• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України

Державна служба статистики України | Наказ, Схема, Класифікація від 03.12.2014 № 378
Реквізити
  • Видавник: Державна служба статистики України
  • Тип: Наказ, Схема, Класифікація
  • Дата: 03.12.2014
  • Номер: 378
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державна служба статистики України
  • Тип: Наказ, Схема, Класифікація
  • Дата: 03.12.2014
  • Номер: 378
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
03.12.2014 № 378
Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 № 356 від 23.12.2022 )
Відповідно до статті 16 Закону України "Про офіційну статистику", з метою впровадження нових міжнародних стандартів у сфері статистики національних рахунків НАКАЗУЮ:
( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики № 356 від 23.12.2022 - вводяться в дію з 01 січня 2023 року )
1. Затвердити та ввести в дію з 01 січня 2015 року схвалену Комісією з питань удосконалення методології та звітної документації Державної служби статистики України Класифікацію інституційних секторів економіки України (далі - КІСЕ), що додається.
2. Департаменту національних рахунків та макроекономічної статистики (Нікітіна І.М.) здійснювати методологічне керівництво щодо застосування на практиці КІСЕ, затвердженої цим наказом.
3. Департаменту статистичної інфраструктури (Остапчук Ю.М.):
3.1. До 20 січня 2015 року завершити перекодування інституційних одиниць у статистичному реєстрі підприємств відповідно до КІСЕ, затвердженої цим наказом.
3.2. Здійснювати ведення класифікаційної ознаки за КІСЕ у статистичному реєстрі підприємств.
4. Департаменту структурної статистики та статистики фінансів підприємств (Кузнєцова М.С.) до 30 жовтня 2015 року здійснити розробку показників структурної статистики за 2014 рік відповідно до КІСЕ, затвердженої цим наказом.
5. Керівникам самостійних структурних підрозділів:
5.1. Передбачити у технологічному плані державних статистичних спостережень на 2015 рік роботи, пов'язані із запровадженням КІСЕ, затвердженої цим наказом.
5.2. Здійснити до 01 жовтня 2015 року комплекс робіт по запровадженню КІСЕ в державні статистичні спостереження.
5.3. Починаючи з річних звітів державних статистичних спостережень за 2015 рік, здійснювати розрахунки відповідно до КІСЕ, затвердженої цим наказом.
6. Департаменту поширення інформації та комунікацій (Вишневська О.А.) забезпечити оприлюднення КІСЕ, затвердженої цим наказом, на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України.
7. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 96 "Про затвердження Класифікації інституційних секторів економіки України" (зі змінами).
8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

В. о. Голови

І.М. Жук
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної служби
статистики України
03.12.2014 № 378
Статистичний класифікатор України
КЛАСИФІКАЦІЯ
інституційних секторів економіки України
( У тексті КІСЕ слова "фонди негрошового ринку" замінено словами "фонди, крім фондів грошового ринку" згідно з Наказом Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
Чинна від 01.01.2015 р.
ПЕРЕДМОВА
1. РОЗРОБЛЕНО: департамент національних рахунків та макроекономічної статистики Державної служби статистики України.
2. РОЗРОБНИКИ: І. Нікітіна, О. Москвін, Д. Білик, А. Варнідіс, Н. Корчоха.
3. ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державної служби статистики України від 03.12.2014 № 378.
4. НА ЗАМІНУ Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 96 (зі змінами).
1. ВСТУП
Нову редакцію Класифікації інституційних секторів економіки (КІСЕ) України розроблено на виконання заходів щодо реалізації у 2014 році Стратегії розвитку державної статистики на період до 2017 року. При цьому були використані методологічні принципи міжнародного стандарту Системи національних рахунків 2008 року (СНР 2008), викладені, зокрема, в главі 2 "Загальний огляд: Інституційні одиниці і сектори" і главі 4 "Інституційні одиниці і сектори", та Європейської системи національних та регіональних рахунків 2010 року (ESA 2010), а також ураховані особливості законодавства та економіки України.
Метою перегляду КІСЕ є актуалізація методології національного рахівництва відповідно до оновлених за результатами останніх методологічних досліджень міжнародних стандартів і розширення потреб користувачів в умовах динамічного розвитку економічного середовища.
КІСЕ призначена для класифікації та кодування за секторами (підсекторами) СНР інституційних одиниць економіки України, що здійснюють виробництво, розподіл, перерозподіл, споживання і нагромадження, відповідно до їхнього призначення.
Об'єктом класифікації є інституційні одиниці, які відповідно до міжнародного стандарту СНР 2008 відносяться до певного сектору (підсектору) економіки.
КІСЕ забезпечує:
- облік підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки у Реєстрі статистичних одиниць;
- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки;
- можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;
- групування суб'єктів економіки за інституційними секторами (підсекторами) з метою здійснення на макрорівні оцінки результатів їхньої діяльності та фінансового стану.
