Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 118, 120, 140-146 та пункту 10 Перехідних положень Конституції України, статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 118, 120, 140 - 146 та пункту 10 Перехідних положень Конституції України, статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заслухавши суддю-доповідача Корнієнка М.І. та вивчивши матеріали конституційного подання, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Вищий арбітражний суд України, розглядаючи справу за позовом Київської міської державної адміністрації до голови Київської міської ради про визнання недійсними трьох його розпоряджень з питань управління комунальною власністю міста, зупинив провадження по цій справі і звернувся до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення статей 118, 120, 140 - 146 та пункту 10 Перехідних положень Конституції України, статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (Відомості Верховної Ради України, 1997, N 24, ст. 170) з метою роз'яснення таких питань:

- чи поширюється дія Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на місто Київ з врахуванням того, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України;

- чи є відсутність спеціального Закону про особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві підставою для виконання Київською міською державною адміністрацією повноважень, віднесених Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції органів і посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема до компетенції виконавчих органів та міського голови;

- чи може Київська міська державна адміністрація з урахуванням дії Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до прийняття законів про особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві виконувати всі повноваження, передбачені Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затвердженим Указом Президента України від 21 серпня 1995 року N 760, зокрема здійснювати функції власника майна, яке перебуває у комунальній власності міста.

Практичну необхідність у роз'ясненні Конституційним Судом України зазначених питань суб'єкт права на конституційне подання мотивує відсутністю механізму застосування Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних подань та звернень у відкритті конституційного провадження у справі відмовлено на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Згідно з частиною першою статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України. У конституційному поданні Вищого арбітражного суду України таких підстав не викладено. Посилання ж на відсутність механізму застосування Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо міста Києва не може бути підставою для конституційного подання, оскільки встановлення такого механізму не належить до компетенції Конституційного Суду України.

4. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У зв'язку з цим суд не може відмовити в правосудді у зв'язку з відсутністю чи суперечністю тих норм закону, які мають регулювати зазначені правовідносини.

Закон України "Про Конституційний Суд України" передбачає зупинення провадження у справі лише у разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом (стаття 83) , і не передбачає зупинення провадження у справі, коли, на думку судового органу, є необхідність в офіційному тлумаченні цієї норми Конституційним Судом України. Отже, Вищий арбітражний суд України під час розгляду конкретної справи не може бути суб'єктом права на конституційне подання щодо офіційного тлумачення тих норм, які він має застосувати, вирішуючи цю справу.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 13, 45 та 48 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 118, 120, 140 - 146, пункту 10 Перехідних положень Конституції України, статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі пунктів 1, 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - відсутність права на конституційне подання та невідповідність цього подання вимогам, передбаченим Конституцією України і Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.