Про удосконалення дитячої патолого-анатомічної служби

Пріоритетним напрямком розвитку дитячої патолого-анатомічної служби в Україні є централізація шляхом створення дитячих патолого-анатомічних бюро та відділень.

Централізація служби із створенням потужних патолого-анатомічних бюро надала можливість покращити стан верифікації причин смерті дітей, розробити та впровадити конкретні заходи з попередження випадків смерті дітей та позитивно вплинути на рівень дитячої смертності.

Проте, на якість діагностичного процесу та ефективність діяльності дитячої патолого-анатомічної служби негативно впливають низька забезпеченість лікарями - патологоанатомами дитячими та низький рівень їх атестованості. Погіршує якість діагностики причин перинатальної смертності недостатній професійний рівень проведення розтинів мертвонароджених і новонароджених, померлих в ранньому неонатальному періоді та розтинів послідів. Зменшення кількості проведених бактеріологічних і вірусологічних досліджень у випадках перинатальної смерті негативно впливає на достовірність верифікації внутрішньоутробного інфікування.

Потребує покращання матеріально-технічне забезпечення дитячої патолого-анатомічної служби.

З метою удосконалення організації дитячої патолого-анатомічної служби

1. Затвердити:

1.1. Примірне положення про обласне дитяче патолого-анатомічне бюро (додається).

1.2. Примірне положення про дитяче патолого-анатомічне відділення (додається).

1.3. Примірне положення про начальника обласного дитячого патолого-анатомічного бюро (додається).

1.4. Примірне положення про завідуючого дитячим патолого-анатомічним відділенням (додається).

1.5. Примірний перелік оснащення обласного дитячого патолого-анатомічного бюро (дитячого патолого-анатомічного відділення) (додається).

1.6. Протокол патолого-анатомічного дослідження посліду ф. N 013-1/о (додається).

1.7. Інструкцію щодо заповнення протоколу патолого-анатомічного дослідження посліду (додається).

1.8. Протокол патолого-анатомічного дослідження трупа плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя ф. N 013-2/о (додається).

1.9. Інструкцію щодо заповнення Протоколу патолого-анатомічного дослідження трупа плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя (додається).

1.10. Методику проведення патолого-анатомічного розтину трупів плодів, мертвонароджених, новонароджених (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних та Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій:

2.1. Продовжити створення регіональних патолого-анатомічних бюро з дитячими патолого-анатомічними відділеннями та обласних дитячих патолого-анатомічних бюро.

2.2. Не допускати ліквідації обласних дитячих патолого-анатомічних бюро, дитячих патолого-анатомічних відділень.

2.3. Вжити заходів щодо проведення реконструкції та поточних ремонтів приміщень, обласних дитячих патолого-анатомічних бюро, дитячих патолого-анатомічних відділень.

2.4. Розробити план поетапного переоснащення обласних дитячих патолого-анатомічних бюро, дитячих патолого-анатомічних відділень та забезпечити його виконання протягом 2004-2005 років.

2.5. Забезпечити дитячу патолого-анатомічну службу автотранспортом для доставки біопсійного матеріалу, виїздів лікарів-патологоанатомів для проведення патолого-анатомічних розтинів, дослідження термінових біопсій.

2.6. Вжити заходів щодо підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів дитячих та їх атестації згідно з планом.

2.7. Забезпечити обов'язкове проходження спеціалізації з дитячої паталогічної анатомії лікарями-патологоанатомами, які займаються дитячою патологією.

2.8. Доукомплектувати обласні дитячі патолого-анатомічні бюро та дитячі патолого-анатомічні відділення лікарями-патологоанатомами, які пройшли спеціалізацію з дитячої патологічної анатомії.

2.9. Організувати проведення патолого-анатомічних розтинів трупів дітей лікарями-патологоанатомами дитячими.

2.10. Забезпечити здійснення патолого-анатомічного дослідження трупів плодів, мертвонароджених та новонароджених, померлих у ранньому неонатальному періоді з обов'язковим проведенням патолого-анатомічного дослідження посліду.

2.11. Забезпечити розгляд і аналіз випадків смерті дітей на лікарсько-консультаційних комісіях та клінічно-патолого-анатомічних конференціях за участю лікаря-патологоанатома та медичних працівників, які надавали медичну допомогу на усіх етапах.

2.12. Забезпечити дослідження біопсійного матеріалу за показаннями з метою своєчасної прижиттєвої діагностики захворювань у дітей, вірусологічне і бактеріологічне дослідження трупного матеріалу, дослідження крові при підозрі на ВІЛ/СНІД, сепсис, сифіліс та інші інфекційні захворювання.

2.13. Вжити заходів щодо забезпечення конфіденційності інформації про померлого, мертвонародженого, плода та належного ставлення до тіла померлого, мертвонародженого, плода.

2.14. Організувати щорічні систематичні перевірки діяльності дитячої патолого-анатомічної служби з подальшим розглядом результатів на колегіях та апаратних нарадах.

3. Начальнику Управління організації медичної допомоги дітям і матерям Моісеєнко Р.О.:

3.1. Посилити контроль за проведенням атестації головних позаштатних лікарів-патологоанатомів дитячих.

3.2. Здійснювати систематичні перевірки та аналіз діяльності дитячої патолого-анатомічної служби з послідуючим розглядом результатів на апаратних нарадах та колегіях МОЗ.