Нова редакція КІСЕ зберігає основні теоретичні положення попередньої редакції, вміщує опис нових економічних явищ, деталізує визначення, концепції та наводить розширені роз'яснення. Так, у новій редакції КІСЕ деталізовано сектор фінансових корпорацій та сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Зокрема, утворено нові підсектори - "Фонди грошового ринку" і "Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку", а також розгруповано на окремі підсектори "Страхові корпорації" і "Пенсійні фонди", які в попередній версії КІСЕ були об'єднані в одному підсекторі.
( Абзац розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
У СНР 2008 порівняно із СНР 1993 більш чітко і детально описано основні поняття та визначення, уточнено окремі правила обліку інституційних одиниць за секторами економіки.
Наприклад, процес глобалізації економіки, поява і розвиток холдингових компаній зумовили те, що з'явилися нові форми одиниць, які створені для спеціальних цілей (так звані ОСП - одиниці спеціального призначення). ОСП володіють активами і не здійснюють виробництва або оперативного управління роботою компанії. Якщо в попередній редакції КІСЕ холдингові компанії були віднесені до нефінансових або фінансових корпорацій у залежності від класифікації дочірніх компаній, то відповідно до нової КІСЕ холдингові компанії, які тільки володіють активами дочірніх компаній і не займаються управлінською діяльністю, відносяться до нового підсектору сектору фінансових корпорацій "Кептивні фінансові установи".
Відповідно до нової КІСЕ при класифікації одиниць спеціального призначення (наприклад, організацій з управління портфелями активів і зобов'язань, агентств з управління фондами) приймається до уваги їх резидентство, відповідність критеріям інституційної одиниці, ступінь контролю держави.
( Абзац розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
Для вирішення питання про встановлення ступеня контролю та віднесення одиниці до відповідного підсектору нефінансового або фінансового сектору чи віднесення цієї одиниці до відповідного сектору КІСЕ застосовувалися головним чином два критерії: ступінь контролю з боку держави і відносна частка реалізації продукції за ринковими цінами. У новій версії КІСЕ для уточнення поняття контролю запропоновано вісім критеріїв для визначення контролю держави над корпораціями і п'ять над некомерційними організаціями, наведено як загальні рекомендації, так і ряд більш докладних рекомендацій для окремих випадків (детально розглянуто в розділі 6).
Ведення КІСЕ здійснює Державна служба статистики України.
Підставою для змін і доповнень до КІСЕ є відповідні зміни в міжнародному стандарті СНР 2008.
КІСЕ призначена для використання працівниками органів державної статистики, а також може бути корисною для міністерств, інших органів виконавчої влади, Національного банку, фахівців державних, громадських, наукових організацій та установ, інших зацікавлених користувачів.
2. ВИЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ
Інституційна одиниця - це економічна одиниця, яка здатна від власного імені володіти активами, приймати зобов'язання, брати участь в економічній діяльності та вступати в операції з іншими одиницями.
Основні ознаки інституційної одиниці:
- право самостійного володіння товарами й активами від власного імені, що надає їй можливість обмінюватися правами власності на ці товари й активи при операціях з іншими одиницями;
- здатність приймати самостійні економічні рішення і здійснювати економічну діяльність, за яку вона сама несе пряму відповідальність і відповідає перед законом;
- здатність приймати фінансові та інші зобов'язання, пов'язані з майбутньою діяльністю, від свого імені, а також укладати договори та контракти;
- існування для неї повного набору рахунків, уключаючи баланс активів і пасивів, або практичної можливості - як з економічної, так і з юридичної точки зору - щодо підготовки повного набору рахунків, а також статистичної звітності в разі необхідності.
Національна економіка складається із сукупності інституційних одиниць, що є резидентами України.
Інституційні одиниці представлені двома великими групами, зокрема, це фізичні особи або групи фізичних осіб у формі домашніх господарств та юридичні особи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства, незалежно від того, які особи або суб'єкти можуть володіти ними чи контролювати їхню діяльність.
Домашні господарства (домогосподарства) - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.
До домашніх господарств також належать особи, які постійно або тривалий час живуть в установах:
- члени релігійних конфесій (у товариствах, монастирях тощо);
- пацієнти лікарень;
- особи, що утримуються в пенітенціарних установах;
- особи, що постійно проживають у будинках для престарілих, дитячих будинках тощо.
Домашні господарства можуть виступати не тільки як споживачі товарів і послуг, а й займатися будь-яким видом господарської діяльності. Члени домашніх господарств роблять суттєвий внесок у виробничу діяльність шляхом:
- здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності без утворення юридичної особи;
- надання своєї праці іншим підприємствам, виступаючи як наймані працівники.
Вважається, що члени домашнього господарства, які індивідуально займаються будь-якою підприємницькою діяльністю, діють не як самостійні одиниці, а від імені всього домашнього господарства.
Виробнича діяльність у рамках сектору домашніх господарств здійснюється фізичною особою - підприємцем. Якщо члени домашнього господарства є найманими працівниками корпорації, квазікорпорації або органів державного управління, то виробництво, у якому вони беруть участь, здійснюється поза рамками сектору домашніх господарств.
Фізична особа - підприємець може займатися практично будь-яким видом економічної діяльності з виробництва товарів і послуг для продажу.
Прибуток від економічної діяльності фізичної особи - підприємця є сполученням двох досить різних видів доходу (оплати праці та прибутку) і тому називається "змішаним доходом" на відміну від "прибутку і прирівняних до нього доходів" (крім прибутку від виробництва житлових послуг для власного використання).
До домашніх господарств також можуть відноситися окремі особи чи групи осіб, основною функцією яких є споживання та які виробляють товари й послуги виключно для власного кінцевого використання.
Основними видами юридичних осіб є корпорації (включаючи квазікорпорації), некомерційні організації, органи державного управління.
Корпорації - це інституційні одиниці, що створені спеціально з метою ринкового виробництва товарів та послуг і є джерелом прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників (термін "корпорація" у контексті Класифікації інституційних секторів економіки використовується як узагальнюючий термін для всіх організацій, орієнтованих на отримання прибутку (ООП)). У ринковій економіці корпорації вважаються основною інституційною формою підприємництва.
Корпорації знаходяться у приватній власності акціонерів і пайовиків, відповідальність кожного з яких обмежена розміром капіталу, вкладеного в акції. До корпорацій відносяться господарські товариства, утворені, зазвичай, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об'єднання майна та/або підприємницької діяльності засновників (учасників), їх спільного управління, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є різні види господарських товариств, кооперативи, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Квазікорпорації - це унітарні підприємства, тобто такі, що створюються одним засновником (власником), а в усьому іншому не відрізняються від корпорацій. Кожна квазікорпорація має повний набір рахунків, який надає можливість повністю визначати потоки доходів і капіталу між нею та власником. Квазікорпораціями є державні, комунальні та приватні підприємства, підприємства споживчої кооперації, а також іноземні підприємства.
Некомерційні організації (НКО) - це юридичні особи, створені у формі непідприємницьких товариств або організацій, діяльність яких спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками.
НКО можуть створюватися приватними особами, корпораціями або органами державного управління для досягнення соціальних цілей; для надання культурних, освітніх, наукових та управлінських послуг приватним особам або корпораціям; для охорони здоров'я громадян, розвитку фізкультури та спорту; для задоволення духовних та інших потреб громадян; для захисту їхніх прав і законних інтересів, надання юридичної допомоги, а також для інших суспільно корисних цілей.
Керівництво НКО, як правило, здійснює спеціальний орган (група посадових осіб, виконавчий комітет тощо), обраний членами НКО. Цей орган виконує такі самі функції, як і рада директорів корпорації, частково призначає управлінський персонал НКО.
Оскільки НКО відрізняються значною різноманітністю щодо своїх засновників і функцій, вони можуть відноситися до різних інституційних секторів. При вирішенні цього питання необхідно насамперед провести межу між ринковими та неринковими НКО.
До ринкових НКО належать НКО, які надають товари та послуги за економічно значущими (ринковими) цінами, тобто за цінами, які дозволяють вплинути на рівень попиту. З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді добровільних пожертвувань приватних осіб, корпорацій або органів державного управління, за рахунок яких вони можуть одержати активи, що приносять значні доходи від власності.
У складі ринкових НКО переважають НКО, які обслуговують підприємства. Більшість з них утворюється асоціаціями підприємців, в інтересах яких ведеться їхня діяльність. До них належать торговельні палати, сільськогосподарські, виробничі та торговельні асоціації, організації підприємців, науково-дослідні інститути, лабораторії та інші організації. Ці НКО можуть займатися рекламною діяльністю в інтересах будь-якої групи, надавати консультаційні послуги тощо. Такі НКО в основному фінансуються за рахунок внесків, що сплачують підприємства, які вони обслуговують.
До неринкових належать НКО, які надають основну частину товарів і послуг безкоштовно або за цінами, які не мають економічного значення. Головним джерелом фінансування для них є кошти державного бюджету, регулярні внески їхніх членів, пожертвування, інші трансферти, а також доходи від власності.
НКО, зайняті головним чином неринковим виробництвом, поділяються на дві групи:
- НКО, які контролюються органами державного управління і відносяться до державного сектору економіки;
- НКО, які не контролюються органами державного управління і утворюють окремий інституційний сектор "Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства" (НКОДГ).
Органи державного управління здійснюють функції законодавчої, виконавчої та судової влади відносно інших інституційних одиниць. Вони мають повноваження збирати податки та інші обов'язкові платежі, а також витрачати їх відповідно до певної урядової політики. Органи державного управління здійснюють витрати на кінцеве споживання в інтересах суспільства в цілому та кожного домашнього господарства.
Резидентство кожної інституційної одиниці визначається економічною територією, на якій знаходиться центр її переважаючого економічного інтересу. Зв'язок інституційних одиниць з певною економічною територією визначається на основі таких ознак, як фізична присутність та підпорядкування уряду на даній території. Найбільш поширена концепція економічної території - це територія, що знаходиться під фактичним контролем одного уряду.
Інституційна одиниця вважається резидентом певної країни тоді, коли вона має центр економічного інтересу (місцезнаходження житла, виробництва чи інших приміщень), що знаходиться на економічній території цієї країни (економічна територія країни - це географічна територія, що перебуває під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої відбувається вільне пересування людей, товарів та капіталів. До економічної території включаються повітряний простір над нею, територіальні води і та частина континентального шельфу, який розташований у міжнародних водах, щодо якої країна користується виключним правом на вилов риби чи видобуток на шельфі палива або інших корисних копалин. Крім того, до економічної території належать вільні зони, приписані (митні) склади та підприємства, експлуатація яких здійснюється під контролем митних органів. До неї також входять територіальні анклави, які розташовані на території інших країн (території посольств, консульств, військових баз, наукових станцій)), та коли вона бере участь в економічній діяльності країни протягом необмеженого або досить тривалого періоду (рік або більше), а також керується законодавством цієї країни. Резидентом є також інституційна одиниця, що тимчасово знаходиться на території іншої країни та проводить діяльність в інтересах своєї країни.
Кожна інституційна одиниця є резидентом однієї економічної території. Це означає, що кожне підприємство або філія, що входить у групу підприємств, є резидентом тієї країни, на території якої вона знаходиться, а не резидентом країни, в якій знаходиться головний офіс.
Зазвичай критерієм нерезидентства інституційної одиниці є те, що інституційна одиниця-нерезидент здійснює контроль над корпорацією резидента в тому випадку, коли під її контролем знаходиться більше 50 відсотків акційного капіталу цієї корпорації. Філії корпорацій нерезидентів завжди знаходяться під іноземним контролем. Проте контроль можливий і в тому випадку, якщо частка інституційної одиниці-нерезидента в акціонерному капіталі корпорації менше 50 відсотків, але інституційна одиниця-нерезидент може координувати діяльність корпорації, наприклад, за допомогою контролю над радою директорів або іншим керуючим органом, призначенням і відкликанням головних керівників тощо.
( Розділ 2 доповнено абзацом згідно з Наказом Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
Місце перебування не повинно бути обов'язково постійним, поки одиниця залишається на економічній території даної країни. Фактичне або передбачуване місце перебування протягом одного року використовується як практичне визначення; вибір одного року як критерій є умовним, він прийнятий для того, щоб уникнути невизначеності та сприяти досягненню міжнародної узгодженості.
Резидентство фізичних осіб визначається за резидентством того домашнього господарства, частиною якого вони є, а не місцем роботи членів домашнього господарства. Всі члени одного домашнього господарства мають той же самий статус резидентства, який має домашнє господарство в цілому, навіть якщо вони працюють або проводять деякий час за кордоном.
Інституційні одиниці-нерезиденти, що здійснюють операції з інституційними одиницями резидентами або мають з ними інші економічні зв'язки, утворюють групу, яка вважається за загальноприйнятою міжнародною методологією самостійним сектором "Інший світ" (S.2), призначеним для оцінки зовнішньоекономічної діяльності. До складу сектору "Інший світ" входять певні інституційні одиниці нерезиденти, що знаходяться у географічних рамках країни, наприклад іноземні анклави, такі як посольства, консульства, військові бази, міжнародні організації тощо.
Певна частина інституційних одиниць може бути описана як одиниці спеціального призначення (ОСП). Такі одиниці часто не мають найманих працівників, нефінансових активів, постійного місця перебування, окрім вивіски або поштової адреси, що підтверджує реєстраційну інформацію. Вони завжди пов'язані з іншою корпорацією, зазвичай як дочірня корпорація. Ці одиниці можуть бути резидентами країни, відмінної від країни корпорацій резидента, з якими вони пов'язані. Одиниці цього типу зазвичай управляються іншою корпорацією, яка може бути з нею пов'язана, але не обов'язково. Такі одиниці здійснюють платежі за надані їй послуги і у свою чергу стягують плату з материнської корпорації або інших пов'язаних з нею корпорацій для відшкодування її витрат. Це єдина діяльність, яку здійснює така одиниця, хоча вона часто приймає зобов'язання від імені власника та отримує інвестиційний дохід і холдинговий прибуток на активи, якими вона володіє.
До одиниць спеціального призначення відносяться:
- кептивні фінансові установи;
- штучні дочірні корпорації;
- одиниці спеціального призначення органів державного управління.
До кептивних фінансових установ відносяться:
- холдингові компанії, які володіють активами дочірньої корпорації;
- одиниці, що мають характеристику ОСП, описаних вище, включаючи інвестиційні та пенсійні фонди, і одиниці, що здійснюють управління капіталом окремих осіб і сімей, для переводу активів у цінні папери, власниками яких вони є, для випуску боргових цінних паперів від імені відповідних компаній (така компанія може називатися "провідником"), для переведення активів у цінні папери і здійснення інших фінансових функцій.
Штучні дочірні корпорації - це залежні від материнської компанії одиниці, що не можуть діяти незалежно від материнської компанії. Такі дочірні компанії можуть бути пасивним власником активів і зобов'язань (іноді її називають "автопілотом"). Вони не розглядаються як окрема інституційна одиниця, якщо тільки не є резидентом країни, відмінної від країни резидентства її материнської компанії.
До штучних дочірніх компаній відносяться:
- створені материнською корпорацією одиниці, яким передаються права власності на землю, будівлі або обладнання і чия єдина функція полягає в тому, щоб здавати їх в оренду назад материнській корпорації;
- дочірня корпорація, яка є номінальним роботодавцем для всіх співробітників, з якими укладають контракти інші корпорації цієї групи, до складу якої входить ця дочірня корпорація;
- дочірня корпорація, яка складає рахунки і звіти материнської корпорації за допомогою окремого комп'ютерного обладнання, тобто виконує допоміжні послуги для материнської компанії або інших залежних компаній.
Органи державного управління також можуть створювати особливі одиниці - одиниці спеціального призначення, характеристики і функції яких аналогічні кептивним фінансовим установам і штучним дочірнім корпораціям, які описані вище. Такі одиниці не можуть діяти незалежно і мають обмеження щодо кола операцій, які вони можуть здійснювати. Якщо ці одиниці є резидентами, то вони розглядаються як підрозділи органів державного управління, а не як окремі інституційні одиниці. Якщо вони є нерезидентами, то вони розглядаються як окремі інституційні одиниці.
3. ГРУПУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ОДИНИЦЬ ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА ПОВЕДІНКА
Інституційний сектор у СНР представлений групою інституційних одиниць одного типу. Корпорації, НКО, органи державного управління і домашні господарства істотно відрізняються один від одного економічними цілями, функціями і поведінкою.
Інституційні одиниці відносяться до певного сектору відповідно до характеру їхньої економічної діяльності. У СНР відображено три основні типи економічної діяльності:
- виробництво товарів і послуг;
- споживання, яке задовольняє потреби й бажання людини;
- нагромадження капіталу в різних формах.
Корпорації зайняті або виробництвом, або нагромадженням (або і тим, і іншим), але не кінцевим споживанням.
Органи державного управління зайняті виробництвом (іншого типу в порівнянні з корпораціями), нагромадженням, а також забезпечують кінцеве споживання населення і суспільства в цілому.
Домашні господарства забезпечують споживання й можуть бути також зайняті виробництвом і нагромадженням.
НКО різноманітні за своїми характеристиками: деякі з них подібні корпораціям, деякі практично є частиною органів державного управління, а інші здійснюють діяльність, аналогічну діяльності органів державного управління, але функціонують незалежно від них.
Основна відмінність між корпораціями і органами державного управління пов'язана з відмінностями в цілях, для досягнення яких здійснюється виробництво. Корпорації виробляють продукти для ринку і прагнуть продати їх за економічно значущими (ринковими) цінами, тобто за цінами, що чинять істотний вплив на кількість продукції, яку виробники готові реалізувати, і на кількість товарів, яку покупці хотіли придбати. Ці ціни зазвичай формуються виробником з метою отримання прибутку в тривалій перспективі (або як мінімум відшкодування витрат), а в споживачів є свобода вибору на основі пропонованих цін.
Корпорації поділяються на фінансові, які головним чином надають фінансові послуги, і нефінансові, які переважно виробляють товари та надають інші (нефінансові) послуги.
Економічні цілі, функції та поведінка органів державного управління істотно інша. Органи державного управління організують і фінансують забезпечення товарами і послугами окремі домашні господарства та суспільство в цілому і несуть витрати на кінцеве споживання. Продукція, яка вироблена в цьому секторі, зазвичай надається або безкоштовно, або за цінами, які визначаються на основі рішень, не пов'язаних з ринковими механізмами. Органи державного управління зазвичай здійснюють розподіл і перерозподіл доходу і багатства за допомогою податків та інших трансфертів. Органи державного управління включають фонди соціального забезпечення.
Економічні цілі, функції та поведінка домашніх господарств також має специфіку. Хоча, насамперед, домашні господарства є споживачами, вони також здійснюють підприємницьку, самостійну професійну діяльність або діяльність особистих підсобних господарств, зазвичай у відносно невеликих розмірах. У тому випадку, якщо виробничі одиниці домашніх господарств не є юридичними особами, вони розглядаються як некорпоративні підприємства і залишаються частиною інституційної одиниці "домашнє господарство", до якої вони належать.
НКО є інституційними одиницями, створеними з метою випуску товарів або надання послуг, без мети отримання будь-якого доходу або прибутку для одиниць, які їх контролюють або фінансують.
Якщо НКО надають товари та послуги споживачам за економічно значущими (ринковими) цінами, то в СНР вони розглядаються як корпорації; якщо НКО контролюються і фінансуються органами державного управління, то вони розглядаються як органи державного управління. Всі інші НКО, які виробляють товари та послуги, але не реалізують їх за економічно значущими цінами, розглядаються як особлива група одиниць, що формують окремий сектор - некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ). Вони фактично є неурядовими громадськими організаціями.
Економіка країни в цілому складається із сукупності інституційних одиниць резидентів, які групуються в п'ять інституційних секторів відповідно до їх функцій, поведінки і цілей, при цьому кожна інституційна одиниця в цілому повинна бути віднесена тільки до одного з цих секторів:
1. Сектор нефінансових корпорацій уключає інституційні одиниці, що зазвичай зайняті виробництвом ринкових товарів і нефінансових послуг.
2. Сектор фінансових корпорацій уключає інституційні одиниці, які зазвичай надають фінансові послуги, включаючи послуги із фінансового посередництва.
3. Сектор загального державного управління включає інституційні одиниці, які, окрім виконання політичних функцій, регулювання економіки та перерозподілу доходу й багатства, надають послуги для індивідуального або колективного споживання головним чином на неринковій основі.
4. Сектор домашніх господарств уключає інституційні одиниці, що складаються з однієї особи або групи осіб. Головним призначенням сектору є забезпечення робочою силою та здійснення кінцевого споживання. Також у рамках сектору фізичними особами - підприємцями здійснюється виробництво ринкових товарів та нефінансових послуг.
5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, включає одиниці, які зазвичай зайняті наданням неринкових послуг для домашніх господарств або суспільству в цілому та чиї ресурси формуються за рахунок добровільних внесків.
Віднесення інституційних одиниць до відповідного сектору економіки визначається трьома чинниками:
- чи є інституційна одиниця ринковим чи неринковим виробником;
- чи є одиниця частиною органів державного управління або знаходиться під державним контролем;
- чи надає одиниця фінансові послуги.
Схема віднесення одиниць до відповідного інституційного сектору економіки наведена у додатку А.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ (S)
S.1 Економіка в цілому
S.11 Нефінансові корпорації
S.11001 Державні нефінансові корпорації
S.110011 Державні нефінансові корпорації - ООП
S.110012 Державні нефінансові корпорації - НКО
S.11002 Приватні нефінансові корпорації
S.110021 Приватні нефінансові корпорації - ООП
S.110022 Приватні нефінансові корпорації - НКО
S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем
S.110031 Нефінансові корпорації під іноземним контролем - ООП
S.110032 Нефінансові корпорації під іноземним контролем - НКО
S.12 Фінансові корпорації
S.121 Національний банк України
S.122 Корпорації, що приймають депозити
S.12201 Державні корпорації, що приймають депозити
S.122011 Державні корпорації, що приймають депозити - ООП
S.122012 Державні корпорації, що приймають депозити - НКО
S.12202 Приватні корпорації, що приймають депозити
S.122021 Приватні корпорації, що приймають депозити - ООП
S.122022 Приватні корпорації, що приймають депозити - НКО
S.12203 Корпорації під іноземним контролем, що приймають депозити
S.122031 Корпорації під іноземним контролем, що приймають депозити - ООП
S.122032 Корпорації під іноземним контролем, що приймають депозити - НКО
S.123 Фонди грошового ринку
S.12301 Державні фонди грошового ринку
S.123011 Державні фонди грошового ринку - ООП
S.123012 Державні фонди грошового ринку - НКО
S.12302 Приватні фонди грошового ринку
S.123021 Приватні фонди грошового ринку - ООП
S.123022 Приватні фонди грошового ринку - НКО
S.12303 Фонди грошового ринку під іноземним контролем
S.123031 Фонди грошового ринку під іноземним контролем - ООП
S.123032 Фонди грошового ринку під іноземним контролем - НКО
S.124 Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку
S.12401 Державні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку
S.124011 Державні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку - ООП
S.124012 Державні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку - НКО
S.12402 Приватні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку
S.124021 Приватні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку - НКО
S.124022 Приватні інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку - ООП
S.12403 Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку під іноземним контролем
S.124031 Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку під іноземним контролем - ООП
S.124032 Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку під іноземним контролем - НКО
S.125 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів
S.12501 Інші державні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів
S.125011 Інші державні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - НКО
S.125012 Інші державні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - ОПП
S.12502 Інші приватні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів
S.125021 Інші приватні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - НКО
S.125022 Інші приватні фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - ООП
S.12503 Інші фінансові посередники під іноземним контролем, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів
S.125031 Інші фінансові посередники під іноземним контролем, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - ООП
S.125032 Інші фінансові посередники під іноземним контролем, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів - НКО
S.126 Допоміжні фінансові корпорації
S.12601 Державні допоміжні фінансові корпорації
S.126011 Державні допоміжні фінансові корпорації - ООП
S.126012 Державні допоміжні фінансові корпорації - НКО
S.12602 Приватні допоміжні фінансові корпорації
S.126021 Приватні допоміжні фінансові корпорації - ООП
S.126022 Приватні допоміжні фінансові корпорації - НКО
S.12603 Допоміжні фінансові корпорації під іноземним контролем
S.126031 Допоміжні фінансові корпорації під іноземним контролем - ООП
S.126032 Допоміжні фінансові корпорації під іноземним контролем - НКО
S.127 Кептивні фінансові корпорації
S.12701 Державні кептивні фінансові корпорації
S.127011 Державні кептивні фінансові корпорації - ООП
S.127012 Державні кептивні фінансові корпорації - НКО
S.12702 Приватні кептивні фінансові корпорації
S.127021 Приватні кептивні фінансові корпорації - ООП
S.127022 Приватні кептивні фінансові корпорації - НКО
S.12703 Кептивні фінансові корпорації під іноземним контролем
S.127031 Кептивні фінансові корпорації під іноземним контролем - ООП
S.127032 Кептивні фінансові корпорації під іноземним контролем - НКО
S.128 Страхові корпорації
S.12801 Державні страхові корпорації
S.128011 Державні страхові корпорації - ООП
S.128012 Державні страхові корпорації - НКО
S.12802 Приватні страхові корпорації
S.128021 Приватні страхові корпорації - ООП
S.128022 Приватні страхові корпорації - НКО
S.12803 Страхові корпорації під іноземним контролем
S.128031 Страхові корпорації під іноземним контролем - ООП
S.128032 Страхові корпорації під іноземним контролем - НКО
S.129 Пенсійні фонди
S.12901 Державні пенсійні фонди
S.129011 Державні пенсійні фонди - ООП
S.129012 Державні пенсійні фонди - НКО
S.12902 Приватні пенсійні фонди
S.129021 Приватні пенсійні фонди - ООП
S.129022 Приватні пенсійні фонди - НКО
S.12903 Пенсійні фонди під іноземним контролем
S.129031 Пенсійні фонди під іноземним контролем - ООП
S.129031 Пенсійні фонди під іноземним контролем - НКО
S.13 Сектор загального державного управління
S.1311 Центральні органи державного управління
S.1312 Регіональні та місцеві органи державного управління
S.1313 Фонди соціального страхування
S.14 Домашні господарства
S.141 Роботодавці
S.142 Самостійно зайняті працівники
S.143 Наймані працівники
S.144 Одержувачі доходу від власності та трансфертів
S.1441 Одержувачі доходу від власності
S.1442 Одержувачі пенсій
S.1443 Одержувачі інших трансфертів
S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства
S.151 Приватні
S.152 Під іноземним контролем
S.2 Інший світ
5. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУЦІЙНИХ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
S.11 Нефінансові корпорації
Нефінансові корпорації - це інституційні одиниці, основною діяльністю яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Цей інституційний сектор економіки включає сукупність таких інституційних одиниць-резидентів:
- усі нефінансові корпорації (як вони визначені в СНР, а не тільки корпорації, зареєстровані як акціонерні товариства) незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;
- філії іноземних юридичних осіб, які займаються нефінансовою виробничою діяльністю на території України тривалий період;
- усі НКО резиденти, які є ринковими виробниками товарів чи нефінансових послуг.
Для визначення підсекторів сектору нефінансових корпорацій використовуються два критерії класифікації. Один критерій стосується виокремлення НКО від інших одиниць сектору. Одиниці, що не є НКО, можуть бути описані як одиниці, орієнтовані на отримання прибутку. Другий критерій стосується контролю, і він дозволяє ідентифікувати:
- державні нефінансові корпорації;
- приватні нефінансові корпорації;
- нефінансові корпорації під іноземним контролем.
S.11001 Державні нефінансові корпорації
До державних нефінансових корпорацій відносяться корпорації та квазікорпорації, які є резидентами й контролюються органами державного управління; при цьому контроль за корпорацією визначається шляхом розроблення генеральної політики корпорації та призначення директорів (якщо існує така необхідність). Органи державного управління можуть одержати можливість щодо здійснення контролю за корпорацією шляхом:
- придбання контрольного пакета акцій, які надають право голосу, чи встановлення інших форм контролю за більш ніж половиною голосів акціонерів;
- прийняття спеціального законодавства, наказу чи положення, що надає органам державного управління право визначати політику корпорації чи призначати її директорів.
Для здійснення контролю більш ніж половиною голосів акціонерів органи державного управління необов'язково повинні володіти акціями, які надають право голосу. Державна корпорація, наприклад, може бути дочірньою корпорацією іншої державної корпорації, основна частина голосів якої належить цьому органу, а також квазікорпорацією, яка перебуває у безпосередній власності органів державного управління.
S.11002 Приватні нефінансові корпорації
Приватні нефінансові корпорації включають усі нефінансові корпорації-резиденти, які не контролюються органами державного управління чи інституційними одиницями-нерезидентами. Такі корпорації можуть контролюватися (але можуть і не контролюватися) іншими інституційними одиницями-резидентами, але їхньою характерною рисою є те, що вони не підлягають контролю з боку органів державного управління чи з-за кордону.
Цей підсектор уключає також ринкові НКО, які здійснюють виробництво товарів і нефінансових послуг.
S.11003 Нефінансові корпорації під іноземним контролем
До нефінансових корпорацій під іноземним контролем відносяться корпорації-резиденти, що контролюються інституційними одиницями-нерезидентами. Цей підсектор уключає:
- дочірні корпорації корпорацій-нерезидентів;
- корпорації, які діють виключно на основі власності іноземців чи іноземних юридичних осіб або придбані повністю у власність цих осіб.
S.12 Фінансові корпорації
Фінансові корпорації (установи) включають усі корпорації-резиденти, які переважно зайняті наданням фінансових послуг іншим інституційним одиницям, у тому числі послуги страхування і пенсійних фондів.
Фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає фінансові послуги, внесена до відповідного реєстру, який ведеться національним регулятором у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, корпоративні інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, установи недержавного пенсійного забезпечення, фінансові компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Фінансовою послугою визнаються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Сектор фінансових корпорацій складається з такої сукупності інституційних одиниць:
- усі фінансові корпорації (як вони визначені в СНР, а не тільки корпорації, зареєстровані як акціонерні товариства) незалежно від того, резидентами яких країн є їхні акціонери;
- дочірні підприємства корпорацій-нерезидентів, які надають фінансові послуги на території України тривалий період;
- усі НКО, які надають ринкові фінансові послуги.
Надання фінансових послуг є предметом суворого регулювання, зазвичай одиниці, що надають фінансові послуги, не виробляють інших товарів та послуг.
Фінансові корпорації можуть бути поділені на три широкі категорії, а саме:
- фінансові посередники;
- допоміжні фінансові корпорації;
- інші фінансові корпорації.
Фінансові посередники - це інституційні одиниці, які беруть зобов'язання від свого імені з метою придбання фінансових активів шляхом здійснення фінансових операцій на ринку. Вони включають страхові корпорації та пенсійні фонди.
Допоміжні фінансові корпорації представляють інституційні одиниці, які в основному зайняті обслуговуванням фінансових ринків, але не набувають у власність фінансових активів і зобов'язань, з якими вони мають справу.
Інші фінансові корпорації представляють інституційні одиниці, що надають фінансові послуги, при цьому основна частина їх активів і зобов'язань не продається на відкритих фінансових ринках.
Сектор фінансових корпорацій поділений на дев'ять підсекторів відповідно до їх діяльності на ринку і ліквідності зобов'язань:
- Національний банк України;
- корпорації, що приймають депозити;
- фонди грошового ринку;
- інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку;
- інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів;
- допоміжні фінансові корпорації;
- кептивні фінансові корпорації;
- страхові корпорації;
- пенсійні фонди.
Кожен з цих дев'яти підсекторів описаний нижче в цьому розділі. Підсектор 6 відповідає допоміжним фінансовим корпораціям; підсектор 7 відповідає іншим фінансовим корпораціям. Усі інші підсектори є фінансовими посередниками того чи іншого типу.
S.121 Національний банк України
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень цінової стабільності.
S.122 Корпорації, що приймають депозити
До цього підсектору включаються корпорації, що приймають депозити та здійснюють фінансове посередництво як основний вид діяльності. З цією метою вони приймають зобов'язання у формі депозитів або фінансових інструментів (таких як короткострокові депозитні сертифікати), які є близькими аналогами депозитів. Зобов'язання корпорацій, які приймають депозити, зазвичай здійснювати операції з грошима в широкому визначенні.
До цього підсектору відносяться:
- комерційні банки;
- ощадні банки;
- розрахункові банки, що здійснюють операції з перенесення сум з одного рахунку на інший, у тому числі через мережу поштових відділень або електронними засобами;
- кредитні спілки;
- інші фінансові корпорації, що приймають депозити або випускають близькі аналоги депозитів.
( Зміни до підсектору S.122 сектору S.12 розділу 5 див. в Наказі Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
S.123 Фонди грошового ринку
Фонди грошового ринку представляють інституційні одиниці, які акумулюють кошти шляхом продажу акцій, паїв або сертифікатів юридичним особам або населенню. Отримані кошти інвестуються головним чином в інструменти грошового ринку та інструменти, які мають на меті отримати норму доходу, яка близька до процентної ставки інструментів грошового ринку. Зважаючи на особливий характер цих інструментів, у які інвестують інвестиційні програми, їхні акції або паї можуть розглядатися як близькі аналоги депозитів.
( Абзац перший підсектору S.123 сектору S.12 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
До цього підсектору належать інститути спільного інвестування (корпоративні або пайові фонди), склад та структура активів яких відповідають критеріям, визначеним Законом України "Про інститути спільного інвестування".
( Абзац другий підсектору S.123 сектору S.12 розділу 5 в редакції Наказу Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
S.124 Інвестиційні фонди, крім фондів грошового ринку
До цього підсектору включаються інститути спільного інвестування (корпоративні або пайові фонди), крім тих, що належать до фондів грошового ринку, а також фонди фінансування будівництва та фонди операцій з нерухомістю.
( Підсектор S.124 сектору S.12 розділу 5 в редакції Наказу Державної служби статистики № 85 від 25.02.2020 )
S.125 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та пенсійних фондів
Цей підсектор уключає фінансові корпорації, які зайняті наданням фінансових послуг від власного імені шляхом прийняття зобов'язань у формі, відмінній від грошової, депозитів або близьких аналогів депозитів, з метою придбання фінансових активів, беручи участь у фінансових операціях на ринку. Характерна особливість фінансового посередництва полягає в тому, що операції, що відображаються на обох сторонах балансу активів і пасивів, здійснюються на відкритих ринках.