі, відчуття сухості в роті.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фторхінолонів; неінфекційні зовнішні та внутрішні.

Форми випуску ЛЗ: крап. очні/вушні 0,3% р-н.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t від 15 град.C до 25 град.C; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва.

II. Уніфлокс, "Unimed Pharma" Ltd, Словацька Республіка Флоксал, "Dr. Gerhard Mann, Chem.-pharm. Fabrik GmbH", Німеччина.

- Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin)* (також див. розділ "Офтальмологія. Лікарські засоби")

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи фторхінолонів; має широкий антибактеріальний спектр дії (див. розділ "Протимікробні та антигельмінтні засоби"); не встановлено, чи проникає препарат у грудне молоко при інстиляції в око або вухо, однак відомо, що при внутрішньому застосуванні одноразової дози 500 мг він виявляється в грудному молоці.

Показання для застосування ЛЗ: зовнішній отит, г. та хр. гнійний середній отит; профілактика інфекцій вуха до та після хірургічних втручань.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при лікуванні захворювань вуха - по 2-3 крап. кожні 4 год. протягом 7 днів; при гнійних отитах у гострий період в перший день призначають по 2-3 крап. кожні 2 год.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцево печія або дискомфорт, АР з боку шкіри зовнішнього вуха.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фторхінолонів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, лактація; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: крап. оч./вушні 0,35%, фл.-крап. 5 мл; крап. оч. 3 мг/мл фл. 5 мл; крап. оч./вуш. 0,3% фл. 5 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати в захищеному від світла місці при t 8-15 град.C; використати після розкриття флакона протягом 28 діб; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва:

I. Ципроксол, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"; Ципрофарм, ВАТ "Фармак"; Ципрофлоксацин, ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

II. Ципролет, "Dr. Reddy's Laboratories Limited", Індія.

- Норфлоксацин (Norfloxacin)

Фармакотерапевтична група: S03AA09 - засоби, що застосовуються в офтальмології та отології. Протимікробні засоби. Норфлоксацин.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антимікробна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи фторхінолонів; пригнічує активність ДНК-гіраз бактерійної клітини та реплікацію ДНК бактерій; має широкий спектр антимікробної дії щодо переважної більшості грамнегативних мікроорганізмів (див. розділ "Протимікробні та антигельмінтні засоби"); інформація про розподіл препарату при застосуванні в офтальмології та отології відсутня, однак відомо, що норфлоксацин розподіляється у більшості рідин і тканин організму, у тому числі очей і вуха; з білками зв'язується від 10% до 15%; розпадається на 6 активних метаболітів, антибактеріальна активність яких нижча, ніж вихідної речовини; метаболізується у печінці та нирках - приблизно 30% активної речовини виводиться з сечею у незміненому вигляді; T становить 3-4 год.

1/2

Показання для застосування ЛЗ: інфекції зовнішнього та середнього вуха (зовнішні отити, хр. гнійні середні отити).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при захворюваннях вуха призначають у вухо по 5 крап. 3 р/добу; перед застосуванням крап. слід провести санацію зовнішнього слухового проходу; після інстиляції приблизно 2 хв. голову слід тримати у положенні хворим вухом догори; у зовнішній слуховий прохід можна покласти ватну турунду; застосування препарату слід продовжити протягом 48 год. після зникнення ознак хвороби.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцево можливий розвиток АР з боку шкіри зовнішнього вуха.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фторхінолонів; вагітність і лактація; дитячий та підлітковий вік до 15 років.

Форми випуску ЛЗ: крап. очні/вушні 0,3% по 5 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.C; термін зберігання р-ну після розкриття флакона - 10 діб; термін придатності - 2 роки.

Торгова назва.

I. Норфлоксацин, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"

II. Нормакс, "IPCA Laboratories Limited", Індія.

- Декаметоксин (Decametoxin)*, **

Фармакотерапевтична група: S02AA03 - засоби для застосування в отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антисептична, бактерицидна, спороцидна, фунгіцидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: має широкий спектр антимікробної дії відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів (гноєтворні коки, у тому числі стафілококи з множинною антибіотикостійкістю, ентеробактерії, коринебактерії дифтерії), найпростіших, дріжджоподібних грибів роду Candida, дерматоміцетів та вірусів; підвищує чутливість бактерій до АБ, потенціює дію традиційних антимікробних засобів при комплексному лікуванні; фармакокінетика не досліджена.

Показання для застосування ЛЗ: у дорослих і дітей для лікування бактеріальних і грибкових г. і хр. зовнішніх і середніх отитів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у кожне вухо закапують по 2-3 крап. 3-4 р/добу; тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання і досягнутого ефекту.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: скороминуче печіння, а також реакція місцевого подразнення вуха при гіперчутливості до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: крап. вушні 0,05% по 5 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати в захищеному від світла місці; термін зберігання - 3 роки.

Торгова назва.

I. Аурисан(R), Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС".

- Фукорцин (Fucorcin)** (див. розділ "Дерматовенерологія. Лікарські засоби")

- Мірамістин (Myramistin)*, ** (див. розділ "Офтальмологія. Лікарські засоби")

Комбіновані препарати

- Гентаміцин + фузидин (Gentamicin + Fusidin)

I. Фугентин, крап. вушні/назальні по 5 мл у фл., у 1 мл міститься гентаміцину сульфату 1 мг, кислоти фузидієвої (фузидину) 20 мг, ЗАТ "Бринцалов-А", Російська Федерація.

1.2.4. Протигрибкові засоби

Для лікування зовнішнього отиту грибкової етіології застосовуються традиційні антифунгінозні ЛЗ - біфоназол, клотримазол, еконазол, хлор нітрофенол, нафтифін (див. розділ "Дерматовенерологія. Лікарські засоби").

1.2.5. Комбінації протигрибкових, антибактеріальних засобів, місцевих анестетиків та глюкокортикоїдів

Хлорамфенікол + клотримазол + беклометазон + лідокаїн (Chloramphenicol + clotrimazol + beclametazon + lidocain)

II. Кандибіотик, 1 мл р-ну містить хлорамфеніколу - 0,05 г, клотримазолу - 0,01 г, беклометазону дипропіонату - 0,00025 г, лідокаїну гідрохлориду - 0,02 г, "Glenmark Pharmaceuticals Ltd", Індія

1.3. Засоби для лікування середнього отиту

При г. середньому отиті у дітей найчастіше етіологічне значення мають пневмококи, гемофільна паличка, мораксела, у дорослих - також (бета)-гемолітичні стрептококи, стафілококи, змішана флора. Під час епідемічного спалаху грипу можлива вірусна етіологія захворювання.

Основу лікування становлять АБЗ, які значно знижують ризик порушення слуху та ймовірність переходу процесу в хр. форму. Засоби лікування г. середнього отиту бактеріального походження залежать від стадії захворювання, віку хворого, інших чинників та застосовуються місцево, системно або місцево і системно одночасно. На стадії ексудації застосовують хірургічне лікування - парацентез. При захворюванні середньої тяжкості у дітей протягом перших діб призначають симптоматичне лікування (неопіоїдні анальгетики та топічні деконгестанти, якщо порушене носове дихання). За відсутності позитивної динаміки протягом 24 год. необхідне призначення АБЗ. Діти до 2 років практично завжди потребують їх призначення. Препарати місцевої дії (краплі в вухо) чинять виражену знеболюючу дію при отитах.

Вибір АБЗ відбувається з урахуванням даних про поширеність клінічно значимих збудників та їх резистентність (див. розділ "Протимікробні та антигельмінтні засоби"). Для системної терапії зазвичай застосовують амоксицилін, амоксицилін/клавуланат, рокситроміцин, азитроміцин, цефуроксим, цефтріаксон, діоксидин та метронідазол. Якщо з'явилась перфорація барабанної перетинки, місцево застосовують 20% р-н сульфацетаміду, 0,5% р-н діоксидину, рифампіцин. Застосування ототоксичних а/б категорично протипоказане. З метою відновлення або покращення функцій слухової труби застосовують судинозвужуючі засоби (нафазолін, ксилометазолін та ін.) у вигляді крап. в ніс 3-4 р/добу. При вірусній етіології є доцільним призначення грипферону у вигляді крап. в ніс та при катетеризації слухової труби. Хворого слід попередити, щоб він сякався з відкритим ротом, не сильно й не одночасно через обидві ніздрі. Нормалізації функції слухової труби сприяє також її продування за Політцером (можливе лише після купірування запалення в носі та носоглотці) або за допомогою вушного катетера з введенням через просвіт катетера лікарської суміші, яка містить р-н а/б та ГК (наприклад, гідрокортизону або дексаметазону). З протизапальних засобів, які зменшують набряк і секрецію в просвіт барабанної порожнини та слухової труби застосовують ереспал.

Для місцевого лікування при г. середньому отиті застосовують вушні крап. або вводять в зовнішній слуховий прохід марлеві турунди, просочені р-н ЛЗ.

Вибір ЛЗ залежить від форми та стадії захворювання: при катаральному середньому отиті та на початковій (неперфоративній) стадії г. гнійного середнього отиту показаний ендауральний мікрокомпрес з р-ном, який містить суміш рівних частин 96% етилового спирту та гліцерину. У перфоративній стадії з метою видалення гною із слухового апарату та барабанної порожнини необхідно 2-3 р/добу проводити туалет вуха (краще - після закапування 2-3 крап. 3% р-ну перекису водню, який через 1-2 хв. видаляють). Потім у вухо вливають р-ни, попередньо підігріті до 37 град.C. Більш ефективним буде транстимпанальне нагнітання ЛЗ, що сприяє їх кращому проникненню у барабанну порожнину і контакту зі слизовою оболонкою середнього вуха.

Коли оторея припиняється та закривається перфорація барабанної перетинки, з метою попередження утворення спайок та рубців у барабанній порожнині починають продування слухової труби за Політцером або через катетер та пневмомасаж барабанної перетинки. З тією ж метою призначають протеолітичні ферменти (гіалуронідаза, трипсин, хімотрипсин), які застосовують місцево методом електрофорезу або вводять у вигляді р-ну через просвіт слухової труби при її катетеризації. Ферментні препарати застосовують також при ексудативному та адгезивному середньому отиті. Їх ефект більше виражений у початковій стадії патологічного процесу.

При хр. гнійному середньому отиті провідним є хірургічний метод лікування, проведення якого є ефективнішим у ранні строки з метою попередження розвитку подальшого рубцювання звукопровідного апарату середнього вуха та, як результат, прогресуючої туговухості та тяжких внутрішньочерепних ускладнень. Медикаментозне лікування показане в період загострення з метою попередження затримки гною у середньому та зовнішньому вусі. Перед початком місцевого та системного застосування АБЗ визначають чутливість мікрофлори. Місцево можна використовувати 0,5-1% р-н діоксидину, 0,05% р-н хлоргексидину.

В разі виникнення АР підбирають інші АБЗ та ГЛ. ЛЗ вводять шляхом вливання або транстимпанального нагнітання крап. у вухо.

Для лікування застосовують АБЗ та протигрибкові засоби й препарати із в'яжучою дією (отофа, нормакс, ципромед, кандибіотик, 0,5-0,1% р-н сульфату цинку, 2-3% р-н срібла протеїнату). Протипоказане використання ототоксичних АБЗ. Для розрідження в'язкого секрету перед застосуванням ЛЗ вводять ферментні препарати (трипсин, хімотрипсин, еластолітин). За наявності грануляцій та поліпів тушують їх 50% трихлороцтовою кислотою або 20-40% р-ном нітрату срібла. Великі грануляції та поліпи видаляють за допомогою вушного конхотома, кюретки або вушної петлі.

При повторному мікотичному ураженні середнього вуха місцево застосовують натаміцин у вигляді крему, анауран, нітрофунгін, діоксидин, хлоргексидин (0,05% р-н).

- Рифаміцин (Rifamycin)*

Фармакотерапевтична група: S02AA12 - препарат для застосування в отології. Протимікробні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: антимікробна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: активний відносно широкого спектра грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, які спричиняють розвиток інфекційно-запальних захворювань середнього вуха; механізм дії пов'язаний з утворенням стабільного комплексу з ДНК-залежною РНК-полімеразою, який перешкоджає росту бактерій; фармакокінетика не вивчалась у зв'язку з низькою системною абсорбцією.

Показання для застосування ЛЗ: загострення хр. середнього отиту (у тому числі при наявності стійкої перфорації барабанної перетинки); ізольовані гнійні ураження барабанної перетинки; стан після оперативного втручання на середньому вусі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим закапують у зовнішній слуховий прохід по 5 крап. 3 р/добу або вводять турунду, змочену р-ном, на декілька хв. 2 р/добу; використовується для промивання барабанної порожнини через атикову канюлю; дітям закапують у зовнішній слуховий прохід по 3 крап. 3 р/добу або вводять турунду, змочену р-ном, на декілька хв. 2 р/добу; тривалість лікування - не більше 7-10 днів.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, можливе рожеве забарвлення барабанної перетинки (яке можна побачити при отоскопії).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: крап. вушні, 26 мг (20000 МО)/1 мл по 10 мл у фл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.C; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва.

II. Отофа, "Laboratories Bouchara-Recordati", Франція.

Також з антибактеріальною метою застосовуються місцеві форми інших АБЗ - норфлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин (див. п.1.2.3 даного розділу).

1.4. Засоби для лікування кохлеовестибулярних розладів

Лікування сенсоневральної приглухуватості (СНП) має проводитися з урахуванням відомих ланок патогенезу і стану органів і систем, пов'язаних зі слуховою системою, а при можливості - впливом на етіологічні чинники, з залученням при необхідності відповідних спеціалістів, а також обов'язковим системним і індивідуальним підходом. При цьому обов'язковим є врахування стану церебральної гемодинаміки, серцевої діяльності і ЦНС.

При лікуванні СНП застосовуються:

1. Дезінтоксикаційна терапія (з цих заходів починається курс лікування при наявності ознак інтоксикації - реосорбілакт, р-н глюкози та ін. (див. розділ "Невідкладна допомога при гострих отруєннях", "Анестезіологія та реаніматологія. Лікарські засоби").

2. Спазмолітичні препарати (при наявності спазму та підвищеного тонусу мозкових судин, наприклад, папаверин, дібазол (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")).

3. Препарати, які стабілізують АТ.

4. Протизапальні, десенсибілізуючі, антибактеріальні та противірусні препарати (у разі наявності запального процесу, розвитку СНП на фоні ГРВІ).

5. Препарати, які покращують мозковий кровообіг. Оскільки порушення мозкового кровообігу мають місце у переважної більшості хворих на СНП незалежно від етіології та стадії (г. чи хр.), препарати цієї групи входять у базисний курс. В залежності від виявлених змін у церебральній гемодинаміці застосовуються: при підвищеному тонусі мозкових судин - папаверин, цинаризин, при утрудненні венозного відтоку - вінпоцетин, ніцерголін (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби").

6. При запамороченні, підвищенні внутрішньолабіринтного тиску застосовуються бетагістин, цинаризин.

7. Препарати, які сприяють покращенню функціонального стану ЦНС (застосовуються у базисному курсі, особливо при наявності змін у центральних відділах слухового аналізатора) - ноотропні препарати та препарати, що стимулюють метаболізм мозкової тканини (пірацетам, церебролізин, актовегін - див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби").

8. Антиоксиданти (аскорбінова кислота - див. розділ "Невідкладна допомога при гострих отруєннях").

9. Заспокійливі засоби (при цьому враховується АТ).

10. Препарати, які покращують реологічні властивості крові.

11. Препарати метаболічної, нейропротекторної дії (триметазидин, АТФ, триметилгідразиній пропіонат - див. розділ "Кардіологія. Лікарські засоби").

12. У випадку г. та загострення хр. СНП - ендауральний електрофорез з стрептокіназою, гепарином (за показаннями).

- Бетагістин (Betahistin)**

Фармакотерапевтична група: N07CA01 - засоби для лікування вестибулярних порушень. Код АТС N07CA01.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: викликає посилення кровообігу в судинах stria vascularis внутрішнього вуха, передусім за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха; має дозозалежний інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах латеральних і медіальних вестибулярних ядер; значення цього механізму з точки зору лікувального ефекту при с-мі і хворобі Меньєра, а також вестибулярному запамороченні залишається неясним; повністю абсорбується після перорального прийому; активний метаболіт - 2-піридилоцтова кислота - виводиться із сечею.

Показання для застосування ЛЗ: хв. і с-м Меньєра (запаморочення, що супроводжується нудотою і блюванням, зниженням слуху (приглухуватістю), шумом у вухах); симптоматичне лікування вестибулярного запаморочення.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добова доза для дорослих становить 24-48 мг, рівномірно розподілена для прийому протягом доби; дозу слід підбирати індивідуально, залежно від ефекту; зменшення симптомів інколи спостерігається тільки після 2-3 тижнів лікування, найкращий ефект - при прийомі протягом кількох місяців; призначення лікування на початку захворювання запобігає його прогресуванню і/або втраті слуху на пізніх стадіях.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: дискомфорт у надчеревній ділянці, нудота у пацієнтів із захворюваннями ШКТ; шкірні реакції гіперчутливості (висипання, свербіж, кропив'янка).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 8 мг, 16 мг, 24 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t від 15 до 25 град.C; термін придатності - 5 років.

Торгова назва

I. Бетагістин-Лугал, ВАТ "Луганський ХФЗ" Бетагістин, ВАТ "Київмедпрепарат" Бетагіс, ТОВ "Фарма Старт"

II. Бетасерк, "Solvay Pharmaceuticals" для "Solvay Pharmaceuticals B.V."; "Solvay Pharmaceuticals B.V.", Франція/Нідерланди.

2.1. Засоби для лікування ринітів та синуситів

Підхід до лікування різних форм ринітів залежить від їх етіопатогенетичних особливостей. Вибір ЛЗ ґрунтується передусім на визначенні наявності алергічної або інфекційної природи захворювання та має певні відмінності у дорослих та дітей.

Г. інфекційний риніт зазвичай є одним із проявів ГРВІ, що передбачає застосування препаратів з противірусною дією (інтерферон людський лейкоцитарний у вигляді крап. водного р-ну, римантадин, амізон, див. розділ "Антимікробні та антигельмінтні ЛЗ"), які є найбільш ефективними на ранній стадії захворювання; протизапальних засобів (НПЗЗ - див. розділ "Ревматологія. ЛЗ", фенспірид - див. розділ "Пульмонологія. ЛЗ, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів"); ЛЗ, які підвищують імунний захист організму (див. розділ "Імуномодулятори та протиалергічні ЛЗ"). При появі герпетичних висипань призначають ацикловір (див. розділ "Антимікробні та антигельмінтні ЛЗ"). Високу детоксикаційну та противірусну активність має поліоксидоній, гепон, імуномакс (див. розділ "Імуномодулятори та протиалергічні ЛЗ"). При інфекційних ринітах бактеріального походження та бактеріальному ускладненні риніту при ГРВІ застосовують місцеві (фраміцетин, фузафунжин) та системні АБ засоби (див. розділ "Протимікробні та антигельмінтні ЛЗ").

Найважливіший фактор лікування при г. риніті у грудних дітей - відновлення носового дихання на періоди годування груддю. Перед годуванням груддю необхідно аспірувати балончиком слиз із кожної половини носа. За 5 хв. до годування слід ввести в ніс по 2 крап. р-ну адреналіну в розведенні 1:5000 й по 2 крап. 2% водного р-ну борної кислоти. Між годуваннями 4 р/добу в ніс дитині вливають по 4 крап. 2% р-ну колоїдного срібла (коларголу).

Оскільки затруднення носового дихання є однією з основних ознак різних форм риніту в терапії даної патології широко застосовуються топічні та системні деконгестанти. Назальні крап. та спреї, які містять деконгестанти у вигляді монопрепаратів (ксилометазолін, нафазолін, оксиметазолін, тетризолін) та їх комбінацій застосовують на протязі нетривалого часу (зазвичай 3-7 днів). При частому та тривалому застосуванні топічних деконгестантів створюються умови для розвинення медикаментозного риніту. Системні деконгестанти чинять виражену судинозвужуючу дію на слизові оболонки ВДШ, але застосування їх обмежується порівняно частими випадками побічної дії на нервову та СС системи. Призначення системних деконгестантів протипоказане особам, які мають супутню патологію СС системи, гіпертиреоз, ЦД, закритокутову глаукому, доброякісну гіперплазію передміхурової залози, при наявності феохромоцитоми та дітям у віці до 12 років.

Медикаментозна терапія алергічного риніту включає в себе застосування:

- антигістамінних препаратів місцевої та системної дії;

- гормональних препаратів місцевої та системної дії;

- препаратів групи кромолін-натрію;

- топічних та системних деконгестантів.

Найефективнішим методом лікування атопічних захворювань є специфічна імунотерапія (СІТ) або алерговакцинація. СІТ - єдиний метод лікування, здатний зупинити формування тяжких форм захворювання, знизити потребу в протиалергічних ЛЗ, зберегти ефект ремісії на протязі тривалого часу після закінчення лікування, а також попередити розширення спектра алергенів, до яких може розвинутися сенсибілізація (див. розділ "Імуномодулятори та протиалергічні засоби").

При г. риніті, хр. атрофічному та алергічному ринітах для гігієни порожнини носа та як елімінаційні засоби застосовують ЛЗ, що містять 0,9% р-н натрію хлориду або очищену морську воду.

Ефективність застосування деяких ЛЗ при певних формах риніту наведено у таблиці:

Основою лікування г. та загострення хр. синуситу є місцеве та системне застосування АБЗ. При первинному призначенні АБЗ вибирають емпірично з урахуванням даних про переважання та резистентність мікрофлори, яка має етіологічне значення при захворюваннях ВДШ у даному регіоні. Вибір певного АБЗ також ґрунтується на важкості перебігу захворювання та інформації щодо застосування хворим ЛЗ на протязі 4-6 тижнів, які передували даній патології. Найбільш поширеними збудниками синуситу є S. pneumoniae, H. influenzae та M. catarrhalis, яким властива висока чутливість до амінопеніцилінів, цефалоспоринів та респіраторних фторхінолонів (гатіфлоксацин, моксифлоксацин). При катаральному синуситі можливе застосування місцево а/б фузафунгіну. При легкому перебігу захворювання препаратами вибору є ампіцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат, цефуроксиму аксетил, цефаклор, які призначаються перорально. У випадку наявності алергії до вищезгаданих АБЗ або інших протипоказань до їх застосування призначають а/б групи макролідів, які також доцільно використовувати за наявності ознак хламідійної або мікоплазмової інфекції. Курс лікування - 7-10 діб. При середньотяжкому синуситі, окрім вказаних вище препаратів, доцільно призначати респіраторні фторхінолони III та IV поколінь (левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, гатіфлоксацин).

При тяжкому синуситі й розвитку риногенних ускладнень показане в/м або в/в введення цефотаксиму, цефтріаксону, цефепіму, амоксициліну/клавуланату, в/в інфузії а/б з групи фторхінолонів III та IV поколінь. Фторхінолони не рекомендують призначати дітям й людям похилого віку, а також пацієнтам з порушенням функції печінки й нирок (високий ризик побічних реакцій). За відсутності покращення в перші 3 доби від початку застосування АБЗ необхідна корекція терапії.

У дітей а/б-терапія синуситу будується за тими ж принципами, що й у дорослих (див. таблицю доз а/б для дітей віком старше 1 місяця). Препарати вибору: амоксицилін/клавуланат або цефуроксиму аксетил. Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин) рекомендують при АР на (бета)-лактами та при доведеній пневмококовій етіології синуситу.

При тяжкій нозокоміальній інфекції використовують карбапенеми (іміпенем/циластатин та меропенем) і фторхінолони III та IV поколінь (левофлоксацин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, гатіфлоксацин). При клінічних ознаках анаеробної інфекції у навколоносових синусах доцільно застосовувати амоксицилін/клавуланат, до комплексної АБ-терапії слід включати метронідазол або фторхінолони IV покоління (моксифлоксацин, гатіфлоксацин). Часто можливе призначення ступеневої терапії, при якій лікування починають з в/в або в/м введення АБ засобів протягом 3-4 діб, а потім переходять на довший (10-14 діб) пероральний прийом того ж або подібного за спектром активності препарату.

Тривалість АБ-терапії рецидивуючого та загострень хр. синуситу може бути збільшена до 3 тижнів, особливо у хворих, які раніше приймали ГК або цитотоксичні засоби. Після отримання результатів мікробіологічного дослідження проводять відповідну корекцію а/б-терапії.

Для покращення дренування навколоносових пазух призначають адреноміметики для місцевого застосування. Вливання судинозвужуючих крапель в ніс або змазування слизової оболонки в області середнього носового ходу забезпечує розкриття сполучень синусів з носом та кращий дренаж вмісту. Також застосовують назальні спреї, які містять АБЗ (фраміцетин, полідекса із фенілефрином). Для евакуації патологічного секрету із навколоносових пазух виконують їх пункцію (найчастіше пунктують верхньощелепну та лобну пазухи) з промиванням р-ном антисептика (фурацилін 1:50000, 5% р-н діоксидину) або 0,9% розчином хлориду натрію. Разом з антисептиками в пазуху вводять протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин кристалічний), які розщеплюють некротизовані тканини, розріджують в'язкий секрет, ексудат, згустки крові.

2.1.1. Препарати для місцевого застосування

2.1.1.1. Антибактеріальні препарати для місцевого застосування

- Фузафунгін (Fusafungin)*

Фармакотерапевтична група. R02AB03 - препарати, які застосовуються при захворюваннях горла. Антибіотики.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: протизапальна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: в умовах in vitro виявляє антибактеріальну дію, що свідчить про потенційну активність in vivo відносно таких організмів: стрептококи групи A, пневмококи, стафілококи, деякі штами Neisseria, деякі анаеробні організми, Candida albicans, Mycoplasma pneumoniae; після інгаляції накопичується на слизовій оболонці; діє безпосередньо на вогнище інфекції та запалення; не всмоктується та не визначається у плазмі крові.

Показання для застосування ЛЗ: місцеве лікування інфекційних і запальних процесів носоглотки та верхніх дихальних шляхів (риніт, ринофарингіт, синусит, трахеїт, ларингіт, тонзиліт і стан після видалення мигдаликів, бронхіт).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі - по 4 інгаляції через рот і/або через кожний носовий хід кожні 4 год.; діти від 2,5 років - по 4 інгаляції через рот і/або через кожний носовий хід кожні 6 год.; тривалість лікування - не більше 10 днів.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції (сухість у горлі/носі, напади чхання); місцеві шкірні АР та реакції слизової оболонки (набряк, почервоніння) або бронхоспазм.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 2,5 років.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій дозований 50 мг/5 мл по 400 доз у фл. ємністю 20 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.

Торгова назва:

II. Біопарокс, Servier, Франція.

- Фраміцетин (Framicetin)*

Фармакотерапевтична група. R01AX08 - засоби, що застосовуються при захворюваннях порожнини носа.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: бактерицидна.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: належить до групи аміноглікозидів; концентрація, яка досягається при місцевому застосуванні, забезпечує бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, які спричиняють розвиток інфекційних процесів у верхніх відділах дихальних шляхів; стійкість до препарату розвивається повільно і незначно; фармакокінетика не вивчалась у зв'язку з низькою системною абсорбцією.