Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Картозії Лаліти Шалвівни щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 99, частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Колоса Михайла Івановича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Маркуш Марії Андріївни,

Пасенюка Олександра Михайловича,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Картозії Лаліти Шалвівни щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 99, частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянка Картозія Л.Ш. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 99, частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) в аспекті питання: коли виникає право на оскарження нормативно-правового акта і починається перебіг строку звернення до суду - з дня офіційного оприлюднення такого акта чи з моменту його застосування до особи, яка є суб'єктом правовідносин.

Автор клопотання стверджує, що вказані положення Кодексу неоднозначно застосовуються в судовій практиці під час розгляду справ, пов'язаних з оскарженням нормативно-правових актів, і це має наслідком порушення його права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, закріпленого в частині другій статті 55 Основного Закону України. До конституційного звернення долучено рішення судів, у тому числі копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2012 року (справа № К/9991/51519/12), від 16 січня 2013 року (справа № К/9991/73070/12), які, на думку Картозії Л.Ш., підтверджують неоднозначне застосування названих положень Кодексу.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Третьою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 2 вересня 2013 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне звернення має містити обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) та факти неоднозначного застосування положень законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94).

Під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (Ухвала Конституційного Суду України від 19 травня 2010 року № 34-у/2010).

Аналіз конституційного звернення та долучених до нього судових рішень не підтверджує неоднозначного застосування судами України положень частини другої статті 99 та частини другої статті 171 Кодексу. Відмінність у цих судових актах пояснюється не різним застосуванням одних і тих же правових норм, а наявністю неоднакових юридично значимих обставин у справах. Так, у справі № К/9991/73070/12 за позовом Картозії Л.Ш. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 січня 2013 року залишив без змін ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, якими позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з необґрунтованістю клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом. У справі № К/9991/51519/12 цей же суд ухвалою від 27 листопада 2012 року скасував рішення попередніх судових інстанцій про відмову позивачу в поновленні строку для звернення до суду з адміністративним позовом, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки судами не було встановлено, коли саме у позивача виникло право на оскарження нормативно-правового акта.

Таким чином, суб'єкт права на конституційне звернення не дотримав вимог пункту 4 частини другої статті 42, статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 45 цього Закону.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 153 Конституції України, статтями 42, 45, 50, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Картозії Лаліти Шалвівни щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 99, частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.