4. Ректору Київської медичної академії післядипломної освіти Вороненку Ю.В., ректору Харківської медичної академії післядипломної освіти Хвисюку М.І. забезпечити підготовку лікарів-патологоанатомів дитячих згідно з заявками регіонів.

5. Вважати таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11.08.90 N 45 "Про удосконалення патолого-анатомічної служби педіатричного профілю".

6. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника міністра Орду О.М.

1. Загальні положення.

1.1. Обласне дитяче патолого-анатомічне бюро (далі - Бюро) є закладом охорони здоров'я і підпорядковується регіональному органу охорони здоров'я.

1.2. Бюро у своїй діяльності керується законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами МОЗ України та місцевих органів охорони здоров'я, статутом Бюро, цим положенням.

1.3. Бюро, як самостійний заклад, користується правом юридичної особи, має штамп, круглу печатку із зазначенням свого найменування.

1.4. Площа і структура приміщень Бюро повинні відповідати санітарним нормам і правилам.

1.5. Керівництво діяльністю Бюро здійснюється начальником Бюро, на посаду якого призначається лікар-патологоанатом дитячий, що має досвід організаційної роботи та кваліфікаційну категорію.

1.6. Бюро може мати такі структурні підрозділи:

відділення патології мертвонароджених та новонароджених померлих в перинатальному періоді;

відділення дитячої патології;

відділення біопсійних досліджень;

організаційно-методичне відділення;

консультативне відділення-архів;

адміністративно-господарчу частину.

1.7. Для виконання розтинів і термінових біопсійних досліджень у лікувально-профілактичних закладах регіону Бюро забезпечується автотранспортом.

2. Основними завданнями Бюро є: удосконалення організації медичної допомоги дитячому населенню шляхом здійснення прижиттєвої діагностики захворювань, верифікації причин перинатальної смерті та смерті дітей до 18 років, забезпечення достовірності статистичних даних щодо смертності дитячого населення, забезпечення конфіденційності інформації про померлого мертвонародженого, плода та належного ставлення до тіла померлого, мертвонародженого, плода.

3. Основними функціями Бюро є:

3.1. Уточнення діагностики захворювань шляхом проведення макро- та мікроскопічного, а при необхідності - бактеріологічного, вірусологічного, серологічного досліджень секційного та операційного матеріалів.

3.2. Встановлення причин смерті плодів, мертвонароджених, новонароджених та дітей до 18 років.

3.3. Підготовка та участь у проведенні клінічно-патолого-анатомічних конференцій, лікарсько-консультаційних комісій.

3.4. Термінове повідомлення у встановленому порядку органів охорони здоров'я про виявлені випадки гострозаразних, у тому числі особливо небезпечних захворювань.

3.5. Організаційно-методична та консультативна допомога патолого-анатомічним відділенням у регіоні.

3.6. Розробка та надання відповідному органу охорони здоров'я пропозицій щодо удосконалення організації роботи дитячої патолого-анатомічної служби, підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів дитячих та лаборантів.

3.7. Узагальнення та поширення передового досвіду роботи.

3.8. Проведення апробації та впровадження сучасних методів патолого-анатомічних досліджень.

3.9. Підготовка та проведення нарад, науково-практичних конференцій лікарів-патологоанатомів дитячих.

3.10. Здійснення контролю щодо проходження спеціалізації лікарями-патологоанатомами з питань дитячої патології, підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів дитячих та їх атестації.

3.11. Організація та підготовка на робочому місці лікарів-патологоанатомів дитячих і лікарів-патологоанатомів з питань дитячої патології.

3.12. Координація діяльності лікарів-патологоанатомів дитячих і лікарів-патологоанатомів щодо верифікації причин смерті дітей і мертвонароджуваності, прижиттєвої діагностики захворювань у дітей.

3.13. Аналіз діяльності дитячої патолого-анатомічної служби, розробка та впровадження заходів щодо її удосконалення.

3.14. Ведення обліково-звітної документації у встановленому порядку.

1. Дитяче патолого-анатомічне відділення (далі - відділення) є структурним підрозділом дитячого лікувально-профілактичного закладу або патолого-анатомічного Бюро.

2. Відділення створюється виходячи із затверджених МОЗ України нормативів чисельності розтинів та досліджень біопсійного та операційного матеріалів, що мають бути виконані медичним персоналом.

3. При наявності у місті (районі) декількох дитячих лікарень, згідно з рішенням відповідного органу охорони здоров'я, може бути створено патолого-анатомічне відділення в одній з лікарень, штати якого встановлюються з урахуванням обсягу роботи для забезпечення розтину трупів померлих дітей, новонароджених, мертвонароджених та плодів, дослідження біопсійного та операційного матеріалу згідно з потребою міста (району).

4. Відділення очолює завідуючий, який призначається та звільняється у встановленому порядку.

5. Відповідальність за створення необхідних умов праці персоналу відділення, в т.ч. укомплектування медичними кадрами, матеріально-технічне забезпечення несе керівництво закладу охорони здоров'я в структурі якого знаходиться дитяче патолого-анатомічне відділення.

6. Основними завданнями відділення є прижиттєва діагностика захворювань дітей за допомогою досліджень біопсійного та операційного матеріалів, верифікація причин перинатальної смертності та смертності дітей до 18 років; забезпечення достовірності даних щодо структури (за причиною та віком) смертності дітей; конфіденційності інформації щодо померлого, мертвонародженого, плода та належного ставлення до тіла померлого, мертвонародженого, плода.

7. Основними функціями відділення є:

7.1. Встановлення причин смерті плодів, новонароджених. мертвонароджених та дітей до 18 років.

7.2. Виявлення на секційному, операційному та біопсійному матеріалах гострозаразних захворювань.

7.3. Участь у підготовці та проведенні клінічно-патолого-анатомічних конференцій, ЛКК.

7.4. Аналіз якості діагностичної та лікувальної роботи спільно з лікуючими лікарями шляхом співставлення клінічних та патолого-анатомічних даних.

7.5. Аналіз діяльності відділення, розробка заходів щодо удосконалення його роботи.

7.6. Проведення макро- та мікроскопічних досліджень, при необхідності взяття матеріалу для бактеріологічного, вірусологічного, серологічного та інших видів дослідження.

7.7. Використання у разі необхідності у своїй роботі діагностичних кабінетів та відділень (рентгенівського кабінету, клінічної, бактеріологічної лабораторій тощо) лікувально-профілактичного закладу, до складу якого воно входить та інших за погодженням з місцевими органами охорони здоров'я.

7.8. Забезпечення порядку роботи співробітників відділення щодо проведення розтинів трупів померлих та термінових біопсійних досліджень у лікувально-профілактичних закладах району обслуговування.

7.9. Видача трупів родичам та лікарських свідоцтв про смерть у встановленому порядку.

7.10. Повідомлення результатів патолого-анатомічних досліджень у прикріплені лікувально-профілактичні заклади.

7.11. Ведення обліково-звітної документації у встановленому порядку.

Начальник обласного дитячого патолого-анатомічного бюро (далі - начальник) здійснює керівництво діяльністю Бюро.

2. На посаду начальника призначається лікар-патологоанатом дитячий, який має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія", спеціалізацію за фахом "Дитяча патологічна анатомія" (інтернатура, курси спеціалізації); наявність сертифіката лікаря-спеціаліста; підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли), першу або вищу кваліфікаційну категорію.

3. Начальник може призначатись на посаду головного позаштатного лікаря-патологоанатома дитячого відповідного органу охорони здоров'я.

4. Начальник у своїй діяльності керується законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами МОЗ України та місцевих органів охорони здоров'я, статутом Бюро, цим положенням.

5. У відповідності з основними завданнями Бюро начальник розробляє, планує і здійснює проведення заходів, спрямованих на патолого-анатомічне забезпечення лікувально-профілактичних закладів прикріпленої адміністративної території:

5.1. Обґрунтовує необхідність будівництва нових споруд для дитячої патолого-анатомічної служби та місце їх розміщення, планує та контролює проведення капітальних ремонтів та реконструкції функціонуючих Бюро та його відділень.

5.2. Планує та забезпечує придбання для Бюро медичного обладнання, апаратури, автотранспорту тощо у встановленому порядку.

5.3. Здійснює систематичний контроль за діяльністю відділень Бюро з метою забезпечення своєчасності, повноти та високої якості патолого-анатомічних досліджень.

5.4. Своєчасно інформує керівника відповідного органу охорони здоров'я про випадки вперше виявлених інфекційних захворювань.

5.5. Забезпечує проведення науково-практичних конференцій та клінічно-анатомічних конференцій в лікувально-профілактичних закладах.

5.6. Складає звіт про діяльність Бюро за встановленою формою.

5.7. Організує систематичне підвищення кваліфікації працівників Бюро, планує та забезпечує своєчасне проходження лікарями-патолого-анатомами передатестаційних циклів з дитячої патологічної анатомії з послідуючою їх атестацією; підвищення кваліфікації на курсах тематичного удосконалення, забезпечує умови для підготовки лікарів-патологоанатомів дитячих через інтернатуру.

5.8. Здійснює контроль за доцільністю фінансових витрат, а також витрат матеріалів, реактивів та інших матеріальних цінностей.

5.9. Забезпечує контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку та підвищенням професійного рівня співробітників Бюро.

5.10. Затверджує посадові інструкції працівників Бюро.

5.11. Приймає на роботу та звільняє співробітників Бюро.

5.12. Організує видачу трупів і свідоцтв про смерть у встановленому порядку.

5.13. Забезпечує участь лікарів-патологоанатомів дитячих у засіданнях лікарсько-консультаційних комісій та клінічно-патолого-анатомічних конференціях.

5.14. Забезпечує ведення обліково-звітної документації у встановленому порядку.

5.15. Здійснює контроль за дотриманням принципів деонтології, медичної етики, конфіденційності інформації про померлого, мертвонародженого, плода та належного ставлення до тіла померлого, мертвонародженого, плода працівниками Бюро.

7. Начальник має право:

7.1. Застосовувати заохочення та накладати стягнення на працівників Бюро.

7.2. Представляти Бюро у зносинах з іншими підприємствами, установами та організаціями, у судових інстанціях.

1. На посаду завідуючого дитячим патолого-анатомічним відділенням (далі - завідуючий) призначається лікар-патологоанатомом дитячий, який має повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Педіатрія", спеціалізацію за фахом "Дитяча патологічна анатомія" (інтернатура, курси спеціалізації); наявність сертифіката лікаря-спеціаліста; підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли), стаж роботи за фахом не менше 5 років, кваліфікаційну категорію.

2. Завідуючий безпосередньо підпорядковується заступнику головного лікаря з медичної частини лікувально-профілактичного закладу або начальнику патолого-анатомічного бюро.

3. Призначення та звільнення з посади завідуючого здійснює керівник закладу охорони здоров'я в структурі якого знаходиться дитяче патолого-анатомічне відділення.

4. Завідуючий у своїй діяльності керується законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами МОЗ України та місцевих органів охорони здоров'я, наказами керівника закладу охорони здоров'я, цим положенням, посадовою інструкцією.

5. Основними завданнями завідуючого є:

прижиттєва діагностика захворювань у дітей, верифікація причин смерті дітей до 18 років, плодів, мертвонароджених та новонароджених, забезпечення достовірності статистичних показників смертності, конфіденційності інформації про померлого, мертвонародженого, плода та належного ставлення до тіла померлого, мертвонародженого, плода.

6. У відповідності до завдань завідуючий зобов'язаний:

6.1. Брати участь у підборі та розстановці працівників відділення.

6.2. Складати графіки та плани роботи відділення і здійснювати контроль за їх виконанням.

6.3. Доводити до відома працівників відділення накази МОЗ України, місцевих органів охорони здоров'я, накази і розпорядження керівника закладу охорони здоров'я.

6.4. Забезпечувати належне зберігання та експлуатацію приміщень відділення, обладнання.

6.5. Проводити інструктаж з працівниками відділення при прийомі на роботу з охорони праці та техніки безпеки, протипожежної безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку.

6.6. Проводити та організовувати патолого-анатомічні розтини трупів плодів, мертвонароджених, новонароджених та дітей до 18 років, патолого-анатомічного дослідження послідів.

6.7. Контролювати доставку у відділення біопсійного матеріалу та своєчасну видачу висновків про результати його дослідження в прикріплені лікувально-профілактичні заклади.

6.8. Організовувати та контролювати виїзди медичного персоналу відділення в лікувально-профілактичні заклади адміністративної території для проведення патолого-анатомічних розтинів, термінових біопсій, консультацій складних випадків та проведення клінічно-патолого-анатомічних конференцій.

6.9. Доповідати керівнику закладу охорони здоров'я про кожний випадок виявлення під час патолого-анатомічного розтину грубих лікарських помилок та недоліків у роботі.

6.10. Забезпечувати проведення бактеріологічних, вірусологічних, серологічних досліджень в усіх випадках підозри на інфекційне захворювання. У разі виявлення інфекційного захворювання у померлих дітей, мертвонароджених, плодів, що можуть стати причиною внутрішньолікарняної інфекції, доповідати керівнику відповідного лікувально-профілактичного закладу.

6.11. Доповідати головним лікарям рододопоміжних закладів про випадки виявлення інфекційних захворювань у померлих новонароджених та мертвонароджених

6.12. Направляти повідомлення в територіальні СЕС про виявлення нерозпізнаних при життєво гострих інфекційних захворювань та випадків харчових токсикоінфекцій.

6.13. Забезпечувати своєчасне та правильне заповнення лікарських свідоцтв про смерть, лікарських свідоцтв про перинатальну смерть та видачу їх родичам, направлення повторних свідоцтв в державні органи реєстрації актів цивільного стану у встановленому порядку.

6.14. Визначати випадки, які підлягають розбору на клінічно-патолого-анатомічних конференціях; разом з заступником головного лікаря з медичної частини брати участь в організації та проведенні засідань лікарсько-консультаційних комісій та клінічно-патолого-анатомічних конференцій.

6.15. Проводити аналіз роботи відділення та розробляти заходи щодо удосконалення його роботи.

6.16. Контролювати ведення обліково-звітної документації, у встановленому порядку.

6.17. Організовувати роботу щодо створення та постійного поповнення колекції мікропрепаратів тощо.

6.18. Організовувати та проводити конференції лікарів-патолого-анатомів відділення з обговоренням доповідей та демонстрацією поточних матеріалів.

6.19. Консультувати лікарів лікувально-профілактичних закладів щодо взяття біопсій, особливо термінових, під час операцій.

6.20. Здійснювати заходи щодо підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів дитячих та лікарів-патологоанатомів, які займаються дитячою патологією, з питань дитячої патологічної анатомії для чого завідуючий:

6.20.1. Проводить тематичні заняття, в тому числі з дослідження біопсійного матеріалу.

6.20.2. Забезпечує оволодіння лікарями та лаборантами нових гістологічних та гістохімічних методик та інших методів дослідження, а також освоєння нової апаратури.

6.20.3. Організовує демонстраційні патолого-анатомічні розтини з послідуючим клінічно-патолого-анатомічним аналізом їх результатів.

6.20.4. Забезпечує умови та підготовку персоналу відділення до проведення розтинів померлих від особливо небезпечних інфекційних захворювань.

6.20.5. Планує своєчасне направлення лікарів-патологоанатомів дитячих на тематичні курси та передатестаційні цикли удосконалення, а також направлення на спеціалізацію лікарів-патологоанатомів, які займаються дитячою патологією.

6.21. Організовувати своєчасне подання заявок на реактиви, інструменти, обладнання тощо, контролювати їх витрати та використання.

6.22. Здійснювати контроль за додержанням співробітниками відділення правил техніки безпеки, протипожежної безпеки, збереження отруйних, легкозаймистих та дорогоцінних матеріалів, санітарно-гігієнічного стану відділення.

6.23. Інформувати керівника закладу охорони здоров'я у випадку необхідності передачі трупа на судово-медичну експертизу та контролює здійснення передачі.

6.24. Забезпечувати дотримання принципів медичної етики та деонтології працівниками відділення.

7. Завідуючий має право:

7.1. Подавати пропозиції керівнику закладу охорони здоров'я стосовно удосконалення роботи відділення, а також щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників.

7.2. Підвищувати свою кваліфікацію.

1. Аквадистилятор.

2. Автомат гістологічний, 6-ти програмний з вібраційним пристроєм для обробки тканин.

3. Баня водяна лабораторна.

4. Ваги аптечні до 1 з різновагами.

5. Ваги медичні для зважування дітей.

6. Ваги рівноплічні ручні від 0,02 до 1 з різновагами.

7. Ваги рівноплічні ручні від 1 г до 1 кг з різновагами.

8. Ваги торзіонні.

9. Кріостат.

10. Лупа.

11. Лупа бінокулярна.

12. Лампа безтіньова підвісна.

13. Мікроскопи бінокулярні з освітлювачем.

14. Мікроскоп біологічний дослідницький.

15. Мікрофотометрична приставка до мікроскопу.

16. Мікротоми для парафінових зрізів.

17. Насадка демонстраційна.

18. Негатоскоп загального призначення.

19. Опромінювач бактерицидний.

20. Парафінонагрівач з електричним підігрівом.

21. Переносний світильник з регульованим напрямком світла.

22. Ростомір складний для новонароджених.

23. Секундомір.

24. Спиртомір (набір).

25. Станок для заточки мікротомних ножів.

26. Стерилізатор повітряний.

27. Стерилізатор для медичних інструментів.

28. Стіл анатомічний з підголівником і стільцем для органів.

29. Термостат для парафінової заливки матеріалу.

30. Шафа сушильна.

31. Шафа витяжна.

32. Шафа каталажна.

33. Шафи металеві.

34. Шафи морозильні.

35. Холодильники.

1. Мікротомні ножі.

2. Набір гістологічний.

3. Набір секційний.

4. Набір секційний для мертвонароджених і трупів дітей віком до 1 року.

5. Набір для бальзамування трупів.

6. Ножиці очні гострокінцеві прямі.

7. Ножиці довгі.

8. Ножиці для розрізання гіпсових пов'язок.

9. Ножиці хірургічні з одним гострим кінцем довжиною 14 см.

10. Ножиці хірургічні з одним гострим кінцем довжиною 17 см.

11. Окуляри захисні.

12. Пилка для розрізання гіпсових пов'язок.

13. Скальпелі.

14. Щипці кусачки кісткові.

15. Шприц для промивання порожнин об'ємом 150 мл.

16. Шпателі.

17. Шприці різних об'ємів.

1. Бачок для проявки фотоплівки.

2. Реле часу для фотолабораторії.

3. Фотоапарат.

4. Фотоспалах.

5. Фотозбільшувач універсальний.

6. Фотоштатив.

7. Калькулятор.

8. Діапроектор.

9. Комп'ютер.

10. Магнітофон.

11. Ліхтар червоний для фотолабораторії.

12. Шафа книжкова (для зберігання препаратів та блоків)

"Протокол патолого-анатомічного дослідження посліду" (форма N 013-1/о, надалі - Протокол, заповнюється чітким почерком (печатним шрифтом) чи машинописним текстом, чорним, фіолетовим, синім або блакитним чорнилом чи пастою.

Патолого-анатомічне дослідження посліду здійснюється з обов'язковим заповненням Протоколу і реєструється як біопсійний матеріал.

Протокол заповнюється лікарем-патологоанатомом, який проводив патолого-анатомічне дослідження, в двох примірниках: перший зберігається в патолого-анатомічному відділенні (бюро) з текстовою частиною Протоколу, другий підклеюється в медичну документацію жінки (медична карта стаціонарного хворого ф. N 003/о або історія пологів ф. N 096/о).

Паспортна частина Протоколу заповнюється на підставі направлення. Вказуються прізвище жінки, її ім'я по батькові, діагноз при госпіталізації до лікувально-профілактичного закладу. Необхідні клінічні дані та результати обстежень, як витяг з історії пологів оформляються додатком.

Дані про пологи і новонародженого заповнюються на підставі "Історії пологів" (форма N 096/о), карти розвитку новонародженого (ф. N 097/о).

При проведенні органометрії посліду потрібне підкреслюється, вносяться дані вимірів плодової поверхні, пуповидного канатику та материнської поверхні посліду.

При мікроскопічному дослідженні посліду обов'язково заповнюється таблиця, яка характеризує ворсинчастий хоріон.

Вказується дата проведення дослідження.

Чітко вказується прізвище лікаря-патологоанатома та лаборанта, обов'язкові їх особисті підписи.

"Протокол патолого-анатомічного дослідження трупа плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя" (форма N 013-2/о, надалі - Протокол, заповнюється чітким почерком (печатним шрифтом) чи машинописним текстом, чорним, фіолетовим, синім або блакитним чорнилом чи пастою.

Протокол до пункту 16 включно заповнюється в двох примірниках: перший зберігається в патолого-анатомічному відділенні (бюро) з текстовою частиною Протоколу, другий підклеюється в медичну документацію плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя (карта розвитку новонародженого ф.N097/о, медична карта стаціонарного хворого ф. N 003/о, історія розвитку дитини ф. N 112/о).

Паспортна частина Протоколу та пункти 5-12 заповнюються на підставі відповідної медичної документації (карта розвитку новонародженого ф. N 097/о, медична карта стаціонарного хворого ф. N 003/о, історія розвитку дитини ф. N 112/о).

У пунктах 3 і 6 для померлого новонародженого, плода вказується година і хвилина доби.

Пункт 13. В патолого-анатомічному діагнозі чітко виділяється основне захворювання, його ускладнення та супутні захворювання.

Необхідні клінічні дані та результати обстежень, як витяг з медичної документації, оформляються на додатку в довільній формі.

Патолого-анатомічний діагноз формується за етіопатогенетичними принципами з урахуванням нормативних документів МОЗ України та вимог МКХ-10.

У випадку комбінованого основного захворювання чітко вказується його вид і шифр за МКХ-10 визначається за вказаним першим захворюванням. Ускладнення вказуються в хронологічній послідовності з урахуванням взаємного патогенетичного зв'язку. Хвороби, які етіологічно та патогенетично не пов'язані з основним захворюванням чи ускладненням вносяться в графу - супутні захворювання.

У випадках смерті, зумовленої онкологічною патологією чітко вказується вид пухлини за ступенем зрілості та локалізації. При інфекційній патології - результат лабораторного дослідження (бактеріологічного, вірусологічного, тощо).

Пункт 15. Заповнюється відповідно до заповненого лікарського свідоцтва про смерть чи лікарського свідоцтва про перинатальну смерть з зазначенням його номера, а поряд з основним захворюванням - код згідно з МКХ-10, а для перинатальної смерті - основна причина зі сторони матері чи посліду.

Пункт 16. В клінічно-патологоанатомічному епікризі відображається клінічно-морфологічний аналіз випадку, результати порівняння клінічного та патолого-анатомічного діагнозів. У лаконічній формі надається етіо-, пато-, та танатогенез. Вказується безпосередня причина смерті, розбіжності діагнозів, їх категорія та причини помилки, пізньої діагностики. У випадку викиднів та перинатальної смерті вказується відповідність терміну гестації.

Пункт 17. відображає антропометричні дані та результати макроскопічного дослідження трупа (плода, мертвонародженого, новонародженого, дитини першого року життя).

Пункт 18. Проводиться опис наявних змін із висновками, окремо за органами вказується патологія. Вказується дата гістологічних досліджень.

Чітко вказується прізвище лікаря-патологоанатома та його особистий підпис.

Зазначається дата розгляду випадку на ЛКК та клінічно-патолого-анатомічній конференції.

Термін зберігання - 10 років.

Трупи плодів, мертвонароджених та новонароджених направляються на розтин з історією пологів ф. N 096/о та картою розвитку новонародженого ф. N 097/о, де представлені необхідні відомості з акушерського анамнезу та перебігу пологів.

При патолого-анатомічному розтині трупів плодів зазначається був це спонтанний аборт чи переривання вагітності за соціальними чи медичними показаннями зі сторони матері чи плоду (дані УЗД, результати лабораторних досліджень, тощо).

Разом з трупом плода, мертвонародженого на розтин доставляється послід. Розтин трупа плода проводиться у присутності лікуючих лікарів акушер-гінекологів та неонатологів.

Підлягають розтину і трупи мацерованих плодів, оскільки в умовах мацерації можуть бути встановлені природжені вади розвитку, гемолітична хвороба новонароджених, токсоплазмоз, лістеріоз, цитомегалія, вроджений сифіліс, тощо.

Розтини здійснюють також у випадках після плодоруйнівної операції. Це дослідження може виявити вади розвитку, гемолітичну хворобу, тощо.

Труп плода, мертвонародженого, померлого новонародженого в прозекторській зважують, вимірюють довжину тіла та окружність голови, зважують всі органи. Отримані дані звіряють з відповідними таблицями маси та розмірів тіла, маси органів (див. розділ 6). При проведенні контрольної антропометрії достовірним показником вважається маса тіла.

При зовнішньому огляді відзначають забарвлення шкірних покровів, наявність чи вираженість трупних плям, висипу, набряків, крововиливів, тощо. Відзначають ознаки незрілості, недоношеності: як розвинена підшкірно-жирова клітковина (слабо чи відсутня); шкіра на обличчі зморщена, на плечах, спині та обличчі вкрита пушковим волоссям; хрящі вушних раковин не розвинені; сім'яники не спущені у мошну; великі статеві губи не прикривають малі; пуповинне кільце розташоване низько; ядра Беклара відсутні; мале тім'ячко відкрите.

Серед причин пренатальної та перинатальної захворюванності та смертності, недоношеність, не розглядається як основна причина смерті. Тому недоношеність не може бути вказана як основна причина смерті у патолого-анатомічному діагнозі, в лікарському свідоцтві про смерть чи перинатальну смерть. Недоношеність реєструється у всіх випадках в діагнозі та епікризі як фоновий стан. Сама недоношеність може бути зумовлена різними причинами: захворюванням матері, інфантилізмом, токосплазмозом вагітних, ізоантигенною несумісністю крові матері та плода, істиміко-цервікальною недостатністю, запальними захворюваннями та ендокринними розладами, які виникають після абортів (особливо після переривання першої вагітності) тощо. Патологоанатому, разом з лікарями акушер-гінекологами, необхідно з'ясувати ці причини шляхом вивчення анамнезу матері, переребігу вагітності, патолого-анатомічного дослідження посліду та плода.

При огляді голови відзначають наявність, розмір та локалізацію родової пухлини, яка вказує на передлягання плода. Реєструють наявність, розміри, число та локалізацію кефалогематом, які розсмоктуються пізніше за родові пухлини. Особливу увагу слід приділити огляду кукси пуповини. У нормі вона підлягає сухій гангрені та відпадає, якщо її перев'язати, у кінці першого тижня, а при накладанні скоби - на 3-4 добу. Несприятливою є волога гангрена залишку пуповини. У ділянці пупка може спостерігатись вроджена кила пуповинного канатика.

Розтин трупів плодів, мертвонароджених та новонароджених має деякі особливості щодо розтину черепа, хребта, передньої стінки грудної клітини, живота та кінцівок.

Розтин треба починати з порожнин тіла, потім робити розтин хребта і закінчувати розтином черепа.

Розтин грудної клітини краще робити ножицями не по хрящовій тканині, а по кістковій тканині ребер для більш широкого відкриття плевральних порожнин. Видалення вилочкової залози проводиться одразу ж після зняття грудини, ще до виділення органокомплексу відмічається ії консистенція та маса. Після видалення вилочкової залози шляхом препарування оголюють великі судини грудної порожнини для виявлення у цій ділянці вад розвитку.

Для розтину порожнин тіла роблять звичайний серединний розріз (перед цим необхідно обстежити пуповинне кільце); від рівня пупка його ведуть ліворуч від серединної лінії, так, щоб пупкові артерії залишилися праворуч розрізу. Відвернувши шкірно-м'язовий лоскут черевної стінки, оглядають стан пупкових судин, їх товщину, вміст. Проводять забір матеріалу для бактеріологічного та інших досліджень. Пупкові артерії, вену та ділянку пупкової ямки обов'язково беруть для гістологічного дослідження.

Шкірний лоскут разом з пупковою ямкою та судинами фіксується у 10% розчині формаліну у розправленому стані, а на другий день вирізати упоперек декілька шматочків на різних рівнях з пупкових судин (без шкіри) і один шматочок з пупкової ямки (зі шкірою). Обов'язковим є дослідження пупкових судин у віддалених від пупка ділянках, пупкову вену поблизу печінки, артерії на рівні сечового міхура. Під одним покрівним склом можна розмістити до 5-7 зрізів з пупкових судин і таким чином провести обстеження судин на всьому обсягу.

Крім цього можна використовувати такі методи: при розтині передньої стінки живота серединний розріз, який починається від підборіддя, не доводять до пупка на 2 см. З цієї точки ведуть два розрізи вниз, навскоси в напрямку до кожної з пахових ділянок, розтинають всі тканини, також очеревину. Верхній кінець трикутникового лоскуту треба підняти пінцетом догори, при цьому стає добре видно пупкову вену, яка йде у круглій зв'язці до воріт печінки. На поперечному розрізі вивчається ії вміст, а при підозрі на сепсис беруть мазок, і вся вена фіксується в розчині формаліну, для подальшого мікроскопічного дослідження. Після розсікання круглої зв'язки печінки, трикутний лоскут треба відвернути донизу; на внутрішній його поверхні добре видно дві пупкові артерії, а поміж ними середню пухирчасто-пупкову зв'язку. Навколо артерії може спостерігатись набряк, гіперемія, крововиливи, гнійні інфільтрати, які характерні для пупкового сепсису.

У всіх випадках необхідно проводити дослідження нижнього епіфізу стегна. Після розтину дужкоподібним розрізом колінного суглоба м'які тканини з колінною чашечкою відтягують вгору і нижній епіфіз стегнової кістки розсікають у фронтальній площині в напрямку вгору до початку діафізу.

Проводять декілька паралельних розрізів, внаслідок чого епіфіз розпадається на декілька пластинок. При огляді цих пластинок визначають:

1) наявність та максимальний діаметр ядра окостеніння Беклера (це ядро є ознакою зрілості, діаметр його у зрілого плода 5 мм, воно різко виділяється червоним кольором на молочно-білій поверхні хряща (у мацерованих плодів на фоні червоного хряща - біле ядро)). До 37 тижнів внутрішньоутробного життя ядро відсутнє;

2) лінію енхондрального окостеніння (в нормі межа між хрящами та губчастою кісткою окреслено різко і в ній видно тонку, рівну, напівпрозору, білу смугу обвапнованого хряща).

Практичне значення також має дослідження точки окостеніння головки плеча (особливо при переношенні плоду). Для цього шкірний лоскут на грудині відсепаровується до пахвинної ямки, голівка плеча вивихується і розсікається на декілька фронтальних зрізів.

Після евісцерації роздивляється хребет. При дослідженні слід визначити наявність його розтягнення. Воно визначається завдяки незвичайній рузливості хребців у шийному та нижньому грудному відділах уздовж продовжної вісі хребта, останній підтверджується крововиливами у передню поздовжню зв'язку хребта відповідно міжхребцевим дискам.

У всіх випадках обов'язково робиться розтин хребцевого каналу по всій довжині його від основи черепа до крижів попереду, шляхом надрізу черевцем скальпеля дужок хребців. Розтин хребцевого каналу полегшується, якщо відділити тіло. З поперекового хребця від 4, потім перерізати дужки хребців у напрямку догори з обох сторін.

Після видалення тіл хребців слід оглянути епідуральний простір (крововиливи), спинномозкові корінці та міжхребцеві вузли (крововиливи, розриви).

Розтягнення та розрив хребта частіше всього спостерігається в нижній частині шийного відділу або у верхній частині грудного. Після видалення тіл хребців їх слід розсікти по хрящах у шийній ділянці, де можуть спостерігатись вказані вище крововиливи у поздовжню зв'язку (у вигляді напівмісяця), а також в хрящі, тверду мозкову оболонку треба роздивлятись до видалення спинного мозку та його розтину (з внутрішньої сторони). При такому розгляді можуть бути виявлені субдуральні та інтрадуральні крововиливи та розриви, Спинний мозок оглядають і ззовні, а також при горизонтальному його розрізі. Тут можуть бути крововиливи (гематомієлія), розм'якшення, кісти та розриви.

При розтині черепа потрібно: 1) створити умови для ретельного огляду намету мозочка та серпоподібного відростку, які можуть бути пошкоджені при пологах; 2) запобігати їх надриву та розриву при розтині черепа після смерті (такі ушкодження можуть супроводжуватися виділенням невеликої кількості рідкої крові, що може створити труднощі у їх розпізнанні від прижиттєвих); 3) оглянути вени м'якої оболонки опуклої поверхні мозку при їх впадання у повздовжній синус, а також в велику вену Галена, які при пошкодженні часто є джерелом субдуральних крововиливів.

Труп кладуть обличчям донизу на столик для органів так, щоб голова яку підтримують лівою рукою, звисала з краю столика. Роблять звичайний фронтальний розріз шкіри з апоневрозом від одного соскоподібного відростка до іншого. Після відділення апоневрозу слід провести розтин родової пухлини для визначення ії ступеня та ретельно оглянути кістки сплетіння черепа (кефалогематома, вдавлення, тріщини, переломи), тім'ячко та шви (їх розміри, крововиливи).

У великому тім'ячку роблять скальпелем невеликій розріз, у який вставляють браншу ножиць та роблять розріз з обох сторін вздовж стрілоподібного шва (відступивши від нього на 0,5-1,0 см). Потім розріз йде уздовж лямбдоподібного шва та по кінцевому шву у напрямку до основи черепа. Після цього тім'яну кістку та частину луски скроньової кістки можна вільно відвернути. Через утворені "вікна" оглядають бічні поверхні великих півкуль, при нахилі голови великі півкулі відстають від серпоподібного відростка, що дозволяє ретельно його обстежити. Потім по всій довжині розрізається поздовжний синус, досліджується його вміст (як правило, рідка кров). Після огляду мозочкового намету останній скальпелем відсікають і перетинають великий серпоподібний відросток у ділянці великого тім'ячка. Голову відтягують назад, причому півкулі головного мозку відходять від основи черепа, що дозволяє оглянути черепно-мозкові нерви, внутрішні сонні артерії, артерії основи черепа. Під контролем ока черепно-мозкові нерви та сонні артерії перерізаються, після чого перетинають верхню частину шийного віддлу спинного мозку.

Головний мозок вилучається повністю, оглядається і зважується. Після огляду його розрізають горизонтальним розрізом за Флексигом. Потім - фіксується у 10% розчині нейтрального формаліну не менш як 3-4 доби для подальшого дослідження. Після фіксації головний мозок ретельно вивчають і нарізають шматочки для гістологічного дослідження. Треба звернути увагу на стан епиндимарного вистелення бокових шлуночків (гладке, блискуче) та судинних сплетень, бічних, 3 і 4 шлуночків (розміри, колір, навність кіст).

Після вилучення головного мозку слід зробити розтин середнього вуха, що особливо має значення при септичних станах. Для цього з передньої поверхні пірамід скроневих кісток зрізають (якщо це можливо) верхню кришку барабанної порожнини. При цьому барабанна порожнина відкривається і можна оглянути стан слухових кісток та вміст середнього вуха (гній, кров, міксоїдна тканина). При наявності вмісту необхідно зробити бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження.

Мінімальний обсяг гістологічного дослідження, обов'язковий для всіх секційних випадків.

Під час аутопсії для гістологічного дослідження беруть шматочки із таких органів:

1. Головний мозок - 4 шматочки (кора, центральні звилини, підкіркова ділянка - зоровий бугор із стінкою бічного шлуночка, довгастий мозок, вароліїв міст).

2. Легені - 4-5 шматочків (верхні та нижні частки, прикореневі та периферичні відділи).