Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років при звільненні з державного органу, звільнення працівників патронатної служби, присвоєння чергового рангу після переведення до іншого органу та інших питань проходження державної служби

Головним управлінням державної служби України розглянуто ваш лист від 11.01.2011 N 01/11 щодо надання роз'яснень з питань проходження державної служби.

У зв'язку з ліквідацією державної установи працівників буде вивільнено у лютому 2011 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Яким чином слід нараховувати при звільненні компенсацію за невикористану додаткову відпустку за вислугу років у державному органі за 2011 рік - повністю за невикористану відпустку, відповідно до стажу роботи в державному органі, чи пропорційно відпрацьованому у 2011 році часу (тобто аналогічно розрахунку компенсації за невикористану щорічну основну відпустку)?

Статтею 1 Закону України "Про відпустки" встановлено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України (КЗпП), іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Правовідносини, пов'язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України "Про державну службу" та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено статтею 35 Закону України "Про державну службу". Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 N 250.

Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 N 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Наприклад, якщо державний службовець у лютому 2011 року звільняється відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП, він не використав щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби 25 років, право на яку отримав 10.11.2010, то при звільненні йому має бути виплачено компенсацію за 15 календарних днів цієї відпустки.

У разі використання державним службовцем додаткової відпустки за стаж державної служби 25 років у період між 10.11.2010 і датою звільнення, на день звільнення державний службовець не має права на отримання грошової компенсації за неї, оскільки право на наступну таку відпустку він матиме лише після 10.11.2011.

Чи зараховувати до стажу державної служби час служби в лавах Радянської армії у 1984-1986 рр., якщо особу прийнято на державну службу у 2009 році?

Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283 (далі - Порядок), та додатка до нього.

Згідно з пунктом 3 Порядку до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

При цьому, до стажу державної служби державним службовцям зараховується весь період військової служби (незалежно від займаних посад), яку вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР.

Отже, період служби в Радянській армії у 1984-1986 роках, якщо особу прийнято на державну службу у 2009 році, включається їй до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N 851, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (КЗпП), державні службовці патронатної служби можуть бути звільнені у разі зміни керівника або складу державного органу (частина друга ст. 30 Закону України "Про державну службу") . У цьому разі в трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України. Про наступне звільнення працівник не попереджається. Чи потрібно у такому разі подавати до центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників за формою N 4-ПН (план), що передбачено статтею 49-2 КЗпП? Чи можливо з державними службовцями патронатної служби потрібно укладати строкові трудові договори на строк дії повноважень керівника або складу державного органу?

Відповідно до пункту 8 Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.99 N 851, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України ( КЗпП) , державні службовці патронатної служби можуть бути звільнені у разі зміни керівника або складу державного органу (частина друга ст. 30 Закону України "Про державну службу") . У цьому разі у трудовій книжці робиться запис з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП. Про наступне звільнення працівник не попереджається.

Водночас статтею 49-2 КЗпП передбачено, що при звільненні відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Однак, оскільки відповідно до зазначеної постанови про наступне звільнення державні службовці патронатної служби не попереджаються, до центру зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників за формою N 4-ПН (план) не подається.

Водночас, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк після вивільнення інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Тому про фактичне звільнення працівників патронатної служби у десятиденний термін подається звіт до центру зайнятості за формою N 4-ПН (факт).

Прийняття на посади державних службовців патронатної служби за строковим трудовим договором на строк дії повноважень керівника або складу органу законодавством не передбачено.

Яким має бути формулювання підстави звільнення в наказі про звільнення державного службовця за пунктом 3 статті 40 КЗпП? Чи правомірним буде зазначати як підставу невиконання обов'язків, покладених на державного службовця трудовим договором, якщо трудовий договір укладено не в письмовій формі?

Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу" державні службовці можуть бути звільнені з державної служби на загальних підставах, визначених Кодексом законів про працю України та з спеціальних підстав, передбачених цією статтею.

Зокрема, відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Важливою умовою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України є невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Незалежно від того, в якій формі укладено трудовий договір - в усній чи письмовій - він містить умови, що визначають обов'язки сторін. Ці умови можуть бути безпосередніми, тобто такими, що визначаються сторонами і закріплюються безпосередньо в самому трудовому договорі, а також похідними, які вже установлені законодавством про працю, колективними договорами і тому не потребують додаткового закріплення у трудовому договорі. Зокрема, статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Коло обов'язків державних службовців визначається у посадових інструкціях, положеннях про структурні підрозділи державних органів, положеннях про державні органи.

Отже, у наказі про звільнення державного службовця відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України як підстава може бути визначено систематичне невиконання державним службовцем без поважних причин обов'язків, покладених на нього.

Державного службовця звільнено у порядку переведення до іншого органу центральної влади на посаду тієї ж категорії, на якій він працював. Після переведення ранг державному службовцю не підвищили. Коли державному службовцю можна присвоїти наступний ранг в межах категорії: після двох років роботи на новій посаді чи з урахуванням стажу з дня присвоєння попереднього рангу?

Порядок присвоєння рангів державним службовцям передбачений статтею 26 Закону України "Про державну службу" та Положенням про ранги державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.96 N 658.

При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. Про присвоєння рангу державному службовцю робиться відповідний запис у трудовій книжці.

Згідно з пунктом 4 вказаного Положення через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи державного службовця.

Таким чином, у разі звільнення державного службовця за переведенням до іншого органу на посаду тієї ж категорії черговий ранг йому може бути присвоєно після успішно відпрацьованих двох років на новій посаді.

Чи слід при звільненні державного службовця за порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу" (ст. 30 Закону України "Про державну службу"), керуватися статтями 148 і 149 КЗпП України щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень? Чи можна звільнити державного службовця за порушення Присяги у період його тимчасової непрацездатності?

Статтею 30 Закону України "Про державну службу", зокрема пунктом 6, визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Слід зазначити, що статтею 30 Закону не передбачено положення щодо строків припинення державної служби за цією підставою.

Статтями 148 та 149 Кодексу законів про працю України встановлені строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Також відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Водночас, звільнення з займаної посади за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу", а не з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України.

Закон України "Про державну службу" не містить обмежень щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Враховуючи викладене, строки припинення державної служби відповідно до пункту 6 статті 30 мають визначатись виходячи з конкретного випадку після встановлення факту порушення Присяги, а також таке припинення державної служби може відбуватись в період тимчасової непрацездатності особи.