Щодо практичного застосування норм податкового законодавства

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист '...' щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п. 4 та п. 6 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 р. N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (далі - Порядок), формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо, та не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи.

Згідно із п. 1.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. N 37 (далі - Інструкція), підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. N 65, зареєстрованих у Мін'юсті України 22.07.94 р. за N 165/374, та цієї Інструкції.

У разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам приймання та умовам укладеного договору підприємства сплачують за послуги водовідведення за тарифом, установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії абонентів (абз. 1 п. 2.1 Інструкції).

Підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачують Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод відповідно до місцевих Правил приймання (абз. 5 п. 2.1 Інструкції).

Статтею 139 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. N 436-IV, із змінами та доповненнями (далі - ГКУ), передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у ГКУ визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГКУ).

Враховуючи вищенаведені нормативно-правові акти, плата за перевищення встановленого законодавством тарифу за послуги водовідведення фактично є штрафною санкцією.

Згідно із пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - ПКУ), до витрат, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, належать суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ.

Оскільки сплата за обсяги перевищення встановленого законодавством тарифу (договірної вартості) за послуги водовідведення є штрафною санкцією, а не продажем товарів (послуг) чи додатковою компенсацією вартості товарів (послуг), то, з урахуванням норм п. 198.3 ст. 198 ПКУ, відповідні суми до складу податкового кредиту не включаються